Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Мирославе Володимировичу, якщо порівняти кілька поколінь україн ців, коли ми були терпиміші одне до одно го – 20, 50 років тому чи зараз?

Мирославе Володимировичу, якщо порівняти кілька поколінь україн ців, коли ми були терпиміші одне до одно го – 20, 50 років тому чи зараз?





Толерантність –

наша національна

риса

Наскільки терпимим є сучасне

українське суспільство?
Сьогодні, коли на долю України випали

найважчі часи за роки незалежності,

акумулювавши всі сили, відстоюючи

свої території, захищаючи своїх громадян

і свої переконання, – слова терпимість,

прийняття, повага набувають зовсім іншо

го змісту. Для нас, українців, це не просто

теорія, це дії і вчинки.

Напередодні Міжнародного дня то

лерантності «Вісник» зустрівся з укра

їнським ученим, філософом, академіком

НАН України, директором інституту фі

лософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

Мирославом ПОПОВИЧЕМ, щоб по

говорити про толерантність у сучасному

суспільстві, про менталітет українців, про

наші сильні та слабкі сторони.
Мирославе Володимировичу,

якщо порівняти кілька поколінь україн

ців, коли ми були терпиміші одне до одно

го – 20, 50 років тому чи зараз?
– Я належу до старшого покоління й

точно можу сказати, що іще 70 років тому

нас учили чого завгодно, але не толерант

ності. Радянське молоде покоління вихо

вувалося у такому ідеологічному середо

вищі, яке вимагало різких, категоричних,

чітко сформованих поглядів і переконань.

Мусило бути так, а не інакше, інша думка

заслуговувала на публічний осуд. Про ди

пломатію годі було й казати, діяла певна

установка на принциповість, визнавалася

єдина система цінностей.

У 1956 році настав переломний момент.

Він був пов’язаний з доповіддю Микити

Хрущова «Про культ особи та його наслід

ки», тобто про розвінчання культу особи

Сталіна, осуд масового терору довоєнних і

післявоєнних років. Тоді відразу розпалася

ідея винятковості Радянського Союзу, ра

дянських людей. Реакція суспільства була

миттєвою, і повернути колишню ідеологію

назад було вже неможливо. Перемога кри

тицизму у відносинах між людьми стала

серйозною підставою для створення більш

толерантного суспільства. До речі, при

близно тоді ж ідея толерантності почала

з’являтися і в церковних колах. Якщо рані

ше католик уважав православного ледь не

єретиком, то у 60-ті роки минулого століття

почала домінувати ідея розлучених братів.

Люди різних концесій проявляли розумін

ня, прийняття інших культур і релігій.

Сьогодні ми живемо у світовому спів

товаристві, де толерантність визнається як

цінність. Щодо українців, звичайно, зараз

ми набагато толерантніші, ніж, скажімо, 30

чи 70 років тому. Нас змінює історія. Але,

хочу сказати, що поблажливість і повага до

інших – наша національна риса. Якщо зга

дати, навіть за давніх часів в українських

селах люди називали одне одного на «ви»,

у стосунках були чемні, бешкетували дуже

рідко. Ідея толерантності завжди домінува

ла в українському суспільстві.
Нетерпимість породжує кон-

флікти. Прикладом можуть стати воєнні

дії на сході України. Які головні помилки

у взаєморозумінні, взаємодії були допу

щені у нашому суспільстві і до яких норм

нам потрібно прагнути, щоб у країні від

новився мир?
– Насправді ніяких причин для зброй

ного конфлікту не було й немає. Ну, ска

жіть, за яку землю воюють ворогуючі

сторони? Хіба комусь не вистачає гектара

землі, щоб посіяти пшеницю? Кажуть про

історичну спадщину. Але якщо так, то Ку

бань – історична земля українських коза

ків, а Крим – територія татарського народу.

Адже не в цьому справа, немає підстав для

суперечки ні матеріальних, ні ідеологічних.

Справа в тому, що штучно створюється ат

мосфера винятковості, атмосфера ворож

нечі з метою зміцнення сталінських засад

сучасної російської держави.

Глобальна загроза полягає ще й у тому,

що конфлікт руйнує підвалини, на яких

ґрунтується взаємодія різних політичних

і державних структур світу. Якщо кожна

держава ігноруватиме світове співтовари

ство, то про яку толерантність взагалі може

йти мова?

У тому, що відбулося на українській зем

лі, немає провини нашого суспільства, як і

немає відмінностей між західними україн

цями та східними. Розмови про відмінності

не мають ніякого підґрунтя. Я знаю деяких

переселенців, спілкуюся по роботі з учени

ми з Донецька, Луганська. Ми

– люди однієї землі. Інша справа, якщо виникають

якісь внутрішні конфлікти (а без них не

може існувати жодне суспільство), ми ма

ємо вирішувати їх по-європейськи. Цього

слід навчитися.

Але ж від нас, простих україн

ців, теж багато що залежить. Який урок

нинішньої ситуації має засвоїти нація?
– Не хочеться виголошувати слово «ін

тернаціоналізм», від нього оскома бере, але,

насправді, йдеться про те, щоб поєднувати

інтернаціоналістичні, я б навіть сказав кос

мополітичні погляди з високою національ

ною самосвідомістю. Потрібно вчитися

самим і вчити дітей поважати національні

культури «мої» і «не мої», не розділяючи

при цьому людей на «своїх» і «чужих». Це і

є толерантність.
«Наша країна переживає переломний
момент: ми можемо опинитися у глухому куті, а можемо стати процвітаючою державою.»


Ми вибрали європейський век

тор розвитку і вже робимо перші кроки в

цьому напрямку. Чи можна припустити,

яким буде українське суспільство, скажі

мо, через 20 років?

–...У термодинаміці є поняття – точка

біфуркації. Це коли система знаходиться

у критичному, невизначеному стані, і по

дальший розвиток може бути абсолютно

непередбачуваним. Зараз Україна пережи

ває такий етап. Звичайно, можна робити

прогнози щодо майбутнього України, але

вони будуть діаметрально протилежні. Ми

можемо стати як процвітаючою державою,

так і опинитися в глухому куті, у глибокій

периферії європейської цивілізації. Мо

жемо розвиватися, іти вперед, долаючи

перешкоди і все нові й нові виклики часу,

а можемо орієнтуватися на старі, звичні

алгоритми державності. Вибір – за нами.

Погляньте, як нерівномірно розвивається

суспільство на всій земній кулі. Одні нації

не прагнуть до розвитку, живуть аскетич

но, вистачало б на їжу, а все інше не має

значення. Інші – поліпшують якість жит

тя через працю, навчання, усвідомлення,

сприйняття нового. Сьогодні ми пережива

ємо той важливий момент, коли одержуємо

шанс зробити правильний вибір і, якщо не

схибимо, піднятися на зовсім інший рівень

розвитку.
Толерантність складається з різ

них понять. Це сприйняття інших культур,

релігій, думок... У яких аспектах українці

менш поблажливі? Чого нам потрібно на

вчитися?
– Толерантному ставленню до держав

них органів влади. У нас немає поваги до

державності, ми лаємо президента, уряд,

Верховну Раду, лаємо кожного депута

та. Звичайно, влада дає українцям привід

для цього. Та коли не буде причини, коли

з’явиться повага людей, тоді й країна ста

не жити по-іншому. Якщо ж казати про

загальні поняття, люди мусять навчитися

любити одне одного. Ми шукаємо винних,

але не бачимо своєї провини, критикуємо

інших, і не сприймаємо критики у свій бік.

Нам ще багато чого слід навчитися.
Довгі роки ми говорили про незалежність України як про загальну національну ідею. Якою ж має бути ця ідея в українців сьогодні?
– Раніше про це багато говорили, зараз

тема «національної ідеї» не така актуальна.

Потрібно розбудовувати державу, розвива

тися самим, а як ми цей розвиток назива

-

тимемо – «національною ідеєю» або якось

по-іншому – не має значення.

Що таке національна ідея? Насамперед,

підтримка нації, щоб вона не загинула у

культурному і фізичному сенсі цього слова.

А коли вона не загине? Коли створюватиме

якісний продукт, затребуваний не тільки в

межах країни, але й за кордоном. Має бути

гарантований суверенітет нації, безпека

кожного громадянина. Здавалося б, прості

речі, і не потрібно нічого вигадувати.
Ви сказали, що терпимість –

наша українська риса. А якщо торкнути

ся теми «батьків і дітей», чи толерантне

молоде покоління до людей похилого віку

і чи поблажливі українці-пенсіонери до

молоді?
– Батьки завжди невдоволені своїми

дітьми. У цьому сенсі я – на боці молодих.

Молодість потрібно розуміти, нашим ді

тям жити сутужніше, вони більш уразливі,

агресивніші, борються за місце під сонцем,

але така природа молодості. Наші діти ам

біційні, прагнуть бути розумними, гарни

ми, літні люди через це вже пройшли. Я б

порадив людям у віці не бути категорич

ними стосовно дітей, онуків. У нас – гарна

молодь. Потрібно сказати, що до людей по

хилого віку українці ставляться з великою

повагою. Це теж наша українська особли

вість. Знаєте, дуже хочеться, щоб молоде

покоління жило краще. Є надія, є підстави

вірити в те, що так і буде.

Катерина КОЛЕСНИКОВА

(«Вісник»)

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Обвал повість довжиною в двадцять днів
Скажімо, сімнадцять з половиною років тому — саме стільки років зараз Едикові, моєму молодшому сину. Або снується вона цілих сорок...

Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх її відношеннях, то вона...
На превеликий жаль, це «золоте правило» виховання ще кілька десятиліть тому було проігнороване, що зробило офіційну педагогіку «бездітною»,...

Міністерство освіти І науки України
«Лірик»,де вже кілька років майбутні письменники та поети збираються для приємного спілкування та обміну думками, враженнями І, звичайно,...

«Щоб дати учневі іскорку світла, учителю треба виховувати у собі сонце»
Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці...

«Будь кришталем, коли ти з каміння, Будь фіалкою, коли ти рослина,...
Це любов матері до дитини, сина й доньки до батьків, любов до рідних І близьких, просто до оточуючих, до батьківщини, до життя. Саме...

Перші вбивства протестувальників на Майдані відбулися 22 січня 2014...
Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня від катувань та переохолодження помер Юрій Вербицький. Після того ще кілька активістів...

Книга містить огляд відгуків чужоземців про
Коли перші чисто описові І торкаю­ться ліішє самої території, то арабські — вже чимало говорять про самий нарід. У ix—X ст араби...

Міністерство освіти І науки україни гімназія №31 гуманітарно-естетичного профілю
Перелік вимог до оформлення та наповнення кабінету сформульовані у «Положенні про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних...

Методичні поради бібліотекарю на допомогу в обслуговуванні людей з обмеженими можливостями
...

Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 5 клас 12-річної школи юрій ковбасенко
Адже будь-яку діяльність можна порівняти з подоланням певного шляху. А коли цей шлях новий, то дійсно доречно вивчити його “карту”...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка