Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

В ній гримлять громи в негоду

В ній гримлять громи в негоду





Ведуча. Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися на свято української писемності та мови. Упродовж невеликого проміжку часу ми з вами гортатимемо сторінки усного журналу, з якого дізнаємося про тернистий шлях становлення і розвитку української мови, української писемності. Утвердження української мови як державної мови.
Ведучий. Ми припадемо устами до живодайного джерела, української мови, до її образності, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності, до казковості і надзвичайної пісенності. І все це наша мова.
2.Ведуча. Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні.
1.Ведучий. Також будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови.
2.Ведуча. Мова кожного народу – неповторна і – своя

В ній гримлять громи в негоду


В тиші – трелі солов`я

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен - клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Солов`їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так , як мати,-

Мова в кожного із нас.
1. Ведучий. А чи знаєте ви, що в української мови є своє державне Свято День української писемності та мови, яке вперше було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять святого преподобного Нестора-літописця.

2. Ведуча. Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

1. Ведучий. Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

2. Ведуча. Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, -

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.
Але, на жаль, дуже багато гонінь і заборон зазнала українська мова на своєму шляху.

(На сцені дівчата в укр. вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени ).

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р. – закрито всі українські театри.

1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.

1914 р. – російський цар Микола ІІ зліквідовує українську пресу газети і журнали.

1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов”язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсуното на третій план, що позначається ще й сьогодні.

( Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву до мови”. Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка ).

Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово, -
Все постало з Нього.
І життя було у Ньому
Й життя стало Світлом,
Для вселюдського огрому
В темряві розквітлим.


Ведуча.
Помагай же Слову, Боже,
Із пітьмою в герці,
Щоб жило правдиве й гоже,
У людському серці.


Молитва до мови

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, Євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого Духа виродження, злого Духа скверноти, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся нарід той. І множила край веселий, свято руський, люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово наша! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерельцю, і невмирущими ставали ті, що милилися на дароване Тобою слово. Бо «Споконвіку було Слово і Слово було у Бога і Слово було Бог».

У день української писемності та мови стартує ХІІІ Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Цей унікальний мовний марафон був зініційований великим українським меценатом і громадським діячем Петром Яциком, який усе життя прожив у Канаді, але завжди пам’ятав про рідну землю.

Народився у селі Верхнє Синьовидне на Львівщині. Закінчив семирічку, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. Емігрував 1943 року. У 1947 році закінчив Український технічногосподарський інститут у Регенсбурзі. З 1949 року жив у Канаді. З кінця 50-х років П.Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної "Енциклопедії українознавства", що видавалася у повоєнні роки. З 1949 року у Канаді: власник і президент приватної будівельної фірми Prombank Investment Limited (P. Jacyk Group). Основоположник Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів».
Після здобуття незалежності він часто приїздив до України. Мовна ситуація в Україні дуже непокоїла Петра Яцика, бо він був переконаний, що є мова — є й держава, немає мови — немає держави. Так народилася ідея конкурсу з української мови для української ж молоді. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році. За рішенням Ліги українських меценатів конкурсу було присвоєно ім'я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу.

Рік від року конкурс набуває популярності, бо головна мета цього мовного змагання — утверджувати державний статус української мови, підносити її престиж.

Помер відомий меценат Петро Дмитрович Яцик 08 листопада 2001 року.
Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Отже, любіть, вивчайте шануйте рідну мову. А учасникам конкурсу бажаємо перемоги.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Підручники, схема ″Полтавська битва″, таблиці, карта ″Україна наприкінці XVII xviii ст.″
Мета: розглянути події Північної війни та місце України в ній; з’ясувати причини укладання українсько-шведського союзу; виявити роль...

Тести 6 клас Найдавніший, за писемними джерелами, народ Північного...
«І спорудив він церкву святої Софії в Києві. І прикрасив ії іконами многоцінними, І золотом, І сріблом, І начинням церковним. У ній...

«Трагічна доля хутора Вдовичино» Авторський колектив: учні туристсько-краєзнавчого гуртка «Скіф»
Більше 60-ти років минуло з тих пір, як завершилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Ніколи не проявляла людина стільки благородної...

Конспект уроку з історії України 8 клас за темою: «Україна в подіях Північної війни»
Північної війни та участь у ній України; з’ясувати причини повстання І. Мазепи проти московського царя; проаналізувати акції російського...

Серед різних чудес, що полонять І манять, Світло далекої зірки або...
Подарунок від компанії! Пішохідна екскурсія «Лабіринтами львівських вулиць». Тут все дихає сивою давниною, здається, що ми перенеслися...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка