Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Кому І для чого потрібна оцінка рівня навчальних досягнень учнів?

Кому І для чого потрібна оцінка рівня навчальних досягнень учнів?





Гаряча С. А.

Шкільна оцінка – живий педагогічний процес
Кому і для чого потрібна оцінка рівня навчальних досягнень учнів?

Що може бути обєктом оцінювання?

Чи може оцінка бути чесною?

Чи може оцінка не дратувати?

Чи можна, щоб учні не боялися оцінки?
Видатний педагог В.О.Сухомлинський відзначав: «Дитина ходить у школу не тільки для того, щоб вчитися – це лише одна частина життя у школі. Школа – майстерня людяності. Дитина ходить туди, щоб облагороджуватися, стати особистістю, мати друзів, навчитися любити і творити». [1, с.156]. А тому, підкреслював він, першою заповіддю виховання є «дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні».

У міжнародному документ «Кодекс честі і служіння учителя», який розроблений на основі Маніфесту Гуманної Педагогіки, зазначено, що вчитель: «…Вибудовує власну діяльність та стосунки з учнями й кожним окремим вихованцем у відповідності з їх природним прагненням до розвитку (дорослішання, пізнання та свободи), допомагає кожному досягти успіху, розкрити в собі здібності й таланти…

…Веде своїх учнів та кожного з них окремо від успіху до успіху, від труднощів до труднощів; вселяє в них віру в свої здібності, дає пережити радість пізнання; робить їх шукачами та відкривачами знань».

Основними критерієм успішності навчання є не об’єм знань дитини, а її вміння з найменшими енергетичними витратами досягати найбільших результатів у навчанні. Це пов’язано із природними задатками, потенційними можливостями та набутими здібностями: усе робити вчасно, орієнтуватися в даній ситуації, дбайливо ставитись до свого здоров’я, застосовувати раціональні засоби для вирішення завдань та досягнення поставленої мети, відчувати почуття радості, задоволення, успіху, упевненості власних силах, не боятися труднощів і навчитися їх долати.

Проблеми оцінювання у навчально-виховному процесі у різні періоди розглядалися з різних аспектів у роботах Ш.О. Амонашвілі, Б. Ананьєва, Ю.К. Бабанського, О.Я.Савченко, Л. Ващенко, Т. Вершиніної, О.С. Цокур та ін.).

Дослідження проводилися за напрямами:

  • функції оцінювання;

  • специфіка професійної компетентності педагога;

  • інструмент педагогічного впливу вчителя на учня;

  • психологічний механізм саморозвитку і самоудосконалення особистості;

  • компонент професійного мислення вчителя.

Історично так склалося, що наприкінці позаминулого століття Петербурзьке педагогічне товариство визначило такі функції шкільної оцінки, які впливали на організацію навчально-виховного процесу, зокрема, оцінка:

  • дозволяє поділити клас на ті чи інші розряди кращих, середніх і слабших учнів;

  • є мірилом успіхів у навчанні;

  • оцінюванням праці учня;

  • стимулює старанність і сумлінність;

  • сприяє вихованню почуття обов’язку;

  • є засобом заохочення і покарання.

Крім цього були визначені інформативно-статистичні функції шкільної оцінки:

  • змога учителя фіксувати успіхи учнів, простежити їхню динаміку, помічати теми, які учень засвоїв чи не засвоїв тощо;

  • інформування учнів про їхні успіхи у навчанні;

  • інформування батьків про успіхи їхніх дітей;

  • взаємне інформування вчителів-предметників про стан навчання учнів;

  • засіб інформування керівників і контролюючих органів про роботу школи і учителів.

У сучасній школі оцінювання школярів є важливою ланкою навчально-виховного процесу, яка допомагає встановити рівень навченості учня та сприяти його підвищенню. Проте, на сьогодні оцінку не можна назвати об’єктивним показником знань, а тим більше, рушійною силою педагогічного процесу, так як вона має ряд негативних проявів, а саме:

  • маніпуляція оцінками (відсоткоманія, завищення реального рівня знань дитини;

  • знецінена оцінка стає індикатором міжособистісних стосунків (чи захоче дружити «відмінник» з «двієчником»);

  • не відбиває міру зусиль і странність дитини;

  • високі оцінки можна заробити нечесним способом (шпаргалки; шантаж, списування та ін.);

  • оцінка не зажди є суб’єктивною.

Учителю треба зрозуміти, що педагогічна оцінка – дуже тонкий складний інструмент. Педагог постійно має враховувати, як впливає оцінка на дитину, її навчально-пізнавальну діяльність та творчу активність, розвиток особистості, самосвідомість дитини у соціальній позиції школяра, бажання вчитися у подальшому.

У сучасних освітніх документах визначено, що об’єктами контролю у процесі початкового навчання є складники предметних компетентностей: знання про предмети і явища навколишнього світу, взаємозв’язки і відношення між ними; вміння та навички застосовувати засвоєні знання; досвід творчої діяльності; ціннісні ставлення.

Контроль і оцінювання у навчально-виховному процесі є одним із важливих засобів мотивації і стимулювання учбово-пізнавальної діяльності та творчої активності школярів. Так, позитивна оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

Основними функціями контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів є: мотиваційна, діагностувальна, коригувальна, прогностична, навчально-перевірювальна, розвивальна, виховна.

Усі вчителі повинні усвідомити, що оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, який передусім передбачає врахування рівня досягнень учнів, а не ступеня їхніх невдач.

Об’єктивність і точність оцінок має забезпечуватися такими критеріями:

  • якість знань (міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість)

  • сформованість ключових, загальнопредметних і предметних компетентностей, способів навчальної діяльності (виконання за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях)

  • володіння досвідом елементарної творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні)

  • володіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.

Давно відомо, що оціночна діяльність учителя пов’язана з виконанням двох функцій: реєстрація успіхів учнів відповідно до Державного стандарту та критеріїв і мотивації учнів до подальшої навчальної діяльності. Традиційно – вчитель був джерелом знань. У сучасних умовах учитель переходить у якість організатора процесу розвитку учня, а правильне мудре оцінювання є найважливішим фактором, який організовує, направляє і стимулює процес.

Часто на сьогодні користуються різними шаблонами відносно оцінки:

«Оцінювання не стимулює навчання дітей – воно охороняє владу вчителя», «Оцінка – штамп для учня («відмінник», «двієчник»)». Проте завжди слід пам’ятати про якісні ознаки оцінки: оцінка розвитку й оцінка рівня навчальних досягнень, оцінка за талант, оцінка за старанність.

Одна дитина приходить зі своїм талантом легко вчитися, а інша дитина старається, намагається покращити результат, але їй все дається тяжко і результат низький.

Окремі вчителі та адміністрація навчальних закладів допускаються помилки, коли говорять, що учні у 1-му класі і два місяці у 5-му класі не оцінюються. Оцінюються, проте, за вербальною і невербальною формою.

У першу чергу, нам потрібно розібратися і усвідомити, що на оцінку впливає низка факторів, а саме:

  • професійна компетентність педагога;

  • прийняття чи не прийняття дитини, довірливого та доброзичливого ставлення до неї, повага її гідності чи навпаки;

  • стан і настрій вчителя;

  • професійне вигорання (психологічна, фізична і соціальна втома) педагога

  • усвідомлення вчителем виховного аспекту оцінки;

  • ставлення до школяра;

  • стереотипне сприйняття дитини (дитина розвивається, змінюється, а вчителі оцінюють її за попередніми мірками);

  • неспівпадання темпераментів учителя і учня;

  • здатність вчителем створювати ситуації успіху дитини на уроці, мотивувати дитину до саморозвитку та самоудосконалення.

Щоразу з боку учителя має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оцінного судження, що дає учневі змогу усвідомити, чи добре він впорався з роботою, у чому помилка, як її краще виправити. Цю змістову оцінку вчитель висловлює так, щоб дитина не втратила стимулу до праці.

За листом МОН України від 24.05.2013 №1/9-368 було рекомендовано хоча б у перші два місяці навчання давати словесну характеристику знань, умінь і навичок без виставлення оцінок (в балах). І звертається увага, що оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня.

І виникла проблема – вчителі основної школи виявилися неготовими до вербального і невербального оцінювання. Більшість учителів досить насторожено сприймає відміну бального оцінювання – стверджують: «Діти втрачають стимул», «Нічого не хочуть робити», «Чому у 4 класі учнів оцінюють за 12-бальною системою, а у 5 класі – ні?».

Звернемо увагу на те, що у розвинених країнах вчителі не бояться працювати без цього «дамоклового меча» чи індикатора статусу дитини і разом з тим діти отримують хороші знання, вчаться з бажанням.

У Фінляндії у 1-3-х класах оцінка взагалі відсутня, 3-7 класи – лише усні оцінки («добре», «задовільно», «чудово»); далі – десятибальна шкала оцінювання.

У Японії діє 100-бальна система оцінок, яка характерна тим, що бал виставляється всьому класу, а не окремому учневі.

У початкових школах Норвегії (Barneskole, віком від 6 до 13 років) офіційно оцінки не ставлять, викладачі пишуть власні коментарі або аналізи тестів наприкінці кожної чверті.

У Німеччині до третього класу включно не існує системи оцінок, а у школах Данії взагалі вона відсутня. Важливо, що основне завдання датської школи – розвиток творчих здібностей, гнучкості мислення, вміння взаємодіяти один з одним. Дітей вчать вільно висловлювати свої думки, брати участь у вирішенні поставлених завдань. Можливо й тому Данія вважається високо розвинутою країною з широкими зовнішньоекономічними зв’язками, а рівень життя її населення один з найвищих у світі.

Чому ж у наших школах так бояться у 5 класі навіть 2 перші місяці працювати без оцінок за 12-бальною системою? Як виявилося вчитель просто неготовий перебудуватися, значно простіше виставити оцінку певним балом.

На сьогодні вчені психологи, фізіологи доводять, що за складністю адаптації перший і п’ятий класи стоять майже на одному рівні, навіть п’ятий складніший, зокрема:

  • замість однієї вчительки («мами-квочки») нові вчителі (особливості мови, різний характер та стиль викладання, темп уроку, вимоги);

  • незвичний розклад;

  • багато кабінетів, які невідомо де;

  • можливо нові діти;

  • проблеми оцінювання;

  • новий статус, (у початковій школі були старшими, а у середній школі – знову наймолодші);

  • стосунки зі старшокласниками.

За таких нових обставин усі напрацьовані навички та вміння дітей можуть пропасти безслідно. Часто на початку навчального року, дитина ще має бажання вчитися, проте, щось важливе могла пропусти, а самотужки вже не може наздогнати програму, втрачається інтерес до навчання, з’являється байдужість і апатія.

Звісно для мотивації та стимулу навчальні досягнення дитини мають бути обов’язково оцінені з боку вчителя. На допомогу саме у адаптаційний період приходить вербальне та невербальне оцінювання. У цьому випадку має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оцінного судження, що дає учневі змогу усвідомити, чи добре він впорався з роботою, у чому помилка, як її краще виправити. Таку змістову оцінку вчитель висловлює так, щоб дитина не втратила стимулу до праці.

Педагог у своєму арсеналі має знати приклади неформального вербально-невербального оцінювання, наприклад:

  • пряма вербальна похвала («бездоганно», «блискуче», «чудово», …);

  • непряма вербальна похвала, підбадьорювання («продовжуй, ти на правильному шляху», «мені подобається хід твоїх думок»,…);

  • невербальне схвалення посмішкою, жестом, кивком голови;

  • непряма вербальна підказка («зосередься, зверни увагу на…», «повернись, допрацюй…», «ще раз перевір..», …);

  • невербальне попередження жестами, мімікою («палець до губ», «вказівний палець догори», …);

  • непряма вербальна незгода у формі запитання («справді?», «ти впевнений?», «невже?», …);

  • невербальне незадоволення роботою учня, яке виражене мімікою, суворим поглядом;

  • пряме незадоволення роботою («вражена», «прикро, але…»).

Головне при цьому, пам’ятати педагогу, що ні при яких обставинах, будь-яке його судження, міміка чи жест не повинні принижувати гідність дитини.

Під час словесного оцінювання навчальних досягнень можна використати слова та словосполучення, які допомагають створити ситуацію успіху, за якої дитина відчуває себе особистістю, яку шанують, розуміють, до думки якої дослухаються. За допомогою словесних суджень можна оцінити значні успіхи дитини («бездоганно», «блискуче», «чудово», «зразково», «Я пишаюся твоїм результатом!», «Мені приємно бачити твою роботу», «Я знала, що ти можеш!»,…); незначні успіхи («Це правильний шлях!», «Уже краще», «Видно, що стараєшся», «непогано».….); стимулювати до кращого, якщо результат невтішний («спробуй ще раз», «я вірю, у тебе все вийде», «постарайся», «зосередься»,…).

Свого часу В.О. Сухомлинський з цього приводу слушно зазначив: «Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір’ї і доброзичливості...».

Для успішної адаптації учнів 5-го класу учителі, які працюють з ними мають користуватися різноманітними прийомами:

  • заходити в клас із доброзичливою посмішкою;

  • бути уважним до кожної дитини, відчувати її емоційний стан та настрій;

  • вселяти віру в дитину, що вона буде досягати успіху;

  • не підкреслювати успіхи одних в порівнянні з невдачами інших;

  • не вичитувати учневі за його прорахунки перед усім класом, а частіше проводити бесіду особисто з кожною дитиною;

  • відзначати навіть маленькі кроки до успіху слабовстигаючих учнів;

  • досягнення дитини оцінювати аплодисментами, потиском рука, знаком «окей» та ін..

У 5 класі – 2 місяці адаптації – це хороша можливість адаптуватися не лише 5-класникам до стилю викладання, мовлення, вимог кожного вчителя, а й в першу чергу – вчителям, які будуть взаємодіяти з учнями: побачити і почути кожну дитину, зрозуміти з якими природними задатками і потенційними можливостями дитини прийшла.

Для кращого стимулу і мотивації до навчання в цей період вчитель має обирати різні прийоми для заохочення росту дитини, зокрема участь у цікавому проекті, де можна виявити здібності дитини. Чи маршрутний лист на певний період, де потім дитина побачить результати своїх досягнень, чи ті ж самі сходинки зростання. При цьому важливо завжди самому знати і вказувати дітям на те, що ті, хто на вершині гори – вони не з неба впали, а своєю кропіткою працею, потужними зусиллями, крок за кроком досягали вершини, причому кожен своєї.

Участь у експертних комісіях на уроці допоможеучсням навчитися не лише оцінюванню партнера, а й самоооцінюванню.

І на кінець, маємо пам’ятати, що основне завдання школи – організувати навчально-виховний процес так, щоб діти:

  • прагнули жити успішними і щасливими;

  • навчилися вирішувати життєві проблеми;

  • були готові до самоосвіти, самооцінки, самоудосконалення, самореалізації;

  • вміли будувати власну життєву перспективу, професійне самовизначення.


Використана література

  1. Амонашвили Ш.А. Баллада о воспитании. Истинное воспитание Ребенка – в воспитании самих себя. – Артемовск, 2008. – с.172.

  2. Амонашвили Ш.А. Основы гуманной педагогики. В 20 кн. Кн. 4. Об оценках / Шалва Амношвили. – М. : Амрита, 2012. – 368 с.

  3. Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 24.05.2013 №1/9-368 [Електронний ресурс] . – Режим доступу :

http://school8zv.ucoz.ru/news/dodatok_1_do_lista_ministerstva_osviti_i_nauki_ukrajini_vid_24_05_2013_1_9_368/2013-05-28-247

  1. Кодекс честі та служіння учителя. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ippo.kubg.edu.ua

  2. Ситченко А. Оцінка – рушійна сила навчального процесу./ А.Ситченко// Українська література. Історія і практика . 2013. - №3. -С. 19-22.

  3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т./ Василь Олександрович Сухомлинський.– К.: Радянська школа, 1977. – Т. 3: Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. – 670 с.

  4. Цукерман Г.А., Поливанова Н.К. Введение в школьную жизнь. - Томск: «ПЕЛЕНГ», 1996. – 160 с.



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Стану впровадження профільного навчання та вивчення рівня навчальних...
Результати моніторингу рівня навчальних досягнень учнів, фахової компетентності педагогів, освітнього середовища забезпечать успішну...

31. 01. 2013 №6 Про результати експертизи навчальних досягнень учнів з художньої культури
Київ, 2010 – 10-11 класи, адміністрацією Удянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Угловського М. М. у складі заступника...

Методичні рекомендації щодо оцінювання навчальних досягнень учнів Вступ
Навчальною програмою передбачено, що оцінювання школярів відбувається за Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії....

«про результати районних моніторингових досліджень рівня навчальних досягнень з іноземних мов»

Програма для проведення вступних екзаменів із дисципліни: «Історія України» для вступу
Метою вступного випробування з історії України є оцінювання рівня сформованості історичної компетентності слухача курсів І визначення...

Програма передбачає перевірку сформованих в учнів знань та загальнопредметних історичних умінь
Метою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України є виявлення рівня сформованості історичної компетентності випускника школи,...

Рішення 12. 03. 2014 №1/3
Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з історії у навчальних закладах району

Наказ
Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів...

Проблема контролю, перевірки навчальних досягнень учнів посідає важливе...
Проблема контролю, перевірки навчальних досягнень учнів посідає важливе місце в освітньому процесі. Уміло організований контроль,...

Методичні рекомендації щодо розробки робочих навчальних планів підготовки...
Використання тестових завдань для ефективного педагогічного контролю за рівнем якості знань та професійних досягнень учнів (методичні...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка