Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Питання, які виносяться на самоопрацювання з предмета «Всесвітня історія» для студентів І курсу

Питання, які виносяться на самоопрацювання з предмета «Всесвітня історія» для студентів І курсу





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
БАРСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ТЕХНІКУМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Питання, які виносяться на самоопрацювання з предмета «Всесвітня історія» для студентів І курсу

2010р.

  1. Зміна статусу жінки в суспільстві у ході війни. Проблема репарацій. Плани Дауеса і Юнга.

  2. Революція в Туреччині. М.Кемаль.

  3. Національні рухи в Китаї, Індії, Африці.

  4. Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки і техніки. Основні ідеї та течії у розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900 - 1920-тих роках. Поява «масової культури». Нові напрямки в мистецтві і літературі. Повсякденність.

  5. Найважливіші досягнення освіти і науки. Технічний прогрес, його мілітаристична спрямованість у період підготовки до війни. Основні ідеї та напрямки у розвитку мистецтва в 30-х роках ХХ століття.

  6. Наслідки Другої світової війни. Зміна цінностей та ціннісних орієнтацій людини в умовах війни. Створення ООН. Нюрнберзький і Токійський міжнародні трибунали над військовими злочинцями.

  7. Українсько-американські, українсько-канадські відносини на сучасному етапі. Відносини України із латиноамериканськими країнами.

  8. Українсько-німецькі, українсько-британські, українсько-французькі, українсько-італійські відносини на сучасному етапі. Участь України в євро інтеграційних процесах.

  9. Трансформаційні процеси країн регіону на сучасному етапі, ролі країн Центральної та Східної Європи в інтеграційних світових процесах сучасності. .

  10. Відносини України з країнами Азії, Африки, Латинської Америки на сучасному етапі.

  11. Загальна характеристика глобальних проблем сучасності й шляхів їх подолання.





Самоопрацювання № 1
Зміна статусу жінки в період війни. Проблема репарацій. Плани Дауеса і Юнга

Війна спричинила революційні зміни в становищі жінок. Те, за що боролися кілька поколінь суфражисток і феміністок, завершилося. Історія зберегла багато прикладів мужності жінок у роки війни. Так, двадцятирічна Велика герцогиня Люксембурзька Марія Адельгейда, захищаючи кордони своєї маленької країни, прибула в авто на прикордонний з Німеччиною міст й наказала водієві поставити авто поперек дороги. Ні Вмовляння, ні погрози командира німецької дивізії вторгнення на неї не подіяли. За наказом Вільгельма II її було ув’язнено в Нюрнберзький замок, де вона перебувала до закінчення війни.

Багато жінок на рівні з чоловіками брали участь у бойових діях. Так у полках російської кавалерії не рідко воювали жінки-козачки. Французька телеграфістка до останнього подиху підтримувала зв’язок між військами під час «верденської м’ясорубки». 70-річна німкеня, яка втратила на війні двох синів, вогнем з ручного кулемета стримувала наступ російської піхоти. Серед бійців траплялися й діти. Ці факти свідчать, з одного боку, про героїзм, а з іншого - про жорстокість і безглуздість війни.

Загальна мобілізація чоловічої частини населення вимагала залучення жінок на роботу і на службу замість чоловіків, які пішли на війну. Одні жінки відгукнулися на патріотичний заклик, інші, більшість, залишившись без годувальника, пішли працювати через фінансову безвихідь.

Якщо до війни навіть відносно небагата родина в західноєвропейських країнах чи США могла дозволити собі мати служниць (наприклад, в Англії понад 1млн жінок працювали прислугою), то тепер жінки з нижчих прошарків воліли йти на краще оплачувану «чоловічу» роботу і жінкам із середнього класу доводилося хатню роботу виконувати самим.

Багато жінок залишили свою основну роботу й пішли працювати в тил. Так, 700 тис. британських жінок пішли працювати на швейні підприємства, машинобудівні та військові заводи. Часто це була небезпечна робота, оскільки боєприпаси могли вибухнути. Так сталося на початку 1917р., коли в Лондоні вибухнула фабрика боєприпасів з численними жертвами, у тому числі й серед жінок. Чверть мільйона жінок-англійок працювали в сільському господарстві.

Жінки працювали на верф’ях, водіями та конструкторами трамваїв, листоношами, няньками й навіть сажотрусами. Жінки почали виконувати таку роботу, про яку раніше навіть і не йшлося. Під час Першої світової війни їм навіть дозволили служити в поліції. Жінки з кращою освітою пішли працювати в державні відомства перекладачами, телефоністками. Деякі завербувалися медсестрами й працювали в польових шпиталях. Наприклад, сестрами милосердя були російська імператриця Марія Федорівна та дві її доньки.

У роки війни жінки перестали носити коштовності й дорогий, святковий одяг. У стилі одягу жінки з різних станів та прошарків стали практично рівними, бар’єри було зруйновано. Жінки стали носити пояси із застібками, коротші, для зручності пересування, спідниці. Було легалізовано, спочатку як робочий одяг, жіночі штани.

Таким чином, об’єктивно війна сприяла утвердженню нового статусу жінок як рівних з чоловіками членів суспільства.

План Дауеса

Лондонська конференція, що відбулася в серпні 1924р., схвалила доповідь, розроблену комісією експертів під керівництвом директора одного з найбільших банків Чикаго американця Чарльза Дауеса (план Дауеса), спрямовану на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини. План Дауеса не визначав загальної суми репарацій.

Згідно з цим планом, прийнятим 16 серпня 1924р., Німеччина щороку сплачувала певну суму репарацій (поступово збільшуючи її з 1млрд марок у 1924-1925рр. до 2,5млрд у 1928-1929рр.). як головні джерела покриття репарацій передбачалося використовувати надходження державного бюджету, що мали збільшитись від запровадження високих непрямих податків на товари високого вжитку, а також на прибутки німецьких промислових підприємств і залізниць. Це викликало крайнє невдоволення німецьких громадян. А втім, Німеччині надавалося 800млн золотих марок у вигляді позики від США. Це допомогло відновити німецьку економіку. В наступні шість років іноземні інвестиції в Німеччину перевищили 20млрд марок. План був розрахований на те, що німецькі підприємства та фірми перенесуть свою зовнішньоекономічну діяльність до Східної Європи, насамперед до СРСР. США, Велика Британія та Франція мали наміри в такий спосіб позбавитися потенційного конкурента в Європі.





План Юнга

Другий репараційний план для Німеччини, прийнятий 1929р., назвали планом Юнга, оскільки головою створеного Лігою Націй комітету експертів з вирішення репараційного питання став американський підприємець, президент електротехнічного тресту О.Юнг.

План Юнга було затверджено 20січня 1930р. на конференції в Гаазі. За новим репараційним планом, розмір щорічних виплат було зменшено й визначено в розмірі 2млрд марок на найближчі 37років. Відповідно до плану Юнга, всі форми та види контролю над Німеччиною, її господарством і фінансами ліквідовувалися. Для отримання й розподілу репарацій було створено Банк міжнародних розрахунків, головною функцією якого стало фінансування важкої та військової промисловості Німеччини. Банк зміцнював позиції американського капіталу в Європі.

Джерела : Індукаєва Н.С. Історія міжнародних співвідносин 1918-1945рр. (2003р.)

Запитання до само опрацювання №1

1.У чому поляга суть плану Дауеса?

2.У чому полягає суть плану Юнга?

3.На якій конференції було схвалено план Дауеса?



Самоопрацювання № 2
Революція в Туреччині М.Кемаль

Поразка у світовій війні Німеччини, на боці якої воювала Османська імперія, військові невдачі і незадоволення в країні, нарешті капітуляція Туреччини у жовтні 1918р. поклали край владі младотурків, що відстоювали цілісність імперії. Султанська імперія агонізувала, союзники анексували усі її зовнішні володіння (Балкани, арабські землі). Постало питання про те, постало питання про те, якою має бути повоєнна Туреччина. У ці тяжкі дні вирішення цього питання взяв на себе сам турецький народ на чолі з його новими лідерами, що відійшли від гасел младотурків і взяли за основу тезу про незалежність всієї Туреччини,

На початку 1919р. турецька влада була надто відчутно обмежена військами Антанти, що окупували чимало територій імперії і ввели свій флот до проток. У травні 1919р. на додаток до цього Греція окупувала Ізмір і прилеглі території. Турецька армія була демобілізована, постало питання про розчленування країни західними державами, що викликало широкий опір різних політичних сил, який мав спочатку стихійний характер. Повсюдно почали виникати партизанські загони, товариства захисту прав місцевого населення, на чолі яких стояли, як правило, представники політичної інтелігенції та офіцерства.

У 1919р., спочатку в липні в Ерзерумі, а потім у вересні в Сівасі, відбулися один за одним два конгреси цих товариств, на яких було обрано Представницький комітет на чолі з генералом Кемаль-пашою. Документи конгресів закликали країну до боротьби за незалежність й проти окупантів, а султана до створення нового кабінету. В жовтні було скликано знову обраний парламент, що прийняв «Національну обітницю», тобто Декларацію незалежності Туреччини, яка містила заклики до знищення всіх перешкод для розвитку країни, включаючи передусім привілеї держав Антанти.

У відповідь на цю Декларацію держави Антанти в березні 1920р. окупували Стамбул і розігнали парламент, султан змушений був підкоритися, а його новий уряд офіційно виступив проти Представницького комітету і Кемаля-паші.

Такий перебіг подій викликав зливу обурення по всій країні. На хвилі національно- патріотичного піднесення в квітні 1920р! у Анкарі було обрано новий меджліс - Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ), до яких було включено й 105 членів розігнаного парламенту, що втекли зі Стамбула. Головою ВНЗТ став Мустафа Кемаль-паша, котрий проголосив новий орган влади єдиною законною владою Туреччини.

Створений ВНЗТ уряд на чолі з Кемалем ужив ряд енергійних заходів для зміцнення своєї влади. Першою дипломатичною акцією його було звернення за підтримкою до Радянської Росії, яка виявила готовність допомогти. Услід за тим, у відповідь на інтервенцію грецьких військ до Анатолії, турки почали успішну воєнну кампанію, що завершилась восени 1922р. вигнанням інтервентів. Успіхи кемалістської революції переплутали всі карти держав Антанти. Умови нав’язаного султанові 1920р. кабального Севрського договору було переглянуто. Зрештою на конференції у Лозанні було визнано незалежність Туреччини у її сучасних кордонах. Ще до того, 1 листопада 1922р., ВНЗТ прийняли закон про ліквідацію султанату, після чого восени 1923р. Туреччину було проголошено республікою. Щоправда, тиск ісламського духовенства виявився у тому, що представника султанської династії Абдула-Меджида II було офіційно проголошено «Халіфом всіх мусульман», але у березні 1924р. було ліквідовано й халіфат.

Ситуація, що склалася внаслідок національно-патріотичного піднесення, й величезні успіхи революції, що зуміла добитися незалежності, а також успішно протистояти натиску держав, - все це створило Кемалю величезний авторитет у країні. Спираючись на цей авторитет, лідер революції і керівництво створеної ним 1923р. Народно-республіканської партії (НРП) приступили до серії рішучих і радикальних перетворень, що тривали понад 1 Ороків (1923-1934рр.) і великою мірою змінили як традиційну структуру країни, так і її зовнішній вигляд.

За конституцією, що була прийнята 1924р., Туреччина проголошувалась республікою на чолі з президентом, якому було надано велику владу. Вищим органом влади був однопалатний меджліс, з депутатів якого президент призначав прем’єра, котрий укомплектував кабінет міністрів. Вибори до парламенту були двоступеневі за мажоритарною системою. Жінки спочатку до участі у виборах не допускалися; з 1930р. їм надавалось право обирати і бути обраними до муніципальних органів влади, а пізніше (1934р.) також і до меджлісу. Конституція декларувала всі головні демократичні права і свободи, що було дуже важливо в справі трансформації традиційної ісламської структури. У цілях централізації управління змінилася адміністративна структура: країну було розбито на округи (вілайєти), тоді як колишні вілайєти-губернії були скасовані.

Серія реформ президента Кемаля була пов’язана з відділенням держави від релігії. Жінки були зрівняні у правах з чоловіками, за винятком державної служби. Спеціальні закони передбачали перехід на європейський одяг, європейський календар і літочислення. Вводився громадянський шлюб, було ліквідовано багатоженство. Латинізована абетка замінила арабську і полегшила навчання в численних заново створених вузах і середніх школах. Встановлювалося світське судочинство за європейським зразком. У галузі економіки усю турботу щодо розвитку національного капіталу взяла на себе держава. Державне регулювання економіки поєднувалося зі створенням умов для приватнопідприємницької діяльності. Турецький уряд приступив до ліквідації іноземних концесій, що частково були анульовані, частково викуплені. До центрального республіканського банку перейшло від відкупленого Оттоманського банку право емісії. Уряд взяв у свої руки будівництво нових залізниць, портів, промислових підприємств. Було встановлено більш високі митні тарифи, що захищали молоду промисловість країни від іноземної конкуренції. Офіційно скасовувалися пільги європейського капіталу. В сільському господарстві було проведено податкові реформи й створено умови для підвищення товарності сільськогосподарських продукті, передусім тютюну і бавовни.

Зворотною стороною нової економічної політики був жорсткий режим у сфері праці, включаючи точну регламентацію праці на державних підприємствах, відсутність або заборона діяльності вільних профспілок (їх замінювали державні), а також заборона вільної діяльності опозиційних партій. Політика НРП і Кемаля не могла не викликати опору різних кіл суспільства як справа, так і зліва, що не вписалися до нововведень і мало що отримали від перетворень.

Разом з тим Турецька республіка на чолі з її першим президентом М. Кемалем Ататюрком у 20-30-ті рр. досягла відчутного прогресу й вийшла на передові позиції серед країн Азії.

Джерела: Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана

Запитання до само опрацювання №2

1.Коли була прийнята Декларація незалежності Туреччини?

2.На чолі з яким лідером проводилась революція?

3.Коли була прийнята конституція Туреччини?

Самоопрацювання № 3

Національні рухи в Китаї, Індії, Африці

Національні Рухи в Китаї

Найважливішим рубежем в новітній історії Китаю був «Рух 4 травня» (1919р.). Версальський мирний договір, що санкціонував право Японії на німецькі володіння у Шаньдуні, викликав бурю обурення у Китаї, де сподівалися на інші підсумки війни, у якій Китай брав деяку участь, пославши до Європи на тилові роботи своїх громадян.

Обурення набрало форми так званого «Руху 4 травня» - цього дня 1919р. студенти вийшли демонстрацією протесту з вимогою анулювати поступки Японії («Двадцять одна вимога»). Виступ пекінських студентів був підтриманий широкими колами китайської молоді та інтелігенції й супроводжувався рухом за «нову культуру», наслідком якого стало створення нової письмової мови «байхуа», відповідної розмовній. Це була справжня культурна й літературна революція, що дала змогу залучити до писемності та полегшити освіту для багатьох мільйонів китайців. Рух висунув до гущі революційної боротьби новий загін китайської молоді, немала частина якої після цього влилася до рядів суньятсеновської партії (Гоміндан) і Комуністичної партії Китаю (КПК), що сформувалася 1921р. «Рух 4 травня» сприяв також консолідації молодого китайського робітничого класу, що відбилося в його організованих виступах, страйках. У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотувалися японські товари. Китайський уряд був змушений заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад найбільш ненависних народові прояпонськи налаштованих сановників. Словом, «Рух 4 травня» став початком нового етапу в революційному процесі у Китаї, причому революційні події 1917р. у Росії справили неабиякий вплив на форми, яких цей рух почав набувати.
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Питання до диференційованого заліку «Всесвітня історія»
Встановлення нацистської диктатури А. Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу

Великописарівської районної ради сумської області
Конспект уроку з інтегрованого курсу «Всесвітня історія, історія України», 6 клас

Великописарівської районної ради сумської області
Конспект уроку з інтегрованого курсу «Всесвітня історія, історія України», 6 клас

Великописарівської районної ради сумської області
Конспект уроку з інтегрованого курсу «Всесвітня історія, історія України», 6 клас

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Історія України....
Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Історія України. Всесвітня історія. 5-9 класи» вд «Освіта» Наказ монмолодьспорту...

Паралельно-синхронний календарний план із всесвітньої історії та...
Підручник. Щупак І. Я. Всесвітня історія. Новітній період (1939-2011рр.): підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів....

Конспект лекцій з курсу «Лінгвокраїнознавство»
Методичні вказівки до організації самостійної роботи студентів з дисципліни «Лінгвокраїнознавство основної іноземної мови (англійської...

О боч ий зошит з предмета «основ и латинс ь ко мови з медично ю терм...
Мови з медичною термінологією призначений для самостійної доаудиторної та аудиторної роботи студентів, його розроблено у відповідності...

Є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України»,...
Перун, 2005) та «Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Відповідно вчителі, які працюватимуть за...

Є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України»,...
«Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка