Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Мета: поглибити знання учнів про права І свободи людини та права дитини

Мета: поглибити знання учнів про права І свободи людини та права дитини





ТИЖДНЬ ПРАВОЗНАВСТВА

«Я МАЮ ПРАВА»

Мета:

  • поглибити знання учнів про права і свободи людини та права дитини;

  • узагальнити знання учнів про вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти щодо прав людини (Конституцію України, Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини);

  • виховувати в учнів високу правову культуру; переконання у необхідності дотримання законів.

Обладнання: нормативно-правові акти щодо прав людини, класна кімната прикрашена плакатами:

  • 3 усіх скарбів знання — найкращий. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити. (Г.С. Сковорода)

  • Знання права заслуговує найвищої шани. (Ульпіан)

  • Цінність держави визначається цінністю її громадян. (Дж.-С. Міль)

  • Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані. (Сенека)

  • Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її недоторканність. (Б. О. Кістяківський)

  • Освіта надає людині гідності. (Д. Дідро)

  • Тільки праця дає право на насолоду життям. (М. О. Добролюбдв)

  • Кожна родина — це частина держави. (Аристотель)

Учител ь. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість, людина, яка живе сьогодні і саме такої більше на цій землі немає, не було і ніколи не буде.

Видатний поет В. Симаненко так написав про неповторність кожного:

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої—одні.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди

Добрі, ласкаві та злі.

Сьогодні усе для тебе:

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Боти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло цю істину. Протягом багатьох віків складалися обов'язкові правила поведінки громадян, тобто правові норми, що встановлюються й охороняються державою.

Учитель. Людина вважається «мірилом всіх речей», її потреби, інтереси, прагнення стають вирішальними для визначення розвитку суспільства, для прогресу цивілізації.

У вирі життя не всі країни одночасно приходять до розуміння демократії, її принципів, головних цілей та цінностей. Між різними класами, соціальними групами точиться запекла ідеологічна боротьба. В центрі її постають питання: що вважати засадою рівності людей — (рівноправ'я чи принцип класової приналежності? Чи можна відстоювати гасло свободи й справедливості, якщо люди народжуються різними як за здібностями, так і за можливостями, інтересами? Чи має людину якісь права від народження? Чи існують загальнолюдські права, свобод», цінності?

На всі ці питання вже в середині XX століття формулюють відповіді політичні документи, створені за участю держав-членів Організації Об'єднаних Націй.

1-й у чень. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує «Загальну дакларацію прав людини». У ній вперше в історії людства, історії міжнародних відносин були визначені головні права й свободи людини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та Невід'ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загального миру».

До прав людини, які підлягають загальній повазі та дотриманню, входять елементарні (природні) права особистості, громадянські, політичні та соціально-економічні права.

2-й у ч е н ь. До природних належить право кожної людини «на життя, на свободу і на особисту, недоторканність» (ст. 3). Також наголошується, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підневільному стані» (ст. 4), зазнавати тортур або дії, що принижують людську гідність (безпідставного арешту, вигнання). До елементарних належать: право на захист, на недоторканність житла, таємницю листування, захист честі та репутації.

Декларація визначає політичні й громадянські права та свободи людини: на свободу думки, совісті й релігії, свободу переконань та їх виявлення, свободу зборів і асоціацій, право брати участь в управлінні своєю державою. Саме на цих правах базується загальне й рівне виборче право при таємному голосуванні.

Громадянські права — це і право «без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності та релігії створювати сім'ю та одружуватись, право вільно пересуватись, володіти майном».

3-й учен ь. Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Декларації, є принцип рівноправ'я. Всі люди «народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» — наголошує 1-а стаття Декларації. І це не залежить від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Всі люди рівні перед законом і мають право на захист законом.

4-й учень. Принципи Декларації викликали різні тлумачення, думки та погляди у людській свідомості. їх зіставляли з чинним законодавством, соціально-політичною та соціально-економічною системою різних держав, з ідеологічними теоріями, поширеними в тій чи іншій країні світу.

Права й свободи людини в сучасному розумінні не від'ємні від її обов'язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людьми. Це фундамент не тільки демократії, але й справедливості, рівноправ'я, гуманізму. Такого висновку дійшло людство в кінці XX століття.

Учитель. Обов'язком громадянина кожної країни є визнання й дотримання Конституції як головного Закону будь-якого суспільства.

Положення Конституції у кожній країні доповнюються та конкретизуються у різних галузях права: державному, цивільному, трудовому, сімейному, кримінальному та інших. Мабуть, не варто доводити, що кожна людина зобов'язана знати й дотримуватись тих законів, що існують у суспільстві. Тільки таке суспільство, де всі люди рівні перед законом, де немає вищої влади, ніж закон, можна вважати справедливим у соціальному змісті. Окрім того, у кожної людини є головний стрижень особистості — її совість. Ртой же час, кожна людина засвоює у своєму житті неписані закони моралі. Таким чином, людські та громадські, соціальні та моральні закони стають основоїр загальнолюдських цінностей, цінностей демократії в сучасному світі.

Людство крокувало до цього визнання багато століть, заплатило жорстоку ціну, але ж і навело нескінченні приклади культурного прогресу, тобто гуманізму, втіленого в життя багатьох країн світу.

Чи можливо рівноправ'я ,в суспільстві, чи рівні люди між собою за правами, і свободою, обов'язками та відповідальністю? Які саме права та обов'язки вважати за головні? Відповіді на ці питання хвилювали людство впродовж тисячоліть.

5-й учень. Почнемо з того, що суспільне життя часів Давньої Греції вже мало організовану форму — «поліс» (община — держава). Поліс усвідомлювався як об'єднана життєдіяльність людей, які мають спільні справи, спільні (суспільні) інтереси, діють у рамках певних норм та порядку. Саме таких людей Аристотель вважає за громадян.

6-й у ч е н ь. Різні часи — різні рішення, різне розуміння. І щодо прав і ролі людини в суспільстві, і щодо устрою життя самого суспільства. Так, скажімо, Середньовіччя, яке для Європи тривало майже тисячу літ, пов'язувало долю людини, суспільства, держави лише з Богом, який їх створив. Коли ж настає епоха Відродження, а за нею — Нові часи, людство відновлює у своїй пам'яті гуманістичні цінності — права, свободи., ідеали, мораль вільної людини. За них потрібно боротись, їх потрібно відстоювати ціною тяжких випробувань багатьох поколінь.

Першою збіркою правових норм держави русичів-українців була «Руська правда» (термін «правда» означає тут закон), або, як її ще називали, — «Устав Великого князя Ярослава Володимировича в судах». Автор його— київський князь Ярослав; якого народ називав Мудрим. Князь у Київській державі був вищою судовою інстанцією — він карав і милував, на власний розсуд, тому, написавши у 1016 році «Правду і статут», Ярослав Мудрий тим самим визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві. Він заповідав своєму народові: «...посій грамоті живіте, як Написав вам, так і держіте».

7-й у ч е н ь. Збереглися до нашого часу також різноманітні за змістом та значенням пам'ятки законотворчої діяльності державних органів влади за Литовсько-Руської доби, зокрема Литовський статут (1588 р.), щодот у Литовсько-Руській державі та на українських землях, що належали на той час Польщі. Джерелом написання його слугувала і «Руська Правда».

Та все ж Литовський статут відображав інтереси панівного стану, тому актами державно-конституційного характеру можна вважати лише договори доби Гетьманської держави.

8-й у ч е нь. Показовим правовим документом є політичний меморіал Пилипа Орлика «Вивід прав України», написаний ним для захисту національних та державних прав України перед європейськими урядами з метою уникнути нового кривавого Полтавського бою чи винищення українців військами Меншикова від козацького Донецька до Батурина.

Гетьман Війська Запорозького у вигнанні Пилип Орлик та його однодумці написали «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» і 5 квітня 1710 року уклали їх як угоду між Гетьманом та Військом Запорозьким (власне українським народом).

Виходячи з традиції української державності, Пилип Орлик задокументував у Конституції право України на самовизначення й незалежне державне існування»

9-й у ч ен ь. Існування України як держави не раз ставало історичним фактом, зафіксованим у писаній формі, зокрема в 1-4 Універсалах Української Центральної Ради (1917-1918 рр.); у Конституції Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року; у прокламаціях Української Національної Ради у Львові 1918 року; в Акті Соборності України 22 січня 1919 року; в проголошеній 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України і навіть у фальшивому декларуванні суверенності України Конституціями УРСР. І лише 28 червня 1996 року Українська держава посіла «серед народів світу осібне і рівне становище».

Точкою відліку конституційного шляху України стала Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою 16 липня 1990 року, а через рік — в червні 1991 року — схвалена парламентом й оприлюднена Концепція нової Конституції України, на основі якої Конституційна комісія підготувала проект Конституції.

10-й у ч е н ь. Майже десять проектів Конституції виносилися на розгляд Верховної Ради України протягом 1992-1996 рр. У міжчасся було підписано Конституційний Договір між Президентом України і Верховною Радою. Він часто називається «Малою Конституцією», але головною його ознакою було те, що він укладений був на один рік. Верховна Рада провела цілодобове засідання з 27 по 28 червня і прийняла нову Конституцію України.

11-й у ч е н ь. У Конституції України є окремий розділ, присвячений правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина. Він є дуже важливим, ґрунтовним і містить майже третину всіх статей. Перелік прав, передбачених Конституцією України, не є вичерпним, а це означає можливість його розширення, зокрема через офіційне схвалення Україною міжнародних актів щодо прав і свобод людини.

Права і свободи в Конституції України поділяються на ті, які діють у сфері особистого життя та безпеки людини, суспільно-політичного життя, у галузі економічної, соціальної та культурної діяльності.

12-й у ч е н ь. До особистих прав і свобод людини, що відповідають міжнародним документам, належать права: на життя та його закист, повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторканність, на невтручання в особисте життя і таємницю листування, на недоторканність житла, на свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання, свободу пересування і проживання.

У Конституції відображено майже всі найголовніші політичні права і свободи: на участь в управлінні державними справами, на об'єднання, на мирні збори та демонстрації, на свободу друку та інформації, виборчі права.

До економічних прав, насамперед, належить право володіти, користуватись (розпоряджатися) своєю власністю, право на підприємницьку діяльність. Конституція гарантує громадянам різноманітні соціальні права; на працю, страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, на достатній життєвий рівень, охорону здоров'я тощо.

До культурних конституційних прав відносять право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової й технічної творчості та ін.

Учител ь. Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх державою. Держава бере на себе відповідальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти і захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати в суді.

У ч и т е л ь. Не тільки права дорослих потребують визначення й захисту. Складною Проблемою сучасного людства є також права дітей, оскільки, на жаль, життя, здоров'я, навчання, щастя дітей усього світу поки що недостатньо захищені. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати. Але кількість нещасних дітей не зменшується. Сьогодні майже 250 млн дітей у світі животіють, займаючись тяжкою працею, жебрацтвом, пограбуванням. Близько 30 млн дітей не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб помирають більше 5 млн дітей. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересаджування органів.

В Україні три чверті дітей — це діти з хронічними захворюваннями. У нас з'явився новий тип дитини — «діти вулиці». Пояснюючи своє перебування на вулиці, діти зазвичай називають сімейні негаразди та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3—4 класи, тобто початкову школу. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців, наркоманів, торгівців наркотиками, повій.

Міжнародне співтовариство започаткувало спробу спільної допомоги дітям. У 1924 р. у м. Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. 1959 р. розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. А 1989 році у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991р. Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 р. в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Згідно з Конвенцією, Україна у квітні 2001 року прийняла Закон «Про охорону дитинства».

Відповідно до статті 1 Конвенції про права дитини дитиною вважається кожна людина до досягнення І8-річного віку. Права дитини — це певні спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Кожна дитина; незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров'я, має рівні права з усіма іншими дітьми.

Які ж спеціальні, додаткові права, що не мають дорослі люди, є в дитини?

13-й учень. Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює права громадянські (особисті), соціальні, культурні й політичні. Немає прав економічних, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати.

Головним завданням Конвенції є забезпечення дітям особливого піклування та допомоги, надання необхідного захисту і сприяння сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів, а особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві'та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті ООН, а особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності

14-й учень. Держави-учасниці Конвенції зобов'язалися забезпечити такі права дитини:

  • право на життя, на виживання.і здоровий розвиток;

  • на ім'я та набуття громадянства;

  • право знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збереження індивідуальності;

  • право не розлучатись з батьками всупереч їх бажанню;

  • право на возз'єднання з сім'єю, що перебуває в іншій державі;

  • право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну;

  • Право на захист у разі незаконного переміщення та неповернення із-за кордону;

  • право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;

  • свободу думки, совісті, релігії;

  • свободу асоціацій та мирних зборів;,

  • право на повну інформацію, що сприяє благополуччю дитини, право на користування послугами системи охорони здоров'я;

  • право на охорону сімейного та особистого життя;

  • право користуватися благами соціального забезпечення;

  • право на освіту,

  • право на захист від економічної експлуатації;

  • право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень;

  • право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі.

Учитель. Конвенцією проголошений принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини.

Конвенція визнає й особливі права для дітей інвалідів, а також суспільно непристосованих дітей.

15-й учень

Хоча ми всі ще школярі,

Та в нас закон є і права.

І ми навік запам'ятали

Із декларації слова:

Всі діти вільні і всі рівні,

І треба дружно всім нам жити.

Тож, ми із школи ще вчимося

Всіх поважати і любити.

Права дитини вивчимо сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Напевне знати в наші дні,

Коли із нами справедливо

Вчиняють, а коли і ні.

Тож прочитай, завчи напам'ять,

Порадь їх друзям і батькам.

Права дітей всім треба знать!

Учитель. Для здійснення міжнародного контролю за дотриманням прав дитини і виконанням зобов'язань, перебраних державами, було створено Комітет з прав дитини ООН.

Якщо вам потрібна допомога або серйозна порада, якщо порушені ваші права, у нашому селищі ви можете звернутися до:

  • дорослих осіб, яким довіряєте;

  • соціального педагога школи;

  • психолога у школі;

  • психологічної служби за телефоном довіри;

  • служби у справах неповнолітніх;

  • центру соціальних служб для молоді;

  • опікунської ради (селища, району);

  • громадських організацій, що опікуються проблемами порушення прав дитини;

  • міліції за телефоном 102.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Тема: Права І свободи людини
Обладнання й матеріали. Загальна декларація прав людини; Конвенція ООН про права дитини; Конституція України; плакати, присвячені...

Розповісти учням про їх права й свободи, визначені Конвенцією про...
Обладнання: карта України; плакат «Календар правових дат»; великі картки, на яких написано основні права дитини, визначені відповідною...

Методична розробка виховної години «Права людини»
Мета: поглибити знання студентів з історії виникнення та закріплення прав людини, історії створення Загальної декларації прав людини,...

Методична розробка виховної години «Права людини»
Мета: поглибити знання студентів з історії виникнення та закріплення прав людини, історії створення Загальної декларації прав людини,...

План-конспект виховної години Вчитель української мови та літератури...
Мета: поглибити знання учнів про права дитини, зокрема І про право на власне ім’я; розвивати вміння співвідносити своє ім’я з «добрим...

Розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про
Мета: розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про

«Правова абетка» ( Для учнів 1-4 класів; заняття розраховано на 25 хв.) Мета заняття
Міжнародними документами в яких записані права дитини: Декларацією прав дитини, Конвенцією ООН про права дитини

Щербанівська зош I-III ступенів Виховна година
Мета: Поглибити знання учнів відомостями про виникнення писемності, про історію та розвиток рідної мови; показати її красу І багатство...

Розділ II права, свободи та обов’язки людини І громадянина
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей

Тема: Застосування метанолу, етанолу, глiцерину. Отруйність спиртів,...
Навчальна: сформувати поняття про застосування етанолу, метанолу та гліцерину;поглибити знання учнів про токсичну дію спиртів на...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка