Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Рекомендації до написання курсової роботи для студентів історичного факультету окр «бакалавр»

Рекомендації до написання курсової роботи для студентів історичного факультету окр «бакалавр»





Сторінка1/2
  1   2
Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

Історичний факультет

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ОКР «БАКАЛАВР»
Затверджено на засіданні ради
історичного факультету

Протокол № 6 від 18 лютого 2015 р.


Вінниця 2015

УДК 908:372.48

ББК Т3(4УКР55)р30-211

Рекомендації до написання курсової роботи для студентів історичного факультету ОКР «Бакалавр» / уклад. Н.Р. Темірова. – Вінниця, 2015. – 34 с.

У навчально-методичному виданні подано рекомендації до написання та вимоги до оформлення курсової роботи. Охарактеризовано методику написання роботи, представлені вимоги до оформлення тексту відповідно до діючих вимог, охарактеризована процедура захисту курсової та критерії її оцінювання.

Для студентів історичного факультету.


Укладач: Н.Р.Темірова, д-р іст. наук, проф.


© Темірова Н. Р., 2015

© ДонНУ, 2015




І. Загальна характеристика

Курсова робота (курсова, робота)) є складовою навчального плану підготовки студентів ОКР "Бакалавр". У процесі її написання студент повинен оволодіти навичками наукового пошуку, відбору матеріалу, необхідного для розкриття теми роботи, його використання, аналізу і узагальнення, публічного захисту результатів дослідження.

Курсова – це студентське наукове дослідження. Її здають на кафедру, де вона виконувалася, не пізніше, як за два тижні до початку сесії, у вигляді спеціально підготовленого рукопису в палітурці. Обсяг курсової повинен становити 30-35 сторінок, з урахуванням титульного аркуша, змісту, вступу, основної частини та висновків. Перелік посилань, список джерел і літератури, додатки до цього обсягу не включаються, але підлягають суцільній нумерації. Мова курсової – українська. Студентам спеціальності «Міжнародні відносини» рекомендується написання роботи англійською.

Назва теми роботи повинна бути, по можливості, короткою, але ємною, відповідати змісту роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Перед виконанням курсової студент має написати заяву на ім’я завідувача відповідної кафедри з проханням виконувати її із зазначенням теми і наукового керівника (додаток А).
ІІ. Методика написання курсової роботи

Виконання курсової роботи передбачає такі етапи:

– вибір теми;

– підбір і вивчення літератури та джерел;

– складання попереднього плану;

– консультації з науковим керівником і уточнення плану;

– написання та оформлення тексту;

– представлення завершеної курсової роботи науковому керівнику для рецензування;

– доопрацювання роботи згідно із зауваженнями керівника;

– оформлення остаточного варіанта курсової;

– захист курсової роботи.

Отже, першим і надзвичайно відповідальним кроком є вибір теми курсового дослідження. Передусім слід ознайомитися з темами курсових робіт, запропонованих кафедрою, щоб зорієнтуватися у розмаїтті наукових напрямів. Студент може взятися за опрацювання теми, не включеної до цього переліку, але слід проконсультуватися з науковим керівником. Обрана проблема повинна викликати особистий інтерес студента. Не рекомендується братися за дуже «широку» тему. У такому випадку автору не вдасться глибоко її розкрити, оскільки цього не дозволяє обсяг курсової. Наприклад, не доречно в якості теми курсової роботи брати таку: «Визвольна війна українського народу». Варто взяти якийсь один аспект цього важливого явища: постать учасника тих подій, характеристику битви, козацького війська, дипломатичних зв’язків тощо. Тобто тема має бути максимально конкретною, доступною для опрацювання студентом, тобто забезпеченою достатньою кількістю наявних джерел і літератури.

Після затвердження теми й наукового керівника студент консультується з останнім щодо написання роботи і приступає до її підготовки.
Складові курсової роботи:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) перелік умовних позначень (за потреби);

4) вступ;

5) змістовна частина (параграфи);

6) висновки;

7) список використаних джерел і літератури;

8) додатки (за потреби).

На титульному аркуші курсової вказується: Міністерство освіти і науки України, Донецький національний університет, найменування кафедри, де виконана робота; назва роботи; її вид – курсова; інформація про автора (ПІБ, курс, група, відділення) та наукового керівника (ПІБ, науковий ступінь, вчене звання); оцінка за курсову; місто та рік написання роботи (Додаток Б).

Зміст подають на початку роботи з найменуваннями та номерами початкових сторінок вступу, параграфів і пунктів, висновків, переліку посилань, списку використаних джерел і літератури, додатків (Додаток В). Нумерація сторінок починається з титульного аркуша та має наскрізний характер.

Зміст відбиває план роботи. Передусім необхідно скласти попередній план майбутнього дослідження. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, що стосуються обраної теми. Починати цю роботу доцільно з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується у відповідності з їхнім змістом за галузями знань. В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявити праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми. Зручними для пошукової роботи є електронні каталоги.

Після попереднього ознайомлення з літературою складають план роботи, тобто перелік найважливіших питань, що будуть вивчатися автором. Складання плану є важливим моментом у дослідженні: вдало впорядкований, він значною мірою полегшує написання роботи. Підготовлений студентом план обговорюється і уточнюється з науковим керівником. У подальшому він може вдосконалюватись у зв’язку з внесенням корективів, пов’язаних з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо. 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потребою). Якщо в курсовій вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, застарілі поняття, нові символи, позначення тощо, то їх перелік може бути подано окремим списком, котрий розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, в яких ліворуч за алфавітом наводять, наприклад, скорочення, праворуч – їхню детальну розшифровку.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і тощо повторюються менше, ніж тричі, то їх до переліку не вносять, а розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Структура вступу:

– актуальність проблеми;

– об’єкт і предмет дослідження;

– хронологічні рамки роботи;

– географічні межі дослідження;

– історіографічний огляд;

– мета та завдання дослідження;

– характеристика джерел;

– методи дослідження;

– обґрунтування і характеристика структури роботи.

Вступ і висновки разом мають становити до 10% загального обсягу роботи.

Вступ починається з обґрунтування актуальності обраної теми. Актуальність – обов’язкова вимога до будь-якого дослідження. Чітко й однозначно визначити наукову проблему і, таким чином, сформулювати її суть буде неважко, якщо студенту вдасться провести межу між знанням і незнанням з предмету дослідження. Актуальним є будь-яке корисне для суспільства неупереджене, написане з позицій історизму дослідження. Науково-педагогічне, практичне значення роботи має бути переконливо доведене автором. Актуальність теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел і літератури. Виклад актуальності повинен займати 0,5 – 0,75 сторінки.

Об’єкт дослідження – історичне явище, на яке спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Предмет дослідження – частина об’єкта, конкретизована в даному дослідженні. Об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне та часткове. У предмет виділяється частина об’єкта, яка вивчається у курсовій. Саме на предмет спрямована основна увага, оскільки він визначає тему курсової, заявлену на титульному аркуші як її назва.

Наприклад, якщо курсова робота присвячена темі: «Країни «середньої сили» в сучасних міжнародних відносинах», то об’єктом дослідження виступають країни «середньої сили», а предметом – їхній вплив на сучасні міжнародні відносини. Правильне визначення об’єкта та предмета дослідження допомагає чітко зрозуміти співвідношення загального та конкретного, спрямовує студента на проведення повноцінної, самостійної наукової розвідки.

Хронологічні рамки роботи визначають нижню і верхню часову межу дослідження. Їх вибір необхідно пояснити. Як правило, початковою й кінцевою хронологічними межами виступають певні визначні події, які започаткували нові тенденції у явищі, що вивчається.

Географічні межі дослідження передбачають визначення території, де відбувалося те чи інше історичне явище.

Наступний елемент вступу – історіографічний огляд з даної теми (аналіз стану вивчення теми). Автор на основі критичного аналізу літератури (а не простого її перерахування) вказує на досягнення у вивченні обраної проблеми його попередників і наголошує на питаннях, що залишились невисвітленими, формулює завдання дослідження. Для з’ясування стану розробки обраної теми складається короткий огляд наукової літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита лише частково або не в тому аспекті) і тому вимагає подальшого розроблення. Матеріали такого огляду систематизують у певному логічному зв’язку та послідовності. Критичний аналіз праць можна подавати у хронологічно-проблемному або проблемно-хронологічному порядку. В огляді називають і критично оцінюють публікації (монографії, статті, автореферати дисертацій), що стосуються теми курсової. З історіографічного аналізу має випливати висновок про недостатньо вивчені аспекти обраної проблеми, з чого формулюється мета дослідження, яка буде реалізовуватися в курсовій роботі.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи має спрямовуватися на розкриття теми, зазначеної в назві роботи. Її слід формулювати однією фразою, лаконічно. Завдання повинні слугувати досягненню мети. Їх може бути сформульовано 3-6. Кожне з них має відображати певний крок у проведенні дослідження (вивчення наукової літератури, збір джерел, визначення умов розвитку певного явища, визначення його місця в загальному поступі тощо).

Характеристика джерел містить групування використаних джерел і коротку характеристику кожної з груп. Історичні джерела поділяються на: писемні, речові, зображувальні, усні, лінгвістичні, етнографічні. Найбільш універсальною групою є писемні джерела, серед яких за походженням виділяють такі групи: законодавчі акти, актові джерела (нормативні документи органів влади, приватно-правові, метрики), документи громадських об’єднань і політичних партій, статистичні матеріали (сюди включають і матеріали соціологічних обстежень), діловодна документація, періодична преса, джерела особового походження (мемуари, щоденники, листування, записники тощо), художня література (створена в епоху, що досліджується).

Одні і ті ж джерела можна поділити на опубліковані та неопубліковані. Більшість неопублікованих джерел зберігається в архівосховищах, наприклад, у державному архіві Донецької області, Центральному державному історичному архіві України, а також у краєзнавчих музеях, приватних зібраннях тощо. Неопубліковані джерела становлять для дослідника найбільший інтерес. Тому бажаною є робота студента-історика в архівній установі, яка передбачає виявлення, вивчення та вилучення необхідної інформації з документу для курсової роботи. Якщо студенти 1-2 курсів можуть обмежитися опублікованими джерелами, то студенти 3-4 курсів повинні обов’язково працювати в архіві. Для того, щоб отримати таку можливість, необхідно оформити офіційний лист від університету (додаток Г).

Джерела дослідження в галузі політичних наук групуються наступним чином: нормативно-правові акти; документи політичних партій і громадських об’єднань; статистичні матеріали; результати соціологічних обстежень; промови, інтерв’ю, публікації провідних державних і політичних діячів; довідкові видання; джерела особового походження (мемуари,щоденники, листування) тощо.

Методи дослідження представляють собою перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба стисло та змістовно визначаючи, що саме в рамках курсової роботи вивчалося тим чи іншим методом.

Метод – це спосіб, шлях дослідження. Методи поділяються на загальнонаукові та спеціальні історичні (методи політичних наук). Загальнонаукові методи застосовуються представниками всіх наукових галузей. Основні серед них такі: описово-розповідний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, конструювання, моделювання, узагальнення, статистичний, кількісного аналізу (передбачає застосування методів математичного аналізу), контент-аналізу тощо. Спеціальні історичні методи: ретроспективного аналізу, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний тощо. Методи політичних наук: системний, структурно-функціональний, порівняльний, біхевіористський та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Лаконічно викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані студентом особисто. Новизну можуть становити знайдені та запроваджені в науковий обіг нові джерела (наприклад, результати проведеного власноруч соціологічного опитування, зібрані усні свідчення учасників подій), опрацьована нова наукова літератури, нові інтерпретації вже відомих подій і матеріалів.

Обґрунтування і характеристика структури роботи – заключна частина вступу. Необхідно пояснити принцип, покладений в основу розміщення матеріалу. Як зазначалося вище, найчастіше обирають проблемно-хронологічний або хронологічно-проблемний принцип.

Отже, вступ – дуже відповідальна частина курсової, оскільки містить усі необхідні кваліфікаційні характеристики дослідження. Це своєрідна візитівка всієї роботи, оскільки за ним визначається актуальність, масштаби дослідження, а також володіння автором обраною проблемою.

Основна (змістовна) частина роботи складається з параграфів, пунктів, підпунктів (якщо потрібно). Кожний параграф починається з нової сторінки та має заголовок. Його обсяг має бути не менше 5 сторінок. Кількість параграфів може коливатися від 2 до 4, оптимальна кількість – 3. Параграфи за потреби можуть поділятися на пункти, кожен з яких має заголовок. Пункти подаються суцільним текстом. Між ними має бути пробіл у 3-4 інтервали. Мінімальний обсяг пункту становить 3 сторінки.

У параграфах викладається зміст теми, результати досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Наприкінці кожного параграфа формулюють висновки із стислим викладенням наведених наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки роботи від другорядних подробиць. Їхній обсяг має становити близько 0,5 сторінки.

Написання змістовної частини розпочинається з опрацювання літератури, збору й оформлення матеріалу. Слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи та сторінки, що безпосередньо стосуються обраної теми, роблячи з них відповідні виписки. Занотовують виписки в зошиті, на картках або окремих аркушах (з одного боку). Кожна з них повинна супроводжуватись даними про джерело: якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати автора, назву матеріалу, номер і рік видання журналу, сторінку, а для газети – дату. Зверху картки необхідно вказати, про що йде мова в даному тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту. Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у курсовій, роблять ксерокопії окремих сторінок із зазначенням даних про автора, заголовка книги, за необхідності – розділу. Виписки на картках або окремих аркушах дають можливість сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу. Корисними є вирізки із газет, які слід зберігати в теках, розподіляючи за відповідними тематичними розділами та вказуючи назву газети, її дату, місце випуску і сторінку. Ксерокопії, виписки з конкретної теми, вирізки з газет – первинний, чорновий варіант задуманої роботи.

Далі потрібно приступити до літературного оформлення розрізненого матеріалу, тобто написання тексту роботи. Зібраний фактичний матеріал необхідно розташувати у хронологічній і логічній послідовності, відповідно до плану курсової роботи. Між окремими частинами тексту слід зробити плавні переходи. Кожен пункт і параграф має закінчуватися висновками.

На етапі написання роботи необхідно чітко розподіляти її намічений обсяг по окремих підрозділах робочого плану, що значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості та наявності відповідних матеріалів. Під час написання роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Необхідно пам’ятати, що курсова робота є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним. Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, цілеспрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць, і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним. Завершальним етапом роботи є підведення підсумків дослідження, формулювання висновків, узагальнення і пояснення фактичного матеріалу, винесення рекомендацій.

У висновках стисло оцінюють стан вивченості проблеми, підводять підсумки дослідження, висловлюють рекомендації щодо впровадження його результатів у практичну діяльність чи подальшої розробки теми.

Виконану роботу (чорновий варіант) подають науковому керівнику. Потім її доопрацьовують, враховуючи зауваження і побажання. Після доопрацювання текст роздруковують у чистовому варіанті, переплітають і подають на кафедру, де її мають зареєструвати та віддати на перевірку науковому керівникові.
ІІІ. Оформлення тексту курсової роботи

Роботу набирають на комп’ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 інтервал (28-30 рядків на сторінці) 14-м кеглем шрифту Times New Roman. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 25 мм, нижнє – 20 мм.

Заголовки структурних частин курсової «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ», а також назви параграфів друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки пунктів у параграфах подають маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між текстом попереднього та заголовком наступного пункту повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової (зміст, вступ, параграфи, висновки, перелік посилань, список використаних джерел і літератури, додатки) починають з нової сторінки. До загального обсягу курсової не входять перелік посилань, список використаних джерел та літератури, додатки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають наскрізній нумерації.

Заголовки параграфів і пунктів курсової роботи повинні точно відбивати зміст викладеного матеріалу. Кожен заголовок має бути коротким, але й надмірна простота небажана. Небезпечні заголовки з одного слова, тому що не дають змоги визначити тему вміщеного під ними тексту. Трапляється й інше, коли автор, бажаючи максимально точно передати у заголовку зміст параграфа, робить його громіздким, що суттєво ускладнює смислове сприйняття.

Нумерацію сторінок параграфів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №, без крапки, риски. Першою сторінкою курсової є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті. На першій сторінці таких структурних частин, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаних джерел порядковий номер не вказується, але вони включаються до наскрізної нумерації.

Структурні частини: перелік умовних позначень, вступ, висновки, список джерел і літератури, додатки – не нумерують, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Пункти нумерують у межах кожного параграфа. Номер пункту складається з номера параграфа та порядкового номера пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера пункту повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій пункт другого параграфа). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Відповідним чином здійснюють і нумерацію підпунктів.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Наукова етика вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій його подано у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та спотворення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, які ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути надмірним, бо створює враження компілятивності праці.

Подання таблиць. Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Звичайно таблиця складається із таких елементів: номера за порядком, тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків і вертикальних граф. Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки мають бути максимально точними та простими. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Громіздкі таблиці доцільно виносити до Додатків. У такому разі необхідно посилатися на таблицю в тексті. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфа і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Нижче подається назва таблиці, наприкінці якої у квадратних дужках вказується порядковий номер посилання. Назва розміщується по центру. Якщо в роботі одна таблиця, її не нумерують.

Ілюстрації позначають словом "Мал." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і її порядкового номера, між якими ставиться крапка. Наприклад: Мал. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Посилання. Під час написання роботи студент повинен обов’язково посилатися на документи, авторські наукові або публіцистичні праці та опубліковані чи неопубліковані джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати (цитування, цифровий матеріал тощо). Посилання на джерела та літературу роблять у міру вживання їх у тексті. Наприкінці речення в квадратних дужках позначається порядковий номер джерела інформації (відповідно до нумерації в прикінцевому списку джерел і літератури), через кому вказується номер сторінки або аркуша архівного документу.

Оформлення списку використаних джерел і літератури. Зі списку можна зробити висновок про ступінь ознайомленості студента з джерелами та літературою з проблеми, що досліджується. Список використаних джерел і літератури містить бібліографічний опис використаних джерел інформації та розміщується після висновків. Він поділяється на дві частини: Джерела і Література (Додаток Д). Джерела необхідно об’єднувати в групи. Порядок їх розміщення визначається важливістю кожної з них для даної роботи. Для історичного дослідження важливе значення мають архівні документи, тому у разі використання, їх варто у списку джерел ставити на перше місце. Це дозволить рецензентам оцінити ступінь історичності й самостійності курсової роботи. Якщо архівні джерела не використовувалися, то їх не вказують і в загальному переліку. Слід мати на увазі, що архівними є також матеріали поточних архівів сучасних установ, організацій, підприємств, фірм тощо. Найчастіше такі документи залучаються до дослідження майбутніми фахівцями в галузі політології та міжнародних відносин (хоча до них звертаються й історики). Тому матеріали поточних архівів також доцільно об’єднувати в одну групу та за необхідності ставити їх першими у «Списку використаних джерел та літератури» наприкінці роботи.

Література також може групуватися за видами (монографії, статті, дисертації та автореферати дисертацій). Якщо кількість окремих видів літератури невелика, то їх недоцільно виділяти в окрему групу; краще подати загальним списком. Література (в загальному списку та всередині груп) розташовується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв, спочатку видану кирилицею, потім – іншими мовами, теж в алфавітному порядку. Нумерація в прикінцевому списку джерел і літератури суцільна від першої до останньої позиції.

Internet-ресурси не слід виділяти в окрему групу джерел або літератури, оскільки вони такими не є. Internet – не джерело, не література, а місце розташування останніх, засіб масової інформації. Водночас специфічними джерелами виступають блоги, веб-форуми, чати.

Відомості про джерела та літературу, включені до списку, слід подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з чинного Стандарту бібліографічного опису ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

Складові бібліографічного опису (Додаток Е).

Опис архівних джерел має містити наступну інформацію: назву архіву, номер і назву фонду, номер опису, номер і назву справи, кількість аркушів. Усі дані подаються відповідно до внутрішніх норм оформлення кожного архіву.

Інформація про авторів у бібліографічному описі подається в такому порядку: прізвище, ініціали (Максименко І.С. aбо Baldwin R.E.). У тексті кур-сової – навпаки – спочатку подаються ініціали або ім’я, потім – прізвище (І.С. Максименко чи R.E. Baldwin, або Іван Максименко, чи Robert E. Baldwin). Ця норма поширюється як на вітчизняні, так на іноземні видання. Якщо робота має двох або трьох авторів, слід подавати прізвище та ініціали першого, а після назви праці через косу лінію – ініціали та прізвища всіх авторів. Колективні монографії чотирьох і більше авторів та ті, котрі не мають індивідуальних авторів, записують за назвами, після цього через косу лінію подають дані про авторів (не більше перших трьох, а далі додають "та ін." або „et al.”). У цьому випадку ініціали також розміщують перед прізвищами.

Назву роботи подають, як вказано на титульному аркуші. За наявності підзаголовка його наводять після основної назви через двокрапку (додаток В). За потреби після основної назви через двокрапку уточнюються відомості щодо характеру видання: підручник, навч. посібник, довідник, енцикл. словник, зб. статей, зб. наукових праць, у 10 т. тощо.

Інформацію про переклад фіксують після назви через крапку з комою, наприклад, «пер. з англ.», «пер. з фр. В.Бойчука».

Місце видання подають після автора, назви, інформації про переклад у називному відмінку. Скорочуються назви міст Київ (К.), Москва (М.), Ленінград (Л.), Санкт-Петербург (СПб.), New York (N.Y.). Всі інші міста України та світу записуються повністю (Харків, Львів, Донецьк, Ростов-на-Дону, London). Якщо в книзі зазначено два місця видання, їх подають через крапку з комою. Якщо одна з двох назв міст не скорочується, необхідно обидві подавати повністю. Правильно: К.; М. або Київ; Львів. Помилка: К., Львів.

Назву видавництва записують коротко, без слова "видавництво" і без лапок.

Рік видання подають після назви видавництва, через кому, арабськими цифрами. Після року ставлять крапку і тире (. – ).

Обсяг видання записують арабськими або римськими цифрами (як зазначено у виданні) зі скороченим словом сторінка: в українській – с., в англійській – р., у німецькій – S., у французькій – s. (150 с., 150 р. тощо).

Опис джерела, вилученого з мережі Internet. Спочатку зазначають назву інформації відповідно до правил бібліографічного опису. Потім у квадратних дужках подають: [Електронний ресурс] і далі: – Режим доступу: – вказують адресу сторінки.

Правила оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження курсової на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті. Кожен із них починають з нового аркуша, їм надають заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б тощо. Єдиний додаток позначається як додаток А. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.
ІV. Захист курсової роботи

Рішення про допуск роботи до захисту виносить кафедра на одному із засідань за інформацією викладача – наукового керівника. Захист повинен відбутися до початку залікового тижня весняно-літньої сесії у присутності комісії. Порядок захисту:

  • виступ студента;

  • питання до студента від членів комісії;

  • виступ наукового керівника,

  • зауваження членів комісії;

  • обговорення і виставлення членами комісії оцінки.

Виступ студента має тривати 7-8 хвилин і включати такі складові:

  • актуальність теми,

  • ступінь вивчення проблеми,

  • мета курсової,

  • характеристика застосованих джерел,

  • висновки.

Текст виступу доцільно написати та вивчити, щоб студент міг вільно доповідати про свою роботу. Читати текст виступу не прийнято.

Під час оцінювання курсової роботи враховується її зміст, правильність оформлення тексту та захист (виступ і відповіді на питання).
Критерії оцінювання курсової роботи

п/п

Критерії оцінювання

Максимальна кількість
балів


1.

Наявність усіх складових курсової

5

2.

Використання актуальної наукової літератури

10

3.

Залучення історичних джерел

10

4.

Рівень аргументації, змістовне наповнення, послідовність і логічність викладу матеріалу


20

5.

Наявність, логічність, повнота висновків

15

6.

Присутність елементів наукової новизни

5

7.

Правильність оформлення тексту

10

8.

Мовна грамотність

5

9.

Дотримання терміну представлення курсової роботи на кафедру


5

10.

Захист курсової

15




Загальна кількість балів

100


90 – 100 балів

  • наявність усіх складових курсової;

  • використання актуальної наукової літератури, включаючи праці 2000-х років видання;

  • використання історичних джерел;

  • високий рівень аргументації, ґрунтовне змістове наповнення, чітка послідовність і логічність викладу матеріалу;

  • логічність, аргументованість висновків до параграфів і курсової роботи в цілому;

  • наявність елементів новизни курсового дослідження;

  • правильність оформлення тексту

  • мовна грамотність, дотримання наукового стилю;

  • дотримання терміну подачі курсової роботи на кафедру;

  • високий рівень захисту курсової роботи.


70 – 89 балів

  • наявність усіх складових курсової;

  • використання актуальної наукової літератури, включаючи праці 2000-х років видання;

  • використання історичних джерел;

  • високий рівень аргументації, змістовне наповнення, чітка послідовність і логічність викладу матеріалу;

  • наявність і логічність висновків за підсумками параграфів і курсової роботи в цілому;

  • високий рівень відтворення інформації за темою курсової, наявної в літературі та джерелах;

  • правильність оформлення тексту

  • мовна грамотність, дотримання наукового стилю;

  • дотримання терміну подачі курсової роботи на кафедру;

  • гарний рівень захисту курсової роботи.


50 – 69 балів

  • наявність більшості необхідних складових курсової;

  • використання доступної наукової літератури;

  • використання невеликої кількості опублікованих джерел;

  • описовий характер викладу матеріалу;

  • наявність висновків по завершенню курсової роботи;

  • задовільне відтворення інформації за темою курсової, наявної в літературі;

  • оформлення тексту з деякими помилками;

  • задовільна мовна грамотність, відсутність авторського стилю;

  • недотримання терміну подачі курсової роботи на кафедру;

  • задовільний рівень захисту курсової роботи.

0 – 49 балів

  • невпорядкована структура курсової;

  • використання обмеженої кількості літератури;

  • невикористання джерел;

  • невпорядкований виклад матеріалу;

  • наявність висновків по завершенню курсової роботи;

  • задовільне відтворення інформації за темою курсової, наявної в літературі;

  • оформлення тексту з помилками;

  • слабка мовна грамотність;

  • невчасне подання курсової роботи на кафедру;

  • незадовільний рівень захисту курсової роботи або неявка на захист.


Додатки
Додаток А

Зразок заяви на написання курсової роботи


Зав. кафедри спеціальних галузей

історичної науки

Теміровій Н.Р.

студента 2 курсу групи «А»

спеціальності «Історія»

Пирожака В.М.

заява.


Прошу дозволити писати курсову роботу по Вашій кафедрі на тему: "Методичні можливості інтеграціі в шкільному курсі історіі (7 - 9 клас )". Науковим керівником прошу призначити доцента Мартинчук І.І.



5.11.2015 ПідписДодаток Б

Титульний аркуш курсової роботи для студентів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА СПЕЦІАЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ

МЕТОДИЧНІ МОЖЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІІ В


ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ІСТОРІІ (7 - 9 КЛАС )

Курсова робота

Студентки ІІ курсу д/в

Бондаренко С.В.

Науковий керівник –

к. і. н., доц. Мартинчук І.І.
Національна шкала ________________

Кількість балів: ______

Оцінка: ECTS ______


Вінниця 2015

Додаток В

Зразок оформлення змісту курсової роботи

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

§1. ВІД БРАТСЬКОЇ ШКОЛИ ДО КОЛЕГІЇ

1.1. Передумови виникнення Києво-Могилянської академії ……………. 6

1.2. Київська братська школа – родоначальниця КМУ…………………. 9

1.3. Внесок Петра Могили у розвиток Колегії ……………………………13

§2. ДІЯЛЬНІСТЬ КОЛЕГІЇ ПІСЛЯ П. МОГИЛИ

2.1. Нові керманичі ………………………………………………………. 17

2.2. Стосунки Академії з іншими центрами освіти …………………….. 21

§3. ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

3.1. Гуманітарні та природничі науки в Академії ……………………… 25

3.2. Мистецтво і культурні зв’язки академії………..…………..………. 28

3.3. Видатні вихованці Києво-Могилянської Академії ……. …………..31

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………... 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………. ….. 36

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………… 40

Додаток Г

Зразок листа до архіву
Директору державного архіву

Вінницької області

Легуну Ю.В.

Шановний Юрію Вікторовичу,

звертаємося з проханням дозволити студенту 3 курсу історичного факультету Білоконю Івану Степановичу опрацьовувати документи з фондів архіву для збору матеріалу за темою курсової роботи: «Повсякденне життя мешканців Вінниці в 1943 – 1955 рр.».

Декан історичного факультету Теміров Ю.Т.Додаток Д

Зразок оформлення прикінцевого

списку джерел і літератури
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи містять в собі...
Відокремлений підрозділ «старобільський технікум луганського національного аграрного університету»

Робоча програма для студентів IV курсу факультету ветеринарної медицини окр «Бакалавр»
Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «політекономія»
«Політекономія» для студентів денної та заочної форми навчання напрямів підготовки. 030502 – «Економічна кібернетика», 030507 – «Маркетинг»,...

Методичні рекомендації до написання контрольної роботи з предмету...
Короткіх В. О. викладач Аграрного коледжу управління І права Полтавської державної аграрної академії

Програма фахового випробування з «цивільного права»
Окр «бакалавр» на основі окр «молодший спеціаліст» / Укладачі: завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Блінова Г. О., старший...

Методичні рекомендації та завдання до написання контрольних робіт...
Кострубяк Т. В. – викладач Аграрного коледжу управління І права Полтавської державної аграрної академії

Методичні рекомендації до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні...
Тема № “ нові технології в хірургії. Сучасні методи діагностики та лікування.”

Методичні рекомендації до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні...
Тема №1: “Історія хірургії України. Організація хірургічної допомоги в Україні. Етика та деонтологія в хірургії”

Методичні рекомендації до практичного заняття з дисципліни “Хірургічні...
Тема №19. “Хірургічне лікування інфекційних захворювань. Причини виникнення, діагностика та диференціальна діагностика, лікувальна...

Робоча програма навчальної дисципліни гігієна продуктів тваринного...
Робоча програма для студентів окр «Магістр» зі спеціальності 11010102 – Ветеринарна медицина / А. М. Труш // Харківська державна...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка