Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Чим поліція відрізняється від міліції

Чим поліція відрізняється від міліції






Огляди та коментарі

Ігор МАЧУЛЬСЬКИЙ,

юридичний радник
науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»

ЧИМ ПОЛІЦІЯ
ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД МІЛІЦІЇ


7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі — Закон). Одночасно втратив чинність Закон України «Про міліцію». Таким чином, українська міліція перетворилася на поліцію. Зрозуміло, що реформа поліції — це не просто зміна назви правоохоронного органу чи однострою поліції. Справжнє реформування полягає у більш глибинних системних змінах. У цій статті ми спробуємо розібратися в тому, чим поліція відрізняється від міліції, та за якими принципами відбувається її формування. Однак спочатку декілька слів про історію питання. Слово «міліція» має латинське походження та перекладається, як «народне ополчення» або «озброєний народ». Міліція дісталася Україні у спадок від Радянського Союзу і є рудиментом колишнього тоталітарного минулого, що використовувалася правлячою в СРСР Комуністичною партією як знаряддя терору. На жаль, українська міліція продовжила цю ганебну традицію, ставши інструментом репресій під час Революції гідності. Вся країна бачила ганебні кадри, на яких працівники правоохоронних органів б’ють людей, незважаючи на стать та вік.

Однак проблеми в діяльності міліції виникли задовго до Революції гідності. Як свідчить статистика, у 2013 році органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України нараховували 261 тис. осіб, включаючи персонал внутрішніх військ, курсантів та цивільних службовців. Така кількість у 1,5 рази перевищувала середній європейський показник (300 поліцейських на 100 тис. населення). При 21 млн 840 тис. осіб економічно активного населення це означало, що кожний 83-й працюючий громадянин отримував зарплату від МВС. Одночасно рівень довіри громадян до міліції максимально сягав лише 3–5%, а після подій Євромайдану цей показник, за даними Інституту соціології Національної академії наук України, упав до 0,8% опитаних. Причиною такої тотальної недовіри стали системні недоліки в діяльності міліції. Величезний бюрократичний апарат та внут­рішня конкуренція між департаментами органів внутрішніх справ не сприяє ефективному управлінню. Додатковим чинником стало те, що влада в Україні використовувала міліцію у політичній боротьбі, що її дискредитувало.

Якщо лікарі, контактуючи із пацієнтами ризикують захворіти, то працівники правоохоронних органів, що мають справу із злочинним світом, ризикують перетворитися на злочинців. Низький рівень соціального захисту працівників міліції (особливо молодшого складу), а також хибні уявлення деяких керівників міліції про «честь мундира», що не дозволяють виносити сміття з хати, тільки погіршували ситуацію. Замість того, аби розслідувати протиправні дії підлеглих, міліцейське керівництво, навпаки, приховувало факти корупції та інших правопорушень.

Спроби реформувати правоохоронну систему були і раніше, однак позитивного результату вони не приносили, оскільки зміни носили локальний характер. Надмірний бюрократизм, робота на звітність, корупція, використання силовиків у захопленні підприємств стали характерними рисами міліції. Замість косметичного втручання українська правоохоронна система потребує хірургічної операції. Оскільки Україна зробила свій вибір на користь інтеграції з Європейським Союзом, цілком природно, що реформа Національної поліції України повинна враховувати досвід саме європейських країн. Основними принципами роботи поліції в європейських країнах є: верховенство права, деполітизація, демілітаризація, децентралізація, підзвітність та прозорість роботи, тісна співпраця з населенням та місцевими громадами, професійна підготовка персоналу.

Для того аби нова українська поліція не перетворилася із часом на колишню міліцію, вона повинна будуватися на міцному фундаменті. Одне із головних завдань, які стоять перед поліцією, полягає у тому, що вона повинна позбутися залежності від політичного впливу. З цією метою Законом внесено суттєві зміни до порядку призначення на посади керівників у центральні та територіальні органи поліції. Якщо раніше міліцією керував Міністр внутрішніх справ України, посада якого відноситься до числа політичних, то тепер поліцію очолюватиме Голова Національної поліції, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України. Із керівником поліції Міністр внут­рішніх справ України укладає контракт строком на п’ять років, який може бути одноразово продовжений до п’яти років. Таким чином, політичний вплив на керівника поліції (а значить, і на поліцію в цілому) обмежуватиметься умовами контракту. Якщо Міністром внутрішніх справ України може бути будь-яка особа, то на посаду керівника, заступника керівника поліції може призначатися особа, яка має повну вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як сім років, досвід роботи на керівних посадах не менш як п’ять років. Правда, за рішенням Верховної Ради зазначені положення Закону набирають чинності з лише з 1 січня 2017 року.

Найбільші зміни торкнулися трьох питань: порядку відбору на службу до поліції, фінансування поліції та громадського контролю за її діяльністю.

Конкурсний відбір до поліції

На службу в поліцію можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров’я на службу в поліції не може бути прийнята:

особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку;

особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої;

особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав;

особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією;

особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов’язків потрібен такий допуск;

особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції тощо.

Проведення конкурсного відбору покладається на поліцейські комісії, до складу яких входять по п’ять членів, і серед них двоє членів є представниками громадськості, що рекомендовані Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (до складу поліцейської комісії апарату центрального органу управління поліції) та два представники громадськості, обрані відповідною обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською міською радою (до складу поліцейської комісії територіальних органів поліції).Членами поліцейських комісій можуть бути рекомендовані особи, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Конкурс на службу в поліції обов’язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції.

Інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції і про проведення конкурсу оприлюднюється відповідно на офіційному веб-порталі центрального органу управління поліції, відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, повинна подати такі документи:

письмову заяву про участь у конкурсі, у якій також зазначається про надання особою згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

копію паспорта громадянина України;

копії документів про освіту;

особову картку визначеного зразка, автобіографію та фотографії розміром і в кількості, визначених Типовим порядком проведення конкурсу;

декларацію, визначену Законом України «Про запобігання корупції»;

копію трудової книжки (за наявності);

медичну довідку про стан здоров’я, форму і порядок надання якої визначають спільно центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері державної служби та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовозобов’язаних або військово­службовців).

Якщо зібрано всі необхідні документи, кандидати допускаються до участі у конкурсі, який передбачає 5 етапів відбору, 10 тижнів навчання та екзамен.

Наприклад, щоб потрапити до патрульної поліції, особа повинна пройти конкурсний відбір, який складається із п’яти етапів:

Заповнення онлайн-анкети. На службу до поліції приймають молодь у віці від 21 до 35 років, які прагнуть до якісної зміни життя та володіють такими якостями, як комунікабельність, ввічливість, вміння аргументовано висловлювати свою думку, дисциплінованість, відповідальність, вміння приймати рішення в екстремальних умовах.

Півторагодинне тестування з 60 питань. Перевірка проводиться з метою виявлення загального рівня знань.

Тестування проводять за допомогою спеціального програмного забезпечення, що убезпечує від суб’єктивної оцінки людиною та від зловживань з будь-якого боку.

Іспит з фізкультури. Встановлено такі нормативи (див. таблицю):

Чоловіки

Біг

Підтягування

відстань, м

час


12 разів

1000

3, 30 хв

100

13,30 с

Жінки

Біг

Віджимання

відстань, м

час


26 разів

1000

4 хв

100

16,60 с


Військова медична комісія. Перевірка проводиться психологом, окулістом, терапевтом, лором, дантистом, хірургом, невропатологом. Якщо кандидат здоровий, його запрошують на проходження тесту MPPI — особистісного психодіагностичного опитувальника.

Співбесіда.

Після успішного проходження всіх п’яти етапів починається теоретичне навчання і професійна підготовка, яка триває 10 тижнів і за час якої виплачується стипендія. Підготовка закріплюється складанням іспиту. Члени поліцейської комісії особисто оцінюють рівень професійної компетентності претендентів, які відповідають умовам конкурсу, їхній загальний рейтинг та визначають переможця конкурсу.

Слід зазначити, що після конкурсного відбору для поліцейських, які вперше прийняті на службу до поліції, усе тільки починається. Адже до тих пір поки вони не пройдуть первинну професійну підготовку, такі поліцейські не залучаються до виконання повноважень поліції, їх заборонено допускати до інформації з обмеженим дос­тупом або до будь-якої діяльності, пов’язаної з використанням зброї та спеціальних засобів. Тому поліцейські, які вперше прий­няті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, зобов’язані пройти первинну професійну підготовку за навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України. До речі, якщо поліцейські відраховані з навчальних закладів або отримали незадовільні оцінки за результатами іспитів, вони звільняються зі служби в поліції. Таким чином, на службі в поліції повинні залишатися лише найпідготовленіші, як фізично, так і розумово.

Відбір проходять не лише ті, хто вперше вступає до поліції. Особи, які вже проходять службу в поліції, мають право просуватися по службі шляхом заміщення вищої посади. У такому разі, якщо конкурс не проводиться, відбувається атестування такої особи. Атестування проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі — Інструкція № 1465). Інструкція № 1465 визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України та територіальних органах поліції з метою оцінки ділових, професійних та особистих якостей поліцейських тощо. Інструкція № 1465 передбачає порядок формування атестаційних комісій, їх робочих груп та порядок організації, підготовки, проведення ними атестування. До складу атестаційних комісій входять, окрім голови та секретаря комісії, які призначаються керівником органів поліції за погодженням з Головою Національної поліції України, працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. При цьому народні депутати України, представники громадських організацій та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції. Гарантією неупередженості члена атестаційної комісії має бути процедура його відводу (самовідводу). Так, якщо є інформація про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності, член атестаційної комісії повинен заявити самовідвід. Якщо він цього не зробить, то в такому разі відвід йому може бути заявлений особами, що проходять атестування. Рішення про відвід (самовідвід) приймає атестаційна комісія більшістю голосів членів, які беруть участь у засіданні. При цьому член комісії, щодо якого приймається рішення, не бере участі в голосуванні.

Організація проведення тестування поліцейських, покладається на робочі групи, які створюються атестаційними комісіями. До складу робочих груп входять працівники органів та підрозділів Національної поліції України з числа осіб, які не проходять атестування; представники вищих навчальних закладів, інших установ, організацій, на базі яких проводитиметься тестування; представників громадськості (за згодою). Кількісний склад робочих груп затверджується головою атестаційної комісії та не може бути менше 5 осіб. На робочі групи покладається обов’язок не допустити спілкування між особами, які беруть участь у тестуванні, а також використання ними будь-яких технічних засобів та інших джерел інформації. Тестування здійснюється з використанням комп’ютерної техніки. При цьому повторне тестування не допускається.

Порядок проходження атестування передбачає:

Складання атестаційного листа безпосереднім керівником атестованого за умови спільної роботи в одному підрозділі не менше 3 місяців.

Розгляд атестаційного листа прямим керівником особи, що проходить атестування на предмет відповідності викладених у ньому фактів, про що він зазначає у своєму висновку.

Проведення тестування поліцейського атестаційною комісією (мінімальний бал, необхідний для проходження тестування, становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички). Поліцейські проходять: тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та тестування на загальні здібності та навички. Тестування проходить протягом одного дня, кожне триває не більше однієї години. Комп’ютерна програма генерує унікальний набір тестових завдань, який складається із запитань та ситуативних задач. Кожна правильна відповідь на тестове питання оцінюється в 1 бал, а ситуативна задача — 5 балів. Максимальна кількість балів за кожен тест складає 60 балів. Отже, максимальна кількість балів, яку може набрати поліцейський за результатами проходження двох тестувань, — 120 балів.

Співбесіда з атестаційною комісією.

Тестування на поліграфі (за згодою поліцейського).

Результати тестування не є єдиним критерієм під час прийняття рішень про атестування поліцейського. Атестаційні комісії також враховують: повноту виконання функціональних обов’язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Розглянувши усі зібрані матеріали, атестаційна комісія приймає один з таких висновків:

займаній посаді відповідає;

займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Фінансове забезпечення поліції

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі — Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою № 988 уряд також затвердив: схему окладів за спеціальним званням поліцейських, схему посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, схеми посадових окладів поліцейських.

Так, найбільш високооплачуваною посадовою особою в Національній поліції є її Голова, розмір посадового окладу якого складає 40 000 грн. При цьому оклад першого заступника — 20 000 грн., заступника — 18 000 грн.

Окрім власне посадового окладу грошове забезпечення поліцейського складатиметься із окладу за спеціальне звання, у розмірі, встановленому Постановою № 988, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції (встановлюється в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби), а також премії за особистий вклад поліцейського у загальний результат робіт (за рішенням прямого керівника), матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу тощо. Особам, які безпосередньо виконують функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, передбачається встановлювати підвищення за службу в поліції особливого призначення у розмірі до 100 відсотків посадового окладу.

Окрім цього, працівники поліції мають право на:

надбавку за стаж служби в поліції (вперше надається у розмірі 5% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання, після спливу одного року служби у поліції);

надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень — у розмірах та порядку, визначених законодавством;

доплату за службу в нічний час — у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;

надбавку за безперервний стаж на шифрувальній роботі — у розмірі до 20 відсотків посадового окладу. Надбавка виплачується особам, які безпосередньо зайняті на шифрувальній роботі;

доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, — у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;

доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов’язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), — у розмірі 5, професора — 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;

надбавку за почесне звання «заслужений» — у розмірі 10 відсотків посадового окладу. Надбавка за почесне звання «заслужений» виплачується, коли виконання поліцейськими службових обов’язків згідно з посадами збігається за профілем з почесним званням.

Згідно з підрахунками патрульним поліцейським будуть платити від 8 до 10 тисяч гривень, загону спецназу КОРТ — 10–15 тисяч гривень, а зарплата слідчого МВС складе 25 тисяч гривень. У цілому посадові оклади української поліції виросли в 2–3 рази, а оклади за спеціальні звання в 12–18 разів.

Покращилися і умови житлового забезпечення поліцейських. Так, поліцейським, які згідно із законом визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, житлова площа надається в першочерговому порядку. Особам, які звільнені зі служби в поліції і визнані інвалідами I групи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання службових обов’язків під час служби в поліції, або захворювання, одержаного під час проходження служби в поліції, і які згідно із законом визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, житлові приміщення надаються позачергово. Передбачається, що поліцейські, які не мають власного житла в населеному пункті, де вони проходять службу, і винаймають житло на підставі договору, будуть отримувати компенсацію за найм. Разом із тим, розмір компенсації не повинен перевищувати трьох мінімальних заробітних плат, визначених на 1 січня відповідного календарного року.

Громадський контроль за поліцією

Якщо ми хочемо, щоб поліція слугувала народу, необхідно створити надійний механізм контролю громадськості за діяльністю поліції. Такий механізм Закон передбачає. Контроль громадськості за поліцією здійснюється шляхом: звітування керівників органу поліції про діяльність поліції, взаємодії між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування, участі поліції у спільних проектах із громадськістю, залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських, прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції. Розглянемо більш детально кожен із видів контролю.

Звітування керівників органу поліції про діяльність поліції. Такий звіт готується раз на рік та опубліковується на офіційних сайтах органів поліції. Він містить інформацію з аналізу ситуації зі злочинністю, інформацію про заходи, які вживалися поліцією, та результати цих заходів. Також керівники територіальних органів поліції зобов’язані регулярно оприлюднювати статистичні та аналітичні дані про вжиті заходи щодо виявлення, запобігання та припинення порушень публічного порядку.

Взаємодія між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування. Керівників органів поліції Закон зобов’язує проводити не рідше одного разу на два місяці відкриті зустрічі із представниками органів місцевого самоврядування. На таких зустрічах обговорюється діяльність поліції, визначаються поточні проблеми та обираються найефективніші способи їх вирішення.

Спільні проекти з громадськістю. Поліція взаємодіє з громадськістю шляхом підготовки та виконання спільних проектів, наприклад, поліція надає підтримку програмам правового виховання, пропагує правові знання в освітніх закладах, засобах масової інформації та у видавничій діяльності.

Залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських. Представників громадськості залучатимуть до спільного розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських та до перевірки інформації про належне виконання покладених на них обов’язків.

Прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції. Однак найбільш ефективним способом громадського контролю за поліцією є право органів місцевого самоврядування (обласних, районних, міських рад) висловлювати недовіру відповідному керівнику органу поліції, що є підставою для звільнення його із займаної посади. Процедура детально регламентована Законом та відбувається за таких умов:

по-перше, рішення може бути прийнято не раніше, ніж через один рік після прий­няття керівника органу поліції на посаду;

по-друге, за недовіру керівникові органу поліції повинні проголосувати не менше двох третин від складу депутатів органу місцевого самоврядування;

по-третє, в рішенні про висловлення недовіри керівнику органу поліції повинні бути зазначені мотиви для його прийняття з посиланням на обставини, що їх обґрунтовують.

Далі рішення органу місцевого самоврядування, разом з іншими матеріалами, направляється керівнику органу поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого прийнято резолюцію недовіри. Якщо зазначений керівник поліції не звільняє особу, щодо якої висловлено недовіру одразу ж або після 10-денної перевірки, орган місцевого самоврядування має право ще раз голосувати за висловлення недовіри і в тому разі, якщо «за» проголосують не менше трьох чвертей від складу відповідної місцевої ради, таке рішення вважається остаточним і підлягає обов’язковому виконанню у триденний строк з дня прийняття. Таким чином, останнє слово у звільненні керівника органу (підрозділу) поліції, щодо якого винесено резолюцію недовіри, належить саме органам місцевого самоврядування.

Разом із тим, як часто це буває, у бочці меду є і ложка дьогтю. Так, наприклад, положення щодо набрання чинності Законом (п. 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень) викладені юридично некоректно та з порушенням правил юридичної техніки. Зокрема, щодо поліцейських підрозділів патрульної поліції в місті Києві цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а щодо поліцейських підрозділів патрульної поліції в містах Одесі та Львові цей Закон набирає чинності з 20 серпня 2015 року, тоді як сам Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем опублікування.

Найбільше обурення викликають такі факти.

Пунт 4 ч. 2 статті 78 Закону містить положення про те, що до стажу служби в Національній поліції зараховуються «час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції».

Пунт 20 ч. 1 ст. 23 Закону містить положення про те, що поліція відповідно до покладених на неї завдань «здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності», що фактично є не чим іншим, як підприємницькою діяльністю. Зазначене положення Закону суперечить ст. 1 Закону України «Про охоронну діяльність», відповідно до якої суб’єктом надання послуг з охорони власності та громадян є суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії. До того ж, участь держави у цивільних відносинах відповідно до Цивільного кодексу України має здійснюватись на рівних засадах з іншими учасниками цих відносин шляхом створення юридичних осіб як публічного, так і приватного права.

Положення ст. 105 Закону, відповідно до якої фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються не лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а також і інших джерел, не заборонених законом. Частина 6 ст. 105 дозволяє комунальним та приватним підприємствам виділяти органам та підрозділам поліції кошти, транспорт та інші матеріально-технічні засоби, необхідні для виконання повноважень поліції. Зазначені положення Закону суперечать ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», де вказано, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік». З метою збереження незалежності поліція повинна фінансуватись і забезпечуватись за рахунок бюджетних коштів, а надання платних послуг на договірній основі, спонсорської допомоги тощо є благодатним підґрунтям для відповідних корупційних проявів.

MEH № 2 2016 г. - -

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

О мово! Хто без тебе я?
Мова така ж жива істота, як І народ, що її витворив, І коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля...

Юні друзі! Рідна мова то невичерпне багатство нашого народу. І чим...
Ведучий. Юні друзі! Рідна мова – то невичерпне багатство нашого народу. І чим пильніше ви проникаєте у слово, чим більше заглиблюєтесь...

Програма підготовки спеціаліста з адміністративно господарської діяльності...
Зміст спеціальної професійної підготовки спеціаліста спеціалізації "Господарсько правова діяльність" значно відрізняється від підготовки...

Михайлик олександр григорович
Розділ правові та організаційні засади діяльності міліції чернігівщини у 1919-1940 рр

Дидактичний потенціал втілення новітніх тенденцій у викладанні історичного...
Державного стандарту базової І повної середньої освіти (2011 р.). Ця програма за змістовим наповненням дуже відрізняється від попередньої,...

Уроках математики
Слово “інтерактив походить від англійського слова “interact”. “Inter” це взаємний, “act” діяти. Інтерактивний здатний взаємодіяти...

" Вибір є завжди у кожного з нас. Життя без алкоголю, наркотиків та тютюну "
Учасники. Адміністрація ліцею, вчителі, учні, практичний психолог, лікар-нарколог, представник дитячої кімнати міліції

Організація нормативно-правового регулювання діяльності овс щодо...
Григорчук Мирослав Васильович, полковник міліції, заступник начальника відділу ддсбез мвс україни

Програма з історії стародавнього світу 2012 р відрізняється від попередньої...
Державного стандар­ту освіти 2011 року. Це зумовило певне оновлення змісту та якісно новий методичний апарат підручника для 6-ого...

Тема уроку
Прочитайте виразно вголос текст. Визначте тему й основну думку. Випишіть речення зі складеними іменними присудками. З’ясуйте, чим...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка