Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

ТЕМА 7Журналістське розслідування - Тема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча база у...

Тема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча база у сфері змі засоби масової інформації (змі)





Сторінка3/5
1   2   3   4   5
ТЕМА 7

Журналістське розслідування
Журналістське розслідування” – це специфічний жанр і одночасно вид журналістської діяльності, який останнім часом зайняв панівне становище у світовій журналістиці. У лексикон українського журналіста це поняття активно увійшло в останнє десятиріччя, оскільки в радянській журналістиці його практично не існувало у тому розумінні, в якому воно зараз побутує в Україні та інших пострадянських державах. Спроби журналістів „докопатися” до істини вкладалися в поняття “журналістське дослідження”. Проблематика сучасних розслідувань: надзвичайні випадки й події, які здебільшого мають негативний характер: трагедії, кримінальні злочини, факти корупції, фінансові махінації тощо. Це також можуть бути різноманітні таємниці й темні сторінки історії. Журналістське розслідування – завдання надзвичайно важке і небезпечне для людини непідготовленої На відміну від інвестигейтерів, або „тих, що розгрібають бруд”, папараці народжені дещо іншими обставинами: бажанням різноманітних видань вижити в умовах сучасного ринку, боротьби за тираж. Зробити це, якщо не задовольняти найбільш низькі потреби аудиторії, дуже важко. Деякою мірою те, що роблять папараці, потрібно не лише їм, їх аудиторії, але й самим „жертвам”, котрі найчастіше є різноманітними знаменитостями, „зірками”.

У зв’язку з цим статті у багатьох виданнях стають менш якісними та серйозними, а журналістика у цілому все більше стає схожою на арену розваг. Все частіше не можуть друкуватися великі аналітичні матеріали –видавці вважають, що їх просто не будуть читати. Тому на ринку ЗМІ з великою перевагою є лідером „жовта” й „бульварна” преса. Якщо у невеликих за тиражем солідних політичних газетах і журналах проводяться серйозні розслідування у сфері політики, бізнесу, екології, державних установ, то розважальні видання вважають за краще мати справу з окремим видом журналістської творчості – матеріалами папараці. На території нашої держави папараці з’явилися не так вже й давно, але в багатьох західних державах вони існують вже декілька десятків років. Ці люди фанатично віддані своїй справі. Серйозні проблеми людства їх мало турбують. Їх увагу практично на затримують махінації великих державних діячів, радіоактивні відходи в ґрунті й воді навіть тієї держави, в якій вони живуть; мало цікавлять військові конфлікти, насильство в армії. Проте вони ніколи не залишаться байдужими, коли мова йде про приватне життя популярних спортсменів, акторів, суспільних діячів, їх, по суті, цікавлять нічого не варті деталі й подробиці. Нерідко заради наживи вони забувають про журналістську етику. Нахабне втручання у приватне життя людини карається не лише законами ЗМІ, а й конституціями в різних державах. Тому діяльність папараці найчастіше розглядається лише як слабка „тінь” справжніх журналістських розслідувань.

Виділяють три основних групи предметів журналістського розслідування:

1. Нерозкриті справи, незрозумілі випадки, голосні злочини, коли правопорушник не знайдений, а на запитання чому?, як? і тому подібні ніхто не в змозі дати чіткої відповіді. У цьому разі журналісту працювати легше, оскільки існує багато осіб, які зацікавлені в тому, що б загадка була вирішена. Журналіст може розраховувати на допомогу офіційних структур, які зможуть надати йому необхідні матеріали. 2. Розкриті справи, які викликають у журналіста певні сумніви. Відповіді на запитання: чому?, як?, хто? і тому подібні – вже є, існує громадська думка, а журналісту здається сумнівною, тому він починає власне розслідування. Працювати з такою ситуацією дуже важко, бо розраховувати на допомогу офіційних органів не доводиться: журналіст, по суті, хоче довести, що вони неправі, і тому, має певні проблеми з офіційними структурами, що заважає розслідуванню. 3. Нерозпочаті справи і приховані злочини. У цьому разі журналіст має не тільки виявити правопорушників, розкрити злочин, а й довести його сутність.Найбільш важливими предметами розслідувань у сучасній Україні є: випадки корупції;політичні злочини;економічні злочини;екологічні злочини;історичні таємниці;соціально-побутові злочини.

Як стверджують фахівці, професія журналіста належить до групи професій підвищеного ступеня ризику. Бажання журналістів завжди бути в гущавині подій, в центрі конфлікту – не примха і не забаганка – це специфіка професії, яка визначається попитом суспільства на достовірну інформацію.Виконуючи свої професійні обов’язки журналісти, особливо ті, що займаються розслідувальною діяльністю, досить часто наражають себе на небезпеку. Забезпечити себе від загрози у повній мірі журналіст, як і більшість інших людей не в змозі.

Особливості побудови журналістських матеріалів

ЖАНР

ІНТЕРВ’Ю

РЕПОРТАЖ

РОЗСЛІДУВАННЯ


Метод


Ви розпитуєте когось


Розповідаєте що бачили


Висловлюєте суть проблеми


Мета


Дати висловитися


Дати подивитися, уявити


Дати уявити і зрозуміти


Дійова особа


Конкретний персонаж


Аудиторія


Центральна проблема


Джерело


Одне


Кілька


Кілька, що суперечать між собою


Кут подачі


Тематично вузький


Широкий


Широкий


Спосіб викладу


Максимально адекватний


На рівні враження


Синтезований



Обсяг тексту


Короткий


Середній


Довгий




Позиція журналіста


Передаю, відтворюю


Зображаю, змальовую


Досліджую




Запитання та завдання:

  1. Розкажіть про особливості жанру журналістського розслідування. Що таке "жовта преса"?

  2. Знайдіть у пресі факти журналістських розслідувань, чим вони небезпечні?

  3. Проаналізуйте наведену вище таблицю.

  4. Проведіть у класі ділову гру " Розслідування"


ТЕМА 8

Сатирично-гумористичні жанри журналістики. Сатира і гумор у художній літературі та журналістиці. Фейлетон. Історія жанру. Особливості фейлетону
Тривалий час у тлумаченні терміна “сатира” дотримувалися думки, що це група викривальних художніх та художньо-публіцистичних творів різних жанрів. Але в такому випадку до сатиричних важко віднести твори несатиричних жанрів, в яких використовуються прийоми іронії та сарказму. Адже сатира – це не тільки твори викривального характеру, а й спосіб відображення дійсності. Специфіка сатири полягає в тому, що, на відміну від інших жанрів, вона утверджує позитивні ідеали через викриття недоліків. Українська сатира збагатила літературу творами Остапа Вишні, В. Червенського, Л. Чернова, М. Білкуна, П. Глазового, В. Еллана-Блакитного, О. Ковіньки, Ю. Вухналя. У сучасній газетно-журнальній сатирі дослідники налічують щонайменше півтора десятка жанрів: сатирична замітка, репліка, фейлетон, памфлет, гумореска (гумористичне чи сатиричне оповідання, жанр), байка, пародія (пародійна хроніка), епіграма, усмішка, анекдот, сатиричний афоризм (фраза), а також комедія (кінокомедія), сатирична повість, сатиричний роман. Сатира (від лат.satira – суміш, усяка всячина) розглядає життя через призму сміху, використовуючи при цьому сатирично-гумористичні виражальні засоби.

Фейлетон (фр. feilleton – аркуш) зародився наприкінці XVIII ст. у французькій революційній пресі. Спочатку це були невеликі публікації, друковані у вигляді додатка до видання на окремому аркуші. Згодом такого характеру твори перейшли на газетну сторінку. Ще на початку ХХ століття жанрові особливості таких публікацій не враховувались: фейлетоном вважали все, надруковане в газеті “підвалом”.

Таким чином, фейлетон – сатиричний, художньо-публіцистичний жанр, який виявляє комічну суть негативних фактів і явищ дійсності. За найбільш поширеною класифікацією, фейлетони поділяють на документальні і проблемні. Будь-який фейлетон у тій чи іншій мірі базується на фактах дійсності, тим паче, кожен фейлетон повинен бути проблемним. Найчастіше джерелом тем фейлетонів є редакційна пошта, власні спостереження сатирика.

Звичайно, найбільш плідні такі пошуки фейлетоністів, в яких тематика виступів підказана самим життям, визначається задовго до самого виступу, а потім фейлетоніст лише добирає факти.

Застосовуючи той чи інший композиційний прийом, втілюючи той чи інший задум, порушуючи ту чи іншу проблему, журналіст повинен пам'ятати про величезну відповідальність, яку він накладає на себе, взявшись за написання фейлетону, – жанру, що вимагає пильної уваги до кожного слова, до кожного факту. Це твір, у якому не просто критикуються, а нещадно висміюються негативні явища, вади людського характеру, конкретні аморальні люди. Фейлетон – адресний матеріал. Мова його колоритна, образа, з використанням фольклору, іронії, сарказму. Фейлетони можуть бути прозові й римовані, набирати форми байки чи поеми.
Запитання і завдання:

1. Прочитайте фейлетон, виділіть його ознаки. Висловте власне ставлення до проблеми

Перли української естради (фейлетон)

Український шоу-бізнес завжди був, є і буде невичерпним джерелом пліток, обговорень та суперечок. Запитання «Як стати зіркою» зараз цікавить багатьох. Подивившись по телевізору на їхню популярність, на нібито досконалу красу, багато хто в мріях малює себе на яскравій сцені, в гарному одязі, роздає уявно автографи та тішиться славою та популярністю. Але обгортка завжди приваблива, хоч всередині іноді трапляються і кислинки. Ось так, наприклад, і Тіна Кароль, дівчинка з золотавим волоссям, мріяла-мріяла, і от, нарешті, вимріяла собі популярність за допомогою телепроекту «Шанс», а участь в Євробаченні взагалі зробила її мега-зіркою (компліменти вислуховувала від самої Али Пугачової), а повернулася ні з чим, тепер сидить з баяном на стільці і добиває нас своїм ”Пупсіком”. Наша естрада процвітає не тільки різноманітними квітами, а й різними бур’янами та бадиллям. Іноді хочеться взяти ніж і позрубувати його назавжди, особливо коли йдеться про тексти пісень. Все рідше й рідше з’являється на зірковому небосхилі щось справді варте уваги. Але скажу чесно, після того як я побачила Михайла Поплавського у костюмі Бетмена, особисто мені вже нічого не страшно. Глибокий філософський зміст умовиводів ”юного орла”, змушує замислитись над власним світосприйняттям, і починає здаватися, що в житті ти явно чогось недогледів. Принаймні ректор довів, що в наш час розкрутити можна кого і що хочеш. Але ж, щоб стати новим Макартні, одного піару недостатньо. Коли думаю про зірок сучасного музичного Олімпу мені чомусь, крім, звичайно ж, вище згаданого Бетмена Михайловича, одразу згадується наша відома Вєрка Сєрдючка зі своїм ”все будет хорошо…” або ”гоп-гоп чина гоп…”. Здається, що лише з виняткової любові до віршування можна спромогтися написати такі шедеври, якими насичена творчість артиста. Така думка мимоволі з’являється у всіх, хто хоча б раз пробував уважніше вслухатися у ті слова, що звучать із вуст наших виконавців. Вакарчук взагалі вкладає в свої пісні якийсь дивний зміст: то в нього найкраща подруга – машина, то пропонує випити бензину… то в нього замість тата – золото… Коли слухаєш це все піснею, воно ще нічого, музика ніби перебиває здорове сприйняття. Але читати ці перли просто страшно. Може це зі мною щось?! Не можу оминути Андрія Кузьменка (Кузьма Скрябін) з його чудесною західною говіркою. Файно, як каже Кузьма. Особливої уваги потребує сприйняття текстів пісень славнозвісного виконавця ”галицько-волинського клубного репу” Вови зі Львову. Вова нам повідомляє, що ”…сьогодні в клубі будуть танці, але за графіком гоцають тільки засранці…”. Не встигли ми засумувати з цього приводу, як Вова нас розраджує і співає, що ”…наш музон не по-дитячому людей ковбасить…”. Мимоволі замислюєшся над красою мови, над тим, як чітко, а головне влучно, підібрані потрібні слова автором. А цей зміст! Варто зробити Вові ”гопца-дрица гоп-цаца” і народ просто ”ковбасить”.. Але робити рімейки пісень Віктора Цоя та групи "Кіно" українською мовою, об’єднувати рокерів з кобзарями, переспівувати у стилі ”воплів” добре відомі старі пісні з кінофільмів ”17 миттєвостей весни” та ”Операція ”И” – це якось занадто. Іноді в мене голова пухне від українських пісень: чи то ”Купила мама коника, а коник без ноги, яка цікава іграшка, ги-ги ги-ги ги-ги…”, чи ”Піду втоплюся у річці глибокій…” або ж ”А я не бультер’єр і не собака, велика голова, така ніяка…”. Так перераховувати можна нескінченно. Звичайно, така творчість має й свої безперечні переваги, навіть може викликати сльозу в певний момент при певному психологічному стані. Але як це не сумно, а поміж сучасного музичного Олімпу майже не зустрічається те, що справді було б нормальною талановитою музикою з текстом, який не позбавлений здорового глузду.

2. Напишіть фейлетон на теми із шкільного життя (про хвастунів, про тих, хто прогулює уроки, про пустомель, погану поведінку в класі…)

ТЕМА 9

Памфлет. Сатирична казка, сатирична байка. Структура, проблематика
Памфлет (від гр. рот і phlego – все палю) – сатиричний, гостровикривальний твір, у якому розвінчуються суспільно небезпечні явища, розрахований на ідейне знищення об'єкту критики. Памфлет –ефективна зброя боротьби проти реакції, шкідливих антинаукових суспільних концепцій, ідеології і практики небажаних елементів.

Неоціненний внесок у розвиток жанру зробили Іван Франко, Остап Вишня, Кость Котко, Ярослав Галан, Петро Козланюк, Федір Маківчук, Тарас Мигаль.

У роботі над памфлетом дуже важливо методологічно правильно висвітлювати події. Сатирично переконливі висновки – необхідний компонент твору. Але часто памфлетист сам висновків не формує, а лише підводить до них читача. Часто памфлет називають різновидом фейлетону. У наш час майстер памфлету – Євген Дудар.

Байка – сатиричний чи гумористичний твір повчального характеру з алегоричним вмістом. Персонажами байок, як правило, є фантастичні антропоморфні істоти, в діях і вчинках яких вгадується світ людей з їхніми стосунками, конфліктами тощо. Дослідники виділяють три різновиди байок: сюжетні байки, байки-мініатюри, байки у прозі. Перший різновид – це класична байка, характерна для творчості Г. Сковороди, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Л. Глібова.

У сучасній пресі частіше використовуються два інші різновиди байки, оскільки традиційний різновид значною мірою себе вичерпав.

Таким чином, сучасна преса, використовуючи жанр байки, здебільшого прозові його різновиди, за допомогою давньої алегоричної форми виступає проти різних негативних явищ у нашому житті.

ЩО ТАКЕ БАЙКА

Син-школяр читає книжку. - Тату, таточку! - гука. -

Ось написано тут байка. Це матерія така?

- Ні, то вірш, в якому можна нісенітниці знайти,

Що свиня балака з дубом, як оце зі мною ти

Сатирична казка, на відміну від байки, частіше подається у прозі.

Запитання та завдання:

  1. Охарактеризуйте жанр памфлету, сатиричної байки .

  2. Прочитайте байку, проаналізуйте основні елементи.

Яко́сь послав Господь трьом друзям фуру краму.
Були це Лебідь, Щучка і рожевий Рак.
Й вони гадати стали, поділи́ть як са́ме
це все – "по-братськи" чи по-чесному, однак.
Узяв найпершим слово Лебідь. Каже так:
"О лю́бі друзі! Знано, я поважна птиця.
Мене в народі люблять більше за усіх.
Й не крали кри́ла ці ні жита, ні пшениці.
Я заслужив на половину паків цих!"
Озвалася тут Щучка: "Лю́бі мо́ї, сміх!
Це ж сміх та й годі! Я ж між вас найрозумніша!
До речі, "щука" означа "розумна". Ось!
Нам каоліцію стварити правильніше
і прогаласувать. Мені ж за розум щось
не менше полавини чесно щоб прийшлось!"
Та каже Рак: "Я не червоний як кузен мій,
але кому сподобається, ви скажіть,
якщо його нахабно дурять і мерзенно?!
Мені третину вимагаю наділи́ть!"
Тим часом з лісу вже до них Кабан біжить
А Щучка з Лебедем ізнову друзі милі,
і на Кабанчика уже збирають рать.
Та, як раніш, не з’ясували на дозвіллі,
кому яку частину фури потім брать.
Чи по-дурному знов все Кабану віддать.
3. Прочитайте уривок памфлету, що засуджує автор?

В центре города маленький рынок –
Галерея весёлых картинок,
Грязный фильтр для отмывки деньжат,
Что в руках у торговцев дрожат.
Суета между жирных прилавков.
Отвратительной зависти плавка,
Взгляды-молнии жадных людей.
Продавай, получай и владей.
Бьются куклы плечами, локтями,
Словно злые борцы на татами:
Хоть и вместе, но порознь они –
Власти денег они отданы.

4. Напишіть власну сатиричну казку чи байку.
1   2   3   4   5

Схожі:

Весь світ, поступово входить в епоху, де інформаційна галузь стає...
Змк). Отже, історично поява засобів масової інформації (змі) зумовлена необхідністю задоволення інформаційних потреб суспільства

Засоби масової інформації
Аудіювання (далі А.) впр. 1,3 с. 4, впр. 2 с. 6; Читання (далі Ч.) впр. 4 рекламний проспект с. 5, впр. 2 с. 6 стаття

Поняття про телебачення
Мета: ввести поняття “телебачення”, “засоби комунікації”; виявити закономірності розвитку телебачення в Україні як засобу масової...

Розділ ІІІ. Види медіа
В нових умовах інформаційної епохи, яка прийшла на зміну індустріальній епосі, реальна влада у тих, хто володіє джерелами інформації...

Засоби масової інформації
Рубрику «Прес-центр наукової журналістики інформує» представляє її керівник кандидат філологічних наук, доцент Богдан Залізняк член...

Урок №22 Тема. Засоби пошуку інформації в Інтернеті. Принципи функціонування...
Правила пошуку інформації в глобальній мережі Інтернет; сформувати вміння пошуку необхідної інформації (текст, графіка І т д.) в...

Україна новокаховська міська рада херсонської області
Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”,...

Урок 1 Тема: Засоби масової комунікації
Мета: Навчальна : ознайомити з новою лексикою, тренувати во вживанні, навчати граматичному матеріалу за темою «Підрядні речення»

Алексеева М. И. Средства массовой информации России: Учеб пособие...
Розділ Методологічні проблеми взаємодії засобів масової інформації І політики держави 7

Державна податкова служба україни національний університет державної...
Адміністративно-правові засади взаємодії податкових органів із засобами масової інформації



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка