Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

На уроках християнської етики для формування життєвих

На уроках християнської етики для формування життєвих





Використання інтерактивних методик

на уроках християнської етики

для формування життєвих

компетенцій школярів
Не буде ніякого оновлення життя,

якщо кожен із нас не оновить свою душу.

Ш. Амонашвілі
Людство вступило у третє тисячоліття – нову історичну добу, за якої наша молода держава Україна повинна розквітнути, стати високо розвинутою. В нових соціально-економічних умовах вчителі відповідальні за те, щоб учні, випускники школи відповідали вимогам часу, щоб в них поєднувалися висока духовність, національна свідомість, інтелектуальний потенціал.

В період становлення молодої незалежної української держави на перше місце повинно виступити поняття духовності особистості, яке треба формувати починаючи з раннього віку дитини. Бо в такому світі дуже легко занедбати, а то й загубити душу. Як сказав Бруно Ферреро: «Великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця».

Тому основне завдання педагога продиктоване вимогами часу і суспільства – плекання людини нового типу, яка необхідна Україні у ХХІ столітті – професіонала та гідного громадянина України, який би у майбутньому відстоював інтереси свого народу, у якого були б сформовані високоморальні риси характеру, який би розумів цінність скарбів української культури в інтегральній причетності до загальнолюдських надбань, який би планомірно займався саморозвитком, самовихованням та самонавчанням.

Враховуючи потреби України, школа покликана забезпечити наповнення всіх ланок навчально-виховного процесу змістом, який би допомагав педагогам виховувати душу, сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти, спонукав би школярів у співпраці з Богом вирости корисними своєму народові. Саме від того, яку мету поставить перед собою людина, буде залежати, яке життя вона проживе. Коли людина прагне лише матеріальних достатків: гроші, багатство, чи влади, становища в суспільстві, що вона може сказати перед смертю.

Як це було із видатним іспанським письменником Лопе де Вегою, який лежав на передсмертному ложі і все життя його проплило у нього перед очима, як фільм. Він мав великий успіх і все життя його засипали оплесками. Своїми п’єсами він полонив людей. Він жив лише для успіху – чи не повинен він у кінці такого вдалого життя бути задоволеним? Та коли наближалася остання година він раптом побачив речі по-іншому. І сказав до лікаря: “Я лише тепер зрозумів: перед Богом тільки той великий, хто має добре серце. Як охоче віддав би я тепер всі оплески мого життя за можливість здійснити хоча б один добрий вчинок”.

Людина, яка ставить перед собою мету духовного вдосконалення, розвитку своїх здібностей та талантів і прагне за допомогою них принести користь іншим людям, суспільству, державі, не прив’язується до матеріальних речей. У неї на першому місці – душа. Суть людини – в її активному земному житті; головне її завдання – знайти Бога, тобто бачити його правду і жити за Його законами, заповідями і настановами.

Тільки завдяки самопізнанню людина усвідомлює власну значимість і завдяки самовдосконаленню досягає висот людської гідності, душевного оновлення, приходить до щирої віри і активної життєдіяльності для власного блага і заради інтересів народу.

І саме християнське виховання ставить перед собою завдання: плекання духовності української нації, формування особи школяра на засадах християнської моралі, виховання доброти, людяності, милосердя, чесності, працьовитості, духовно багатої особистості, яка б усвідомлювала свою відповідальність перед Богом, Батьківщиною, народом. Лише тоді ми зможемо говорити про духовність суспільства, якому дуже важко подолати стереотипи матеріалізму. Бо без турботи про ближнього, про народ, про державу, про природу наше життя не зміниться. Бог любить всіх і турбується про всіх. А багато людей турбуються і думають лише про себе. Щоб цього не було, ми повинні навчити наших дітей любити та виконувати Заповіді Любові, які приніс на землю Ісус Христос. Саме на них базується духовність. Коли діти навчаться любити, то ніколи не порушуватимуть Заповіді Божі, робитимуть діла милосердя, турбуватимуться про державу і свій народ, стануть справжніми людьми. Їх душа буде чистою від гріха.

У дітей потрібно розвивати такі риси характеру, як доброта, милосердя, працьовитість, безкорисливість, співчутливість та прагнення до досконалості і гармонії із світом і собою.

Християнське виховання є вихованням в людині головного почуття – почуття істини. Адже в дійсності людина вважається сформованою особистістю тільки тоді, коли у неї не просто з’явилися поняття добра і зла, а коли добро керуватиме її волею. Тільки тоді людина стає здатною до справжнього діалогу зі світом, не розчиняючись у ньому, не гублячи свого сумління.

Виховання є плідним тільки тоді, коли воно звернене до духовного життя, просякнуте вірою в силу Божу, що світиться в людині, як образ Божий. Воно здатне запалити дитячу душу любов’ю до добра і правди. Суть християнського виховання полягає в тому, щоб усвідомити шлях спасіння, допомогти дитині відкрити серце для Господа, впустити Його і крокувати разом протягом усього земного життя.

Виховання – процес повільний, непростий вимагає комплексного та системного підходу, тобто пов’язування багатьох різних компонентів. За словами А. Макаренка: “Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше, - люди. З них на першому місці – батьки і педагоги”. А як писав К. А. Гельвецій: “Я продовжую вчитися, моє виховання ще не завершене. Коли воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням”.

Учень, як таємнича квітка, що розкриває свої пелюстки з появою перших променів сонця. А вчитель і є те сонце, яке має випромінювати ніжність, тепло, ласку. Він має бути дуже обережним, щоб не поранити словом тендітне Боже сотворіння. Адже, як говорив В.О. Сухомлинський: “Слово – найтонший дотик до серця: він може стати ніжною запашною квіткою, і живильною водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, розжареним залізом, і брудом... Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю, скувати сили душі...”

По своїй суті педагогіка подібна садівництву. Недарма один із німецьких педагогів Фрідріх Гребель так і називає вихователя – садівником. Садівник – це не збирач, а той, що вирощує, в цьому його особливість. Дивиться, що робиться в його саду, і діє не по якомусь встановленому наперед плану, не звертаючи уваги ні на що, але природно, керуючись знаннями, власними спостереженнями та інтуїцією. Вчитель, як і сівач і садівник, має чітко усвідомити не лише те, що він повинен виростити, а й те, що заважає рости доброму зернові, що слід викорінювати.

Необхідно розвивати особистість, розвивати все найкраще, що первісно закладено в людині. В процесі розвитку людина починає глибоко усвідомлювати себе і активно прямувати до духовного життя. У цьому допомагає і предмет християнська етика.

Викладання християнської етики надає праці вчителя й унікального забарвлення: крім викладання фактів і суті, воно ще й передбачає і використання певного досвіду, реакцій і поведінки. Педагог свідчить Об’явлення Бога, правдивого і живого, а не тільки самі факти. Об’явлення відбулося і продовжує відбуватися, воно є засобом для започаткованих Богом стосунків, що в певній мірі допомагають нам пізнати Його. Тому учень повинен не тільки знати факти, історію і традиції, але разом з цим удосконалювати свої особисті стосунки з Богом. Тому одним із найважливіших завдань вчителя християнської етики є вміле поєднання навчання та виховання. А воно буде плідним тільки тоді, коли буде звернуте до духовного життя, просякнуте вірою в силу Божу, що світиться в людині, як образ Божий. Воно здатне запалити дитячу душу любов’ю до добра і правди, усвідомити шлях спасіння, підвести людину до осмислення онтологічних понять: Бог, Всесвіт, життя, ознайомити людину із наукою про людину, щоб вона добре усвідомила її призначення в світі, правдиве її покликання, підготовка людини до осмисленого її духовного досвіду.

В сучасних умовах розвитку суспільства перед освітою стоїть важливе завдання. Воно полягає в тому, що стіни школи повинен залишити випускник, який володіє певними компетентностями у відповідних сферах і може їх реалізовувати у своєму повсякденному житті.

Чи можуть вчителі християнської етики розвивати у школярів певні компетентності? Звичайно, що можуть.

1) Адже християнська етика чи не єдиний предмет, який звернутий до душі дитини.

А як сказав відомий педагог Ш. Амонашвілі: «Не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен з нас не оновить свою душу». Нам потрібно змінитися самим і допомогти змінитися дітям, бо інакше не варто чекати якихось перемін у суспільстві.



Виходячи із завдань християнської етики, ми повинні допомогти дітям відкрити їх серця для Господа. Адже Ісус стукає до кожного з нас, але чи впустити Його у свою душу вирішує кожен особисто.


2) Християнська етика – це курс, який інтегрується у інші предмети, а інші предмети інтегруються у християнську етику. Коли проаналізувати міжпредметні зв‘язки, то можна побачити широкий спектр інтеграції.




Виходячи із завдань християнської етики, цей навчальний предмет стає чи не найголовнішим у системі шкільних предметів, адже звернутий до душі дитини, до її внутрішнього світу, допомагає дитині стати справжньою Людиною. Бо людина часто занедбує свою душу, забуває, що вона образ і подоба Божа в прагненні досягнути певних успіхів у суспільстві, ставить на перше місце матеріальні цінності, кар’єру, а не духовне життя. При цьому я не хочу применшити значення інших навчальних дисциплін адже вони дають школярам певний багаж знань, розвивають розум, мислення та інтелект, що є дуже важливо в сучасному світі. Лише спільними зусиллями педагоги здатні досягнути певного успіху у навчанні і вихованні дітей. Тому потрібно використовувати різноманітні форми і методи навчально-виховної роботи, щоб зацікавити учнів тим чи іншим предметом.

Я ніколи не ставлю християнську етику окремо від інших навчальних дисциплін, а навпаки, використовую знання з інших предметів під час проведення уроків, що і раджу робити іншим.

Наприклад, у 5 класі під час вивчення теми “Світ як Боже творіння” я починаю урок із бесіди: “Що ви бачили навколо себе, коли вранці йшли до школи?”.

Учні називають все, що вони бачили, отримуючи знання про живу та неживу природу. І в кінцевому результаті самостійно роблять висновок, що вся природа створена Богом. Або приходжу до класу із букетом з гілочок різних дерев або польових квітів. Ставлю перед учнями запитання: “Як ви думаєте, хто подарував мені цей букет?” Діти висловлюють різні думки, але після читання Святого письма приходять до висновку, що букет я отримала від Бога. Я ділюся із ними своїм дарунком. Діти надзвичайно задоволені. Крім того вони ознайомлюються із видами дерев та квітів, які ростуть у нашій місцевості, що є також важливим.

Крім біологічних знань практикую використання географічної карти, особливо у 5, 7 класах, щоб учні уявляли, де відбувалися події описані у біблії, чи житті святих, про яких вивчають на уроці. Разом з дітьми здійснюємо заочні подорожі по карті.

Важливим елементом є використання літературних творів як українських авторів, так і зарубіжних, які сприяють не тільки знайомству школярів із творами світової культури, але на конкретних прикладах вчать аналізувати ті чи інші події, вчинки людей, робити вибір між добром і злом, звичайно на користь добра. У старших класах пропоную написати дітям роздум чи твір над тією чи іншою проблемою.

Історичні знання допомагають порівняти події, описані у Святому письмі, навіть у деякій мірі проаналізувати достовірність фактів. У 5 класі під час вивчення тем: “Мужність”, “Роль великих людей у житті народів” використовую приклади з історії України, з життя відомих людей.

Практикую слухання духовної музики, розучування із дітьми різноманітних пісень, малювання ілюстрацій до притч, до певних глав Старого Заповіту, розмальовування писанок, що також сприяє зацікавленню предметом і поглиблює знання учнів.

По мірі можливості використовую знання із хімії, фізики, астрономії, щоб показати єдність законів природи та велич Того, хто підпорядкував її цим законам своєю могутньою силою (10 клас – “Філософська концепція християнства” (п’ять доказів існування Бога Томи Аквінського).

Не рідко опираюся і на психологію. Зокрема у 9 класі під час вивчення тем: “Постійне вдосконалення людської особи. Гідність особи.”, “Всебічний розвиток української молоді”, 6 клас – “Відповідальність у нашому житті” розглядаю поняття “характер” і “темперамент”, їх вплив на здібності школяра.

А також ми ознайомлюємося із планетами Сонячної системи, океанами, материками, морями, річками та озерами.

Під час вивчення теми «Людина – образ і подоба Божа» діти мають можливість дізнатися про органи та системи людського організму, їх взаємозв‘язок та діяльність, що кожен орган виконує дуже важливу функцію в цілому тілі.

Розглядаючи тему «Любов як вияв самовідданості» використовую знання з природознавства, фізики та хімії, де учні ознайомлюються із речовинами, будовою молекул, атомів. На прикладі будови атома допомагаю дітям зрозуміти, як електрони жертвують собою задля електронейтральності атома. Наводжу приклади ланцюгів живлення, де школярі бачать, як одні організми (рослини чи тварини) жертвують себе задля інших. Учні мають можливість ознайомитися із колообігом води в природі, яка дає життя рослинам і тваринам, складають казочку про подорож краплинки.

Під час вивчення тем «Молода людина і навколишній світ» (9 клас), «Здоровий спосіб життя» (10 клас) учні використовують знання отримані на уроках біології, основ здоров‘я.

На уроках християнської етики практикую також використання комп’ютерних технологій. Під час вивчення тем “Християнський символ – хрест” (2 клас), “Символи родини, народу і держави” (3 клас), «Святість. Наслідування Христа» (7 клас), «Батьківщина» (9 клас), “Християнські символи в традиціях і культурі українського народу” (7 клас), “Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва” (9 клас) за допомогою комп’ютера показую різноманітні хрести, ікони, архітектурні пам’ятки. Разом із членами туристко-краєзнавчого гуртка розробили заочну екскурсію духовними святинями м. Чорткова та селища Заводського, створивши комп‘ютерну презентацію «Чи можна в Чорткові подумати про вічне?». У 8 класі під час вивчення теми: “Людська гідність. Відповідальність людини за життя.”, пропоную учням вчительську презентацію “Курити чи не курити?”, під час роботи над якою школярі на прикладі казки розглядають причини куріння, ознайомлюються із хворобами спричиненими курінням, роблять висновок про шкідливий вплив куріння на організм людини, а також, що люди, які курять, вживають алкоголь чи наркотики чинять гріх проти п’ятої заповіді Божої “Не убий”, бо самі завдають шкоди своєму здоров’ю. Цю презентацію можна використати і у 5 класі під час вивчення теми: “Зло. Наслідки зла.”, у 10 класі – “Здоровий спосіб життя”, у 9 класі – “Вибір між добром і злом”. Але під час застосування комп’ютерів на уроках християнської етики, треба пам’ятати, що вони є лише допоміжними засобами навчання, а спілкування, бесіда, словесні методи займають перше місце, бо даний предмет спрямований на внутрішній світ дитини. І щоб душа не зачерствіла, а навпаки змінилася в кращу сторону, щоб дитина стала добрішою, милосерднішою, щирішою, треба живе спілкування “людина – людина”, тобто “вчитель – учень”, а не “машина – дитина”.

З наведених прикладів можна зробити висновок, що християнська етика є невід’ємною частиною шкільних навчальних предметів, сприяє не тільки розвитку загальнолюдських цінностей, але і в певній мірі при використанні відповідних форм і методів навчання зацікавленості дітей іншими предметами, знання з яких використовуються для глибшого розкриття тієї чи іншої теми, того чи іншого питання. Тому вчителям християнської етики потрібно ширше впроваджувати і застосовувати міжпредметні зв’язки, використовуючи певний багаж знань, займатися самоосвітою та підвищенням свого професійного рівня.

Уроки християнської етики можна проводити інтегрованими у співпраці із вчителями-предметниками (біології, історії, географії, літератури та ін.) це сприятиме кращому засвоєнню матеріалу, розширюватиме кругозір учнів.

А вчителям інших навчальних дисциплін під час проведення уроків не слід забувати про душу дитини, її внутрішній світ, а не тільки давати їй певний багаж знань, по мірі можливості використовувати теологічні знання на своїх уроках. Бо тільки у тісній співпраці всіх педагогічних працівників школи ми зможемо виконати це складне завдання, яке ставить перед нами сьогодення – виховання духовної, інтелектуально розвинутої особистості дитини, яка зможе використати набуті знання у своєму повсякденному життя, приносячи користь державі. Тому на кожному уроці вчитель повинен ставити перед собою завдання виконання не тільки навчальної мети, але і виховної та розвиваючої.

Сьогодні роль духовного виховання і навчання не суперечить світському і не розглядається як щось окремо взяте, а як складова частина національного виховання і навчання в цілому. Адже духовність породжує шляхетність, допомагає кожній людині стати людиною, а нації – нацією. У християнській моралі сконцентровані найвищі цінності, тому християнські аргументи залишаються найсильнішими. Духовне та релігійне виховання оправдало себе у світовій педагогіці. Тому, щоб виховати здорову, культурну, національно свідому спільність людей, нам необхідна цілюща сила християнської моралі. Лише вона здатна повернути народові справжні ідеали.

Духовне виховання сприяє:

  • Утвердженню принципів загальнолюдської моралі та формуванню морально-етичних якостей;

  • Вихованню духовної культури;

  • Формуванню творчої і працелюбної особистості;

  • Розвитку індивідуальних здібностей і забезпеченню умов їх реалізації;

  • Забезпеченню духовного взаємозв’язку поколінь, вихованню поваги до батьків, культури та історії свого народу;

  • Формуванню любові до Бога, рідної землі і народу.

Виховують, як правило, не знання, а люди, які несуть ці знання. Працю вчителя можна порівняти із сіячем, про якого говорить Ісус Христос у притчі. Він повинен створити з душі дитини той родючий ґрунт, на якому зерно добра і правди, зерно знань проросте, виросте і дасть свої плоди. Тому необхідно розвивати особистість, розвивати все найкраще, що первісно закладено в людині.

Сучасні вимоги до викладання шкільних предметів, в тому числі і християнської етики, полягає не тільки в тому, щоб учні отримували систему наукових фактів, готових істин і штамів поведінки. Навчання повинно формувати в школярів здатність творчо мислити, вміння порівнювати та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, критично ставитися до різних джерел інформації, давати власну оцінку процесам, подіям і особам. Через призму наведених вимог реалізується виховання в особистості рис патріота України, людини з духовними, гуманістичними та демократичними цінностями, формується активна громадянська позиція.

Для досягнення бажаного результату треба відмовитися від авторитарного підходу до організації навчально-виховного процесу. Учні прагнуть, щоб з ними рахувалися і поважали їхні думки, щоб на уроках було цікаво, панувала атмосфера творчості і ділового співробітництва вчителя та учнів. Важливою проблемою школи все більше стає те, як заохотити школярів до активної, творчої пізнавальної діяльності. Тому для підвищення ефективності навчально-виховного процесу треба впроваджувати інноваційні форми роботи, які допоможуть розвивати в школярів можливості творчо набувати та застосовувати знання.

Методи активізації пізнавальної діяльності дозволяють забезпечити ефективність вивчення християнської етики через організацію таких аспектів:

  • Всі учні класу включаються в роботу;

  • Опрацьовується, узагальнюється й повторюється велика кількість навчального матеріалу;

  • Кожен учень має можливість висловити власну думку;

  • Учні вчаться грамотно аргументувати свою точку зору й знаходити альтернативні рішення;

  • Формуються доброзичливі стосунки в учнівському колективі.

Впровадження активних та інтерактивних методів на уроках християнської етики допомагає навчити учнів вільно орієнтуватися у підручнику, Святому Письмі, збагачувати словниковий запас, розвивати уміння правильно висловлювати думки, формувати навички роботи із Святим Письмом, формувати моральні, духовні, християнські риси особистості.


У початковій школі та навіть і у 5 –6 класах важливою ланкою розвитку пізнавальної активності є застосування дидактичної гри. Її цінність полягає у тому, що вона стимулює мотиваційність навчання. Цікава, захоплююча гра надає можливість випробувати себе, стимулює до подолання труднощів, що сприймається як особистий успіх, як відкриття себе, своїх здібностей, як очікування і переживання радості.

Дидактичні ігри можуть бути різними: інтелектуальні змагання, вікторини, загадки, кросворди, інсценізації, духовні вправи, малювання ілюстрацій, пісні, руханки.

Дітям подобається гра “Гармошка”: на складеному у вигляді “гармошки” листку паперу написані запитання, учні передають “Гармошку”, читають питання і дають на них відповіді.

Гра “Чарівна паличка”: маючи чарівну паличку, щоби ви хотіли змінити в собі? Чому? Які зміни хотів би бачити у вас Ісус?

Сюрприз з конверта” – застосовую під час вивчення нового матеріалу. Пишу на карточках терміни, наприклад, дари чи плоди Святого Духа, кладу до конверта, учні витягають карточку і читають, що там написано. Також малюємо або створюємо аплікацію “Дерево”, де корені – це дари Святого Духа, а фрукти – це плоди Святого Духа. Цей вид роботи сприяє кращому запам’ятовуванню. А також учні полюбляють «насаджувати сад духовності», де дерева символізують духовні цінності.





Ромашка талантів” – під час вивчення притчі про таланти (6 клас), із паперу готую пелюстки ромашки і роздаю дітям. На пелюстках вони пишуть свої здібності, потім прикріплюють пелюстки, утворюється “ромашка талантів класу”.
За допомогою чарівної квіточки-семиколірки здійснюємо подорож сторінками Святого письма, яка переносить нас у часи Ноя, Авраама, Мойсея, Ісуса та ін.


Під час вивчення Заповідей Божих і Заповідей Любові використовую зображення “Дороги до Царства небесного”, де дорожніми знаками є Заповіді Божі




Під час вивчення притчі про блудного сина, вивчаються п’ять умов доброї сповіді. Для кращого запам’ятовування пропоную дітям у зошиті намалювати свою долоню і на пальцях вони записують умови доброї сповіді.

Практикую написання учнями своєї молитви на вирізаній із паперу стопі. Потім ці стопи складаємо на підлозі від кінця класу до стіни, на якій висить образ. Ці сліди символізують наш шлях до Бога.

Застосування дидактичних ігор допомагає формувати в учнів необхідні для активного навчання якості: самостійність, ініціативність, творчість, інтерес до предмету, прагнення самовдосконалення.

У старших класах цьому сприяє застосування тих же ігрових методів та створення проблемно-пошукових ситуацій, а також використання міжпредметних зв’язків на уроці.

Практично у кожному класі створюю проблемну ситуацію, яку розв’язуємо, використовуючи “Евристичну бесіду”, “Мозковий штурм”, “Незакінчені речення”. Ці методи застосовуються на різних етапах уроку і найбільша їх цінність у тому, що в роботу включаються всі учні класу і кожен має можливість висловити власну думку.

Висока активність роботи учнів на уроках досягається через форму роботи у малих групах. Кожен учень усвідомлює, що від його зусиль залежить результат праці всієї групи. Групова робота допомагає сформувати навички структурування матеріалу, виділення основних елементів, розвиває вміння робити висновки, висловлювати власну думку, цінувати час. Зарекомендували себе методи: “Діалог”, “Конкурс”, “Пошук інформації”. Вони містять ігрові елементи, які підтримують пізнавальний інтерес, а на його основі формується пізнавальна діяльність. Ці методи стимулюють процеси диференціації та індивідуалізації на уроках християнської етики, активізують процес формування допитливості, яка є стимулом до пізнавальної активності. Цей процес заохочує учнів до самоосвіти, викликаючи потребу знати більше, що загалом вирішує проблему активізації пізнавальної діяльності учнів. В учнів зникає байдужість у ставленні до навчання, формуються морально-етичні переконання, цікавість до предмету і що важливо, навіть до інших предметів, знання з яких я використовую під час проведення уроків з християнської етики.

У 6 класі, коли тільки починаємо вивчення притч, учні не можуть самостійно їх пояснювати. Але поступово, використовуючи “Евристичну бесіду”, “Мозковий штурм”, я вчу дітей, щоб вони самостійно і правильно зрозуміли, що саме хотів сказати Ісус Христос. І через декілька уроків уже наявний певний результат. Подобається учням інсценізація притч, вони перевтілюються у відповідних героїв, переносяться у той час, коли проповідував Ісус, показують свої артистичні здібності, а це також сприяє активізації пізнавальної діяльності.

У всіх класах практикую читання “Листа від Ісуса” або від Ангела-хоронителя, пропоную дітям дати відповідь.



У 9 – 10 класах формується поглиблене почуття людської гідності, коли молода людина планує своє життя, і тому завдання педагога є допомогти їй вибрати правильну дорогу. Ця допомога полягає в основному у розкритті правди про саму людину, її місце та роль у сучасному суспільстві. Для досягнення бажаного результату використовую дискусії, диспути, роботу у малих групах, а також підготовку повідомлень учнями, написання рефератів, складання молитви. Учням роздаю пам’ятки: “Лист Божої Любові”, “Тільки на сьогодні...”, “Знайди час ...” та інші.

Широким полем для застосування інтерактивного навчання є організація позаурочної і позакласної роботи. Систематично проводжу виховні заходи: Свято Матері, Свято Миколая, Різдвяний вертеп – для молодших школярів. Для старших –хресну дорогу, Свято Родини, вечір-роздум “В гостях у Ісуса”, вечір оновлення душі “Побудь зі мною у тиші”. Основне завдання яких дати дітям наблизитися до Бога, прагнути душевної досконалості та бажання стати кращим, вести життя так, щоб не ображати Бога і ближніх, остерігатися гріха, робити діла милосердя, поважати батьків. Під час цих виховних заходів діти мають можливість краще розкрити свої здібності, а також проявляють ініціативу при підготовці.

Основне завдання, яке я ставлю перед собою на уроках християнської етики та під час проведення виховних заходів, щоб діти зрозуміли, що вони “створені на образ і подобу Божу” і повинні прагнути стати справжніми людьми, щоб після уроку вони стали на краплинку добріші, милосердніші, щиріші, щоб відкрили своє серце для Бога і разом з Ним ішли по життєвій дорозі, щоб розвивали і примножували свої таланти, а отримані знання застосовували у повсякденному житті, бо знання без діл є мертвими. Вчителі повинні прислухатися до слів визначного українського філософа Г. С. Сковороди: “Пізнай себе самого. Є в тобі гора твоя, є там ще й Божа” і донести їх до своїх учнів.

Кожен вчитель повинен шукати ефективні способи розвитку духовності учнів, щоб навчання в школі сприяло їхній самоорієнтації, мало практичне спрямування, було тісно пов’язане з життям. Сучасна методична література подає різноманітні форми і методи розвитку пізнавальних інтересів учнів, а нам – вчителям потрібно вибрати ті, які найбільше відповідають потребам і запитам дітей.

Відомо: дитина не народжується моральною чи аморальною, вона поступово стає такою залежно від того, в якому середовищі, в яких умовах живе, яке дістає виховання.

Виховання – це процес утворення моральної і духовної основи дитини. В даному випадку метою виховання є не сама людина та її найвище благо, а інтереси суспільства. Християнське виховання намагається дати дитині духовне спрямування, щоб вона могла встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом, дбає про духовний розвиток особистості, що ґрунтується на вічних Божественних принципах.

Перша і найважливіша умова духовного виховання – зберегти в дитячій душі Божественну благодать, закладену від народження довіру до Бога, прийняття Його законів. Як про це говорить легенда. Одному чоловіку наснився сон, що він разом з Ісусом іде берегом моря. Перед очима проплило все його життя. На піску залишаються дві пари слідів. Але часом чоловік оглядається і бачить лише одну пару слідів. Він помітив, що одна пара слідів на піску, видніється у найважчі моменти його життя. Чоловік звернувся до Ісуса: “Ісусе, чому, коли мені дуже важко, ти покидаєш мене?” Ісус відповів: “Коли тобі дуже важко – я несу тебе на своїх руках”. Тому кожна дитина повинна вірити і знати, що навіть у найважчі хвилини поряд з нею є той, хто допоможе подолати труднощі.

Недавно ми із похреснецею обгворювали твір американської письменниці Елеонор Портер «Полоіанна». Це роман про одинадцятирічну дівчинку, яку назвали ім’ям Поліанна та про її незвичайну «гру у радість», у яку вона навчила грати багатьох людей. Ідея твору – не заперечення існування труднощів, страждань і зла, а сприйняття невідомого бадьоро і радісно, тобто з оптимізмом дивитися на всі події, які навколо тебе відбуваються. Варто знайти щось радісне навіть у найприкрішій ситуації і тоді наше життя, наче ліхтарики, осяють щирі усмішки, а головне – зміниться весь світ навколо нас. На основі цього твору ми сформулювали «10 порад Поліанни», які, надіюсь, допоможуть легше переносити труднощі сьогодення і не втрачати оптимізм. Тож прислухайтесь до них.

«Поради Поліанни»

  • Крокуй по житті з усмішкою на устах, а не зі сльозами на очах.

  • Навіть у найприкрішій ситуації знаходь щось приємне, а не згущуй чорні фарби.

  • Будь оптимістом, а не песимістом.

  • Даруй людям радість, а не смуток.

  • Пам‘ятай, що, можливо, десь є хтось, кому важче, ніж тобі.

  • Мужньо перенось всі випробування долі.

  • Прагни, щоб поряд з тобою люди отримували лише позитивні емоції, а не розпач.

  • Допомагай людям знаходити радість навіть там, де, здається, її бути не може.

  • Твори добро, адже життя таке коротке.

  • Попробуй за допомогою усмішки змінити світ.

А ще в молитві прийдіть до Ісуса і Він допоможе вам.

    • Коли тобі важко – помолись до Ісуса і Він зніме тягар із душі.

    • Коли тобі сумно – помолись до Ісуса і Він розрадить тебе.

    • Коли на душі неспокій – помолись до Ісуса і Він втихомирить бурю у твоєму серці.

    • Коли ти стоїш на роздоріжжі – помолись до Ісуса і Він покаже правильний шлях.

    • Коли тобі радісно – помолись до Ісуса, нехай Він порадіє з тобою.

    • Коли серце переповнює любов – помолись до Ісуса і віддай Йому часточку своєї любові.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Християнська етика наука про християнську мораль
««Основи християнської етики 5 – 6 класи» (Остріг – Львів, 2006), згідно календарно-тематичного планування з християнської етики...

Н аказ № по Вельбівненській зош І-ІІІ ступенів від 1 0 201 4 р. Про...
...

Розшифровка
Варіативна складова типових навчальних планів Основи християнської етики 1-4 класів І містить систему вправ, історій та оповідань,...

Опорні схеми для 7 класу «Ісус Христос ідеал для наслідування» розроблені...
«Християнська етика 1 – 11 класи» (Львів, 1997), згідно календарно-тематичного планування з християнської етики (Самолюк Г. С., Николин...

Формування просторових компетентностей на уроках
Князь Т. П. Формування просторових компетентностей на уроках історії України (8клас). Робота з історичною картою. Луцьк, 2015. 212...

Методичні рекомендації Відповідно до Типових навчальних планів (Додаток...
Натепер міністерством рекомендовано кілька програм. «Етика» (Київ, «Перун», 2005), «Розмаїття релігій І культур світу», «Християнська...

Уроках математики
Діяльнісний підхід та формування ключових компетентностей учнів на уроках математики

Інтерактивне навчання як форма організації пізнавальної діяльності учнів
Мета тренінгу: популяризація інтерактивних методів навчання як найбільш ефективного засобу формування життєвих навичок

Вчител
Впродовж 2012/2013 н р вчителі історії, правознавства та етики Харківської гімназії №163 згідно затвердженого плану мо працювали...

Розклад уроків
Василя Сухомлинського у практику школи. Планує та керує роботою педагогічного колективу над методичною проблемою «Формування життєвих...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка