Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Корпоративні права в нотаріальній практиці

Корпоративні права в нотаріальній практиці





Сторінка1/10
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




Зінаїда Березій,

приватний нотаріус Тернопільського
міського нотаріального округу,
член Методичної ради
нотаріусів Тернопільської області

КОРПОРАТИВНІ ПРАВА
в нотаріальній практиці


1. Виникнення корпоративного права
та корпоративних відносин


Сучасний світ розвивається в напрямі створення глобальної економіки. Цей процес задає могутній імпульс розвитку інтеграційної господарської діяльності на рівні суб’єктів господарювання, а зростаючий рівень міжнародної конкуренції змушує суб’єктів господарювання шукати шляхи об’єднання потенціалів у боротьбі за виживання і ринкове співробітництво. Корпоративні інтегровані структури є основою сучасної економіки.

Розглядаючи питання про корпоративне право, слід зауважити, що на сьогодні відсутнє одне-єдине визначення корпоративного права, тому існують різноманітні думки, погляди на це питання, у тому числі ототожнення корпоративного права з акціонерним правом, віднесення до корпоративних відносин питання регулювання внутрішньоорганізаційних правил певної організації, що засновано на членстві й об’єднанні капіталів.

Перш за все для вивчення цих питань необхідно проаналізувати історію виникнення корпоративного права й корпоративних відносин.

Слід зазначити, що родоначальницею сучасного корпоративного права є Велика Британія, правові інститути якої лягли в основу сучасного законодавства про корпоративне право у більшості країн світу. Не стала виключенням і Україна.

Прообразом сучасних юридичних осіб стали так звані «компанії», які пізніше стали називатися «корпораціями», а для надання їм правового статусу такі корпорації підлягали реєстрації.

В основу корпорацій було покладено норми, що регулювали відносини створення компаній, їх діяльності, порядок реорганізації, класифікацію компаній, правосуб’єктність, законодавство про цінні папери компаній, неплатоспроможність і банкрутство компаній.

Корпоративний рух започаткований в Україні переважно в вигляді відкритих акціонерних товариств. На шляху розвитку акціонерних товариств було і є багато перешкод, а головною є фактична законодавча неузгодженість стосунків між суб’єктами корпоративних прав.

Донедавна поняття «корпоративне право» у законодавстві України було відсутнє і зустрічалося лише в юридичній літературі. Офіційне поняття корпоративних відносин, як відносин, що виникають, змінюються та припиняються, дає чинний Господарський кодекс України (далі — ГК України).

Слід зазначити, що існуюче законодавство є доволі суперечливим, тому що більша частина правових норм, які регулюють корпоративне право в Україні, запозичене з тих чи інших «іноземних» законів, які не завжди відповідають реаліям економічного розвитку України.

Процес формування в Україні повноцінної національної економіки передбачає насамперед наявність ефективного господарювання суб’єктів, тому увага законодавців до корпоративних відносин останнім часом зростає.

Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців і стають предметом вивчення останніх. Не залишились осторонь цих питань і нотаріуси.

Нотаріусів насамперед цікавлять:

– правовідносини, що складаються у сфері реалізації юридичними та фізичними особами корпоративних прав, а саме: виникнення, зміна й припинення корпоративних прав;

– спадкування корпоративних прав;

– оподаткування корпоративних прав та інші.

2. Визначення поняття
«корпоративне право»


Поняття «корпоративне право» визначає ч. 1 ст. 167 ГК України, а саме:

«Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні гос­подарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами».

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що «корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації».

Обидва поняття є близькі за змістом, однак є кілька відмінностей. Порівняємо їх.

Господарський кодекс України:

«Корпоративні права-права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської діяльності, що включають:

1) участь особи в управлінні господарською організацією;

2) отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації;

3) активів у разі ліквідації останньої відповідно до Закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами».

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

«Корпоративні права — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на:

1) управління;

2) отримання певної частки прибутку такої юридичної особи;

3) а також активів у разі її ліквідації, відповідно до чинного законодавства, незалежно від того чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної особи або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах».

Спільним в обох визначеннях є комплекс справ, які становлять зміст терміна «корпоративні права». Це права на управління, отримання дивідендів і частини активів при ліквідації юридичної особи (господарської організації).

Цивільний кодекс України (далі — ЦК України) застосовує не поняття «корпоративне право», а такі поняття, як: «право участі у Товаристві», «частка в статутному капіталі», і не існує єдиної статті, яка розкривала б зміст «корпоративного права», як це зробив ГК України.

Набуття права власності на частку в статутному капіталі Товариства не завжди приводить до набуття корпоративних прав у повному обсязі. Наприклад, якщо учасники Товариства відмовляють спадкоємцеві померлого учасника у прийнятті до Товариства або якщо сам спадкоємець відмовиться вступити до Товариства, то йому виділяється вартість частини майна Товариства, пропорційна розміру частки (ст. 147 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про господарські товариства»). У такому разі спадкоємець набуває права власності на частку в статутному капіталі внаслідок спадкування, але не набуває права участі в Товаристві.

Учасником Товариства може бути особа тільки за власною волею (принцип добровільності). Тому можна сказати, що корпоративні права складаються з двох самостійних прав:

– права на частку в статутному капіталі Товариства (майнове право);

– права участі в Товаристві (особисте немайнове право).

Такі права можуть виникати одночасно, а можуть набуватися й окремо. Те ж саме стосується і припинення вищевказаних прав.

Виникнення корпоративних прав має місце внаслідок створення Товариства, прийняття до Товариства учасника, придбання частки в статутному капіталі.

Зміна корпоративних прав має місце внаслідок збільшення або зменшення розміру або номінальної вартості частки в статутному капіталі, реорганізації Товариства.

Припинення корпоративних прав відбувається у зв’язку з виходом із Товариства, відчуженням частки в статутному капіталі, у разі ліквідації юридичної особи, смерті учасника — фізичної особи.

Корпоративне право треба розуміти як право особи шляхом об’єднання зусиль і капіталу бути учасником корпорації (юридичної особи).

Специфіка корпоративного права виявляється в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, кожне з яких окремо можна назвати «корпоративне право»:

– право на управління;

– право на отримання частини прибутку;

– право на одержання дивідендів.

Корпоративні права надають право:

– мати частку в статутному капіталі Товариства;

– обирати й бути обраним;

– брати участь в управлінні Товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом;

– брати участь у розподілі прибутку Товариства й отримувати частину його прибутку (дивіденди);

– вийти у встановленому порядку з Товариства;

– здійснити відчуження часток у статутному капіталі Товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у Товаристві, у порядку, встановленому законом;

– одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитись зі звітами, протоколами зборів, річними балансами.

Слід пам’ятати, що поняття «корпоративне право» нерозривно пов’язане з поняттям «корпоративні обов’язки». Коло обов’язків, так само, як обсяг прав, визначається організаційно-правовою формою юридичної особи. До таких обов’язків можна віднести:

а) робити внесок до статутного капіталу;

б) виконувати рішення вищих органів управління;

в) не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію тощо.

3. Суб’єкти корпоративного права

Суб’єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи, що можуть чи мають право бути засновниками (учасниками) Товариств.

Моментом виникнення корпоративних відносин є особливий факт — реєстрація юридичної особи.

Корпоративні підприємства утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діють на основі об’єднання майна та/ або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у т. ч. засновані на приватній власності двох або більше осіб (ст. 63 ГК України).

Учасники такого Товариства, вносячи своє майно у формування його статутного фонду, передають це майно у власність Товариства. І як компенсацію за таке відчуження учасник отримує право (право власності) на долю в статутному фонді, яке породжує корпоративні права (статті 12, 13 Закону України «Про господарські товариства»).

Класичними суб’єктами, відносно яких існують корпоративні права, є господарські товариства.

Однак господарські товариства — це не всі юридичні особи, а лише їх окрема група. До господарських, зокрема, належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні й командитні товариства. Останні три види «не користуються популярністю», тому левова частка «корпоративних справ» стосується акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю (ст. 116 ЦК України,
ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»).

Юридичні особи, як і всі організації, не виникають самі собою. В основі їх створення завжди лежить волевиявлення осіб. Право на створення юридичної особи — це передбачена законом можливість суб’єкта чинити дії, передбачені законом, що матимуть наслідком створення юридичної особи, тобто право обрати назву організації, її місцезнаходження, організаційно-правову форму, сформувати органи юридичної особи, зареєструвати в державного реєстратора організацію, а в випадку відмови — оскаржити дії державного реєстратора.

Найчастіше засновниками юридичних осіб постають фізичні особи. Усі фізичні особи мають цивільну правоздатність, що виникає з моменту їх народження (ст. 25 ЦК України). А цивільну дієздатність має та фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати й нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України). Законодавець установив часткову цивільну дієздатність особи, що не досягла 14 років (ст. 31 ЦК України) і неповну цивільну дієздатність фізичної особи в віці від 14 до 18 років (ст. 32 ЦК України).

Чинне законодавство не дає чіткої відповіді на запитання: «Чи може бути учасником Товариства малолітня особа?». ЦК України та інші закони не містять прямої норми, яка регулювала б ці відносини, а відтак ані дозволу, ані заборони немає. Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України (далі — СК України) батьки управляють майном, що належить малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Однак батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органів опіки й піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав:

– укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/ або державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу, обміну житлового будинку;

– видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;

– відмовлятися від майнових прав дитини.

Аналогічні вимоги містяться в ч. 3 ст. 17 Закону України № 2402-ІІІ від 26.04.2001 «Про охорону дитинства».

Можна сказати, що час створення юридичної особи від імені малолітньої особи ще не настав і навряд чи органи опіки і піклування дадуть таку згоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 ЦК України фізична особа в віці від 14 до 18 років (неповнолітня) має право, зокрема, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.

Стаття 34 ЦК України передбачила можливість набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою в разі реєстрації шлюбу з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, що не пов’язані з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Повну цивільну дієздатність може бути надано неповнолітній особі:

а) яка записана матір’ю або батьком дитини;

б) яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

в) яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. Така особа може бути зареєстрована як підприємець за наявності письмової згоди на це батьків або органів опіки й піклування. У цьому разі неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту її реєстрації як підприємця.

У разі припинення фізичною особою трудового договору або підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається, що передбачено ст. 35 ЦК України.

Право на створення юридичної особи мають також іноземці й особи без громадянства. Відповідно до ст. 7 Закону України № 3929-ХІІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченої законодавством України. При цьому вони мають такі ж права й обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає із Конституції і Законів України.

Законодавець установив обмеження, що стосуються нотаріусів.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.2002 «Про нотаріат» нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької та наукової, у вільний від роботи час.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Не можна погодитися з висновком суду про відповідність заповіту,...
Склалося неоднозначне ставлення в нотаріальній практиці до тлумачення положень ч. 1 ст. 1247 Цивільного кодексу України (далі — ЦК...

Убезпечення фізичної особи в нотаріальній сфері: поняття та зміст
Категоріальний апарат цього концепту розкривається через взаємозв’язки з іншими дотичними поняттями, такими як суспільна безпека,...

Розповісти учням про їх права й свободи, визначені Конвенцією про...
Обладнання: карта України; плакат «Календар правових дат»; великі картки, на яких написано основні права дитини, визначені відповідною...

Закон. Соціальне призначення та функції права, цінність права
Формула спеціальності: Спеціальність 12. 00. 01 група галузей юридичної науки, яка

Програма вступного іспиту в аспірантуру зі спеціальності 12. 00. 07
Розробники: завідувач кафедри адміністративного права І процесу, фінансового та інформаційного права, кандидат юридичних наук, доцент...

Функції верховної ради україни
...

Здобувач Хмельницького університету управління та права, магістр...
Стянення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку

Мета: поглибити знання учнів про права І свободи людини та права дитини
Обладнання: нормативно-правові акти щодо прав людини, класна кімната прикрашена плакатами

Спадковий договір: засади виникнення та світовий досвід його застосування
Проаналізовано розвиток інституту спадкового договору від стародавнього римського права до закріплення в системі спадкового права...

Результати державної підсумкової атестації в 2011 році
Метою підсумкових контрольних робіт було визначення рівня сформованості у школярів старшої школи умінь застосовувати набуті знання...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка