Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Стан викладання та рівень грамотності учнів початкової школи з української мови

Стан викладання та рівень грамотності учнів початкової школи з української мови





Сторінка1/2
  1   2


Відділ освіти, молоді і спорту Коломийської райдержадміністрації

Отинійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Стан викладання та рівень грамотності учнів початкової школи з української мови

Д о п о в і д ь

на засіданні педагогічної

ради школи

заступника з НВР

ЦЮРАК О.Д.

Отинія,

2014 р.

Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови.

Неперервна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на виховання мовної особистості на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій, на створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною мовою.

Щоб знати, що оновлювати, щоб знати, чим замінити і що дати, необхідно глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних сферах: державній, суспільній, культурно-освітній і власне мовній.

Наївно сподіватися. Що можна побудувати українську державу без державності української мови.

Кого і що повинна дати мовна освіта Українській державі і суспільству? Найперше – громадян, які (незалежно від етнічного походження) вільно володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною мовою, її стилями, жанрами.

Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Мова як матеріалізована думка і процес народження, як засіб від конкретно-чуттєвого до постійно-абстрактного пізнання світу, як «канал зв’язку» для одержання інформації з інших, немовних сфер людського й природного буття – є основним чинником формування інтелекту. Тому в

школі викладання української мови аж не може зводитися до етнографічного рівня, хоч включати його в навчальний процес треба.

Мова має виховувати духовно-емоційну сферу україномовних громадян через організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських морально-естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання молодої людини.

Що дає громадянам України вивчення державної мови – сучасної літературної української мови?

Найперше – гарантію реалізувати всі права і свободи в межах Української держави на всіх виробничих, державних посадах. Можливість реалізувати творчі здібності в усіх сферах культурно-освітнього життя. Мати доступ до джерел української державності – культури, науки, літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до соціальної ролі.

І головне – відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живемо. З народом – творцем; почуття комфортності від усвідомлення, що ти – носій історичної пам’яті однієї з найдавніших мов і культур.

Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стан виховання мовної особистості.

Згідно з річним планом роботи школи у період з 30.09 по 20.11 в школі проводилась фронтальна перевірка стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів початкових класів з української мови.

Вивчення даного питання мало на меті проведення моніторингу начальних досягнень учнів з даного предмета і стану його викладання. Вивчення проводилось за такими аспектами:

  • обізнаність учителів з вимогами навчальних програм та методичними рекомендаціями щодо викладання предмета;

  • стан календарного планування: відповідність планування вимогам навчальних програм; доцільність розподілу тем; чи передбачені форми проведення тематичних оцінювань;

  • стан поурочного планування (систематичність, якість). Використання додаткової літератури під час підготовки до уроків;

  • якість навчального процесу (раціональність вибору структури уроку; оптимальність застосування форм, методів прийомів і засобів роботи на різних етапах уроку; впровадження інноваційних технологій; рівень розумової та пізнавальної діяльності школярів; рівень засвоєння програмового матеріалу на уроці; результативність обліку навчальних досягнень школярів; обізнаність учителів з критеріями оцінювання.)

  • рівень навчальних досягнень школярів та сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок.

Курс української мови – важлива складова загального змісту початкової освіти. Основна мета цього курсу полягає у формуванні ключової комунікативної компетентності молодшого школяра. Яка виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) у процесі спілкування. Навчання української мови має бути спрямоване також на формування соціокультурної компетентності, яка охоплює загальнокультурний розвиток учнів, адаптацію їх до життя в певному соціальному середовищі, громадянське, патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання.

Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок, та ціннісних ставлень учнів. Що набувається у процесі реалізації усіх змістовних ліній предмета «читання» (у 4-х класах) та «літературне читання» (у 2-3 класах).

В ході вивчення стану викладання української мови у початкових класах було відвідано 23 уроки, вивчено документацію вчителів з предмета, стан ведення учнівських зошитів, проведено диктанти в 2-4 класах. Завдяки цьому одержано об`єктивну характеристику роботи вчителів, надано певні рекомендації.

Перевірка показала наступне:

Вчителі працюють за чинними навчальними програмами та за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України.

Календарні плани складені згідно з державними навчальними планами і програмами з урахуванням методичних рекомендацій, включають всі види перевірок (аудіювання, письмовий, усний переказ, діалог, мовні знання тощо).

Поурочні плани продумані, і в них чітко визначені окремі етапи уроку та заплановані завдання, що відображають роботу вчителя з виконання навчальних програм та врахування індивідуальної і диференційованої роботи з учнями на уроці. При підготовці до уроку, педагоги користуються різноманітною додатковою літературою. При проведенні співбесід з учителями було виявлено, що в основному всі педагоги початкової ланки обізнані з вимогами навчальних програм та методичними рекомендаціями щодо викладання предмета.

Вчителі Хоміцька Н.Р., Тимчишин М.П., Бубна О.Н., Василашко Б.Д., Курчій Л.В., Піварчук В.М. мають високу професіональну підготовку, напрацьовану в постійному творчому пошуку, у неперервній самоосвіті. Їх методика викладання базується на реалізації основних вимог програм, Державних стандартів початкової загальної освіти, Концепції сучасної національної школи, використанні інтерактивних, розвивальних методів навчання, нестандартних підходів до уроку, співпраці з учнями. На всіх уроках постійно створюється атмосфера розкутого, зацікавленого навчання, стимулюється інтерес учнів до предмета. Уроки завжди цілеспрямовані, методично насичені. На уроках витримується триєдина мета навчання.

Уроки вчителів Угринчук М.В., Мельник І.М., Рекрутяк Л.П., Трач І.Б., успішно формують міцну граматичну базу, розвивають мовлення учнів, прищеплюють їм естетичний смак. Вони чітко планують всі етапи уроку, раціонально розподіляють час. У процесі уроку враховують здібності та інтереси учнів, активізують роботу учнів шляхом упровадження інтерактивних форм і методів, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, мотивують навчальну діяльність учнів на уроці.

Вчителі Дмитрук Г.А., Юркевич О.Й., Іванчишин О.Й., Радик Л.В., Корецька Л.В., Гулій С.В. пропонують учням систему проблемних питань, привчають не тільки уважно слухати, читати, а й думати, зіставляти, аналізувати, залучають до пошукової роботи. Вчителі на уроках постійно працюють над збагаченням мовного запасу учнів.

Вчителями проводиться ефективна робота з фонетики, вимови. Для роботи над артикуляцією використовуються фонетичні вправи, цікаві скоромовки, українські прислів`я, приказки, крилаті вирази.

Здебільшого уроки пов`язані з життям, інтересами дітей, історією країни, вивченням національних традицій своєї держави. Учням прищеплюється художній смак, розвиваються їх естетичні почуття, гуманізм, патріотизм.

Відвідані уроки дають всі підстави стверджувати, що починаючи з перших днів перебування дитини в школі вчителями початкової ланки освіти ведеться ціленаправленна робота не лише з формування уявлень про мову і мовлення, а й з формування, розвитку і вдосконалення відповідних знань, умінь і навичок, які значною мірою залишаться тим фундаментом знань, з якими дитина піде у життя. Навчити дитину усвідомлено читати, грамотно писати, логічно висловлювати в усній і писемній мові власні судження і спостереження – це той неповний обсяг мовленнєвих компетентностей, який вчитель початкових класів намагається сформувати у всіх учнів початкової школи.

Уже впродовж двох років приймаючи дітей до школи ми здійснюємо відстеження рівня їх підготовленості до навчання, рівня сформованості тих компетентностей, розвивати і вдосконалювати які доведеться протягом усього навчання дитини в школі. Рівні мовленнєвого розвитку, які ми відстежуємо протягом перших 10 днів перебування дитини в школі на протязі кількох останніх років дещо різняться, однак, як видно з діаграми – найнижчою є підготовка дітей з читання. (Додаток 1).

Спостерігаючи та аналізуючи відвідані уроки з навчання грамоти у 1-х класах слід відмітити, що вже з перших днів вчителі ведуть активну роботу з розвитку зв’язного мовлення: вчать дітей розповідати про себе, про оточуючі предмети чи явища, давати відповіді на запитання цілими реченнями. Буквально з перших уроків формуються в дитячій уяві такі поняття як слово, речення, розповідь. Ще у добукварний період діти повинні навчитись вирізняти у слові звуки, у реченні – слова, у тексті – окремі речення. Проте, ця робота не завершується і в букварний період оволодіння грамотою.

Так, на уроці навчання грамоти у 1-А класі вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель Хоміцька Н.Р., уже з перших днів перебування дітей у школі привчає їх до правильної вимови голосних та приголосних звуків, що у подальшому є запорукою грамотного усного та писемного мовлення школярів. Багато часу на уроках приділяє фонетичній роботі, звуко-буквеному та поскладовому аналізу слів, формуванню культури письма, каліграфії. Особливу увагу Надія Романівна приділяє розвитку зв’язного мовлення першокласників, для цього використовує завдання з побудови речень з окремих слів, залучає дітей до бесід на основі спостережень. Враховуючи переваги колективного навчання, привчає своїх вихованців працювати у парах, оцінювати власну діяльність та роботу товаришів. Дотримуючись основних принципів навчання в початковій школі, вчителька використовує ілюстративний та дидактичний матеріал, опорні таблиці, схеми. Привчає першокласників планувати свою роботу. Так, на урок навчання грамоти з теми «Звук і, позначення його буквою і» Надія Романівна розпочала запитанням: «Як ви думаєте, що ми будемо робити на сьогоднішньому уроці?». Колективно, під керівництвом учителя діти складають план-схему уроку. І, впоравшись з усіма етапами уроку, діти не лише отримують певні уміння та навички, але й відчувають радість завершеної дії.

Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель Тимчишин М.П. до формування початкових знань та уявлень про мову йде через активізацію ігрової діяльності першокласників. Розпочинаючи урок словами: «До нас сьогодні завітали…», вчителька тим самим мотивує навчальну діяльність дітей через досягнення конкретного результату тут і зараз – допоможемо нашому гостеві, покажемо, що ми вже вмієм, навчимо. Так на урок навчання грамоти з теми «Звук [і], позначення його літеро. «і»» Марія Петрівна запросила гостей: ляльок Іринку та Івасика, котрі разом із дітьми не лише опановували навчальний матеріал, але й гралися – «ловили звуки», відгадували загадки, продовжували та закінчували речення, змагались у доборі слів, визначаючи позицію виучуваного звука у слові, яке чуємо і букви, у слові, яке пишнмо. Уроки насичені демонстраційним та ілюстративним матеріалом, таблицями, опорними схемами. Формуючи у першокласників навичку читання, Марія Петрівна багато уваги приділяє розвитку зв’язного мовлення, складанню та інтонуванню речень, умінню дітей висловлювати власні думки та спостереження. Багато уваги вчителька приділяє вихованню у своїх учнів культури поведінки та взаємин, шанобливого ставлення до батьків.

Слід зазначити, що словниковий запас сьогоднішніх шестирічок дуже відрізняється від їхніх однолітків ще буквально 4-5 років тому. Незмінною залишається загально-побутова лексика. Однак, все менше діти знають назв квітів, дерев, пташок. Зовсім невідомими для більшості є назви природних явищ, таких як паморозь, іній, туман, ожеледь, крига. Тому вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель Бубна О.Н. формуючи мовленнєву компетентність першокласників велику увагу приділяє збагаченню активного словника учнів. Позиційний звуковий аналіз слів забезпечує не лише уміння визначити кількість та характеристику звуків у слові, а й правильну вимову та написання. На уроці навчання грамоти у 1-В класі з теми «Буква «і», звук [і]» вчителька звертає увагу на значення, вимову і правопис таких слів як «лис» і «ліс», «кінь», «півень», «ірис». Враховуючи вікові та психологічні особливості молодших школярів Ольга Несторівна будує урок як подорож у казку, в якій треба визволити Івасика-Телесика з полону змії. Створивши доступну мотивацію навчальної діяльності вчителька домагається не лише високої навчальної та пізнавальної активності дітей на уроці, а й результативності – діти зробили висновок, що звук [і] та буква «і» можуть знаходитись у слові і на початку, і в середині, і в кінці. Роль букви «і» – позначати м’якість приголосних звуків на письмі.

Вчитель І кваліфікаційної категорії Угринчук М.В. працюючи з першокласниками теж враховує психолого-фізіологічні особливості шестиліток, тому уроки навчання грамоти будує у формі гри-казки. Формуючи знання учнів про звук [н] та букву «ен» вчителька теж багато уваги приділяє позиційному звуковому аналізу слів. Розвиваючи уміння чути і визначати позицію звуків у слові вчителька тим самим формує у дітей правильну вимову, що стане запорукою грамотного письма у майбутньому. Багато уваги приділяє словниковій роботі. Так на уроці, коли вивчалась літера «ен» діти зустрілись зі словами «нагідки, коник, конвалія, нитка, ножиці, наперсток, настурція, нарциси». Відомими виявились лише слова коник та нитка. Слово «ножиці» хоча й відоме дітям, проте вимовляють його неправильно. Активно використовує Мирослава Василівна на уроках ілюстративний матеріал, опорні схеми, таблиці, моделі. Розвиваючи зв’язне мовлення першокласників застосовує роботу зі складання речень, невеличких розповідей з власного досвіду, за ілюстраціями, вправу «мікрофон».

Уроки вчителя вищої кваліфікаційної категорії Курчій Л.В. відзначаються різноманітністю видів роботи. Індивідуальні, парні та групові види роботи спонукають дітей до активізації пізнавальної діяльності, використання набутого раніше досвіду, що в свою чергу обумовлює наступність та послідовність у навчанні. Велику увагу вчителька приділяє словниковій роботі. Так на уроці укр. мови з теми «» діти засвоюють значення, вимову та написання слів «рідня, родина, матуся, татусь, зять», добирають прикметники (без терміну) до слова «бабуся». Працюючи над фонетичним аналізом слів вчителька постійно наголошує на різниці у вимові м’яких та твердих приголосних звуків і написанні слів з ними. Враховуючи вікові особливості другокласників Лілія Василівна використовує багато роздавального матеріалу: картки для індивідуальної, парної та групової роботи, сигнальні картки. Робота з фонетики, орфоепії та орфографії продовжується і на уроках літературного читання де знову на перше місце виходить словникова робота, адже такі слова як «одвічна, многолике, підступні, байдужість, лукавство, зазнайство, хижа, засік, призьба, билина, шуліка, довбня, воли, міньба, крамар, коробейник, чвалає» є не лише незрозумілими, але й складними для вимови і написання у 2 класі.

Вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель Дмитрук Г.А. пропонуючи дітям роботу з реченням (скласти речення за сюжетним малюнком, про предмет чи явище, за розрізненими словами) ставить перед ними завдання: полічіть, скільки у реченні слів, як пишуться в реченні слова одне з одним, як напишемо перше слово в реченні, який розділовий знак може стояти в кінці речення. Багато часу на уроках приділяє фонетичній роботі, звуко-буквеному та поскладовому аналізу слів. Враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей класу, переважно всі завдання подає у формі гри: «Додай словечко», «Знайди заховане слово», «Допоможемо осені…» і т.п. Постійно ведеться робота над збагаченням активного словника дітей. Дотримуючись основних принципів навчання в початковій школі, вчителька використовує багато наочності, ілюстративного та дидактичного матеріалу. На уроці укр. мови з теми «Складання розповіді про осінь за малюнком і запитаннями» Галина Андріївна вчить дітей послідовно викладати думки як усно, так і письмово. Звертає увагу на правила написання речень та слів у реченні. Вчить будувати зв’язний текст. Велику увагу вчителька приділяє культурі письма.

Радик Л.В., вчитель І кваліфікаційної категорії, працюючи над вдосконаленням грамотності молодших школярів багато уваги приділяє ігровій діяльності та розвитку асоціативного мислення дітей. Так на уроці укр. мови «Складання розповіді за серією сюжетних малюнків та опорними словами «Про каштанчик»» Лідія Володимирівна застосувала дидактичну гру «Один-багато», асоціативну вправу «Каштан», загадки. Велику увагу вчителька приділяє власному досвіду дітей, знанням з інших предметів (історії, природознавства, народознавства, мистецтва). Знайомі діти і з сучасними методиками – другокласники легко справляються із вправою «сенкан» про каштан. Вдало побудована робота дозволяє учням легко впоратись з поставленою метою – всі учні написали розповідь, правильно визначивши зачин, основну частину і кінцівку. Добре знають правила написання речень. Одне з чільних місць на уроках вчительки посідає формування усної та писемної культури мовлення школярів. Має місце на уроках Лідії Володимирівни і словникова робота. На уроках літературного читання вчителька значну увагу приділяє формуванню чіткої, правильної вимови.

Уроки вчителя вищої кваліфікаційної категорії, старшого вчителя Василашко Б.Д. відзначаються високою динамікою. За урок вчительці вдається виконати чималий обсяг роботи: попрацювати і зі звуками та буквами, з словами та складами, побудувати речення, скласти розповідь. Богдана Дмитрівна вчить своїх вихованців розрізняти слова за запитаннями: хто?(що?), який?(яка? яке? які?), що робить? (що роблять?); вчить будувати речення за поданими схемами; багато працює над засвоєнням нових слів та мовленнєвих конструкцій: словосполучень, фразеологізмів, прислів’їв; використовує завдання на розвиток логічного мислення школярів, уваги, спостережливості, пам’яті. Уроки Богдани Дмитрівни часто носять інтегрований характер і роботу, розпочату на літературному читанні вона вдало продовжує на уроці мови і навпаки. Так урок літературного читання за твором Н.Забіли «Дощ іде» вчителька розпочинає з актуалізації набутих на уроці укр.. мови знань про вимову, правопис та фонетичну конструкцію слів з подвоєними приголосними. Попереджаючи пощирену помилку у написанні слова «дощ» (буквосполучення «шч» замість «щ») вчителька зупиняється на звуко-буквенному аналізі цього слова. Активізація та збагачення словника дітей відбувається через ігрову діяльність: «Добери слова», «Віднови текст», «Поети (дібрати римовані слова)», «Порушена послідовність».

Вчитель ІІ кваліфікаційної категорії Мельник І.М. На уроках застосовує різні форми роботи: індивідуальні, групові, фронтальні. Вчителька привчає дітей працювати самостійно, використовувати підручник, різноманітний дидактичний матеріал. Учні визначають головні і другорядні члени речення, складають різні види речень за поданою схемою. Значна увага приділяється розвитку мовлення. Вчителька використовує цікаві вправи для розвитку мовної догадки. Ведеться систематична робота над каліграфією письма, формуванню навичок письма під диктовку, редагування речень. Формуючи знання дітей про правопис слів – власних назв, вчителька наголошує, що загальна назва – це властивість усіх предметів чи істот певної групи, а власна назва – у кожного своя. З метою вдосконалення знань з орфографії Ірина Михайлівна використовує дуже цікаву роботу в групах: діти отримують тексти з помилками, колективно вишукують їх, виправляють і звітують про виконану роботу. Проводиться і відповідна робота з розвитку зв’язного мовлення.

Вчитель І кваліфікаційної категорії Корецька Л.В. на уроках рідної мови створює атмосферу емоційної піднесеності, творчості. Особливо цікаво проходять уроки розвитку мовлення, на яких застосовуються сюжетні картинки, ребуси, крилаті вислови. Працюючи у парі з Мельник І.М. вчителька використовує на уроках у 2-В класі сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Нові знання вчителька прагне будувати на міцному фундаменті вивченого матеріалу, тому велике значення на кожному уроці надає етапу актуалізації опорних знань. Так на уроці розвитку зв’язного мовлення «Складання розповіді про осінь за малюнком і запитаннями» на етапі актуалізації опорних знань вчителька перевірила знання учнів про вимову та правопис слів з глухими та дзвінкими приголосними. Багато уваги приділяє збагаченню активного словника дітей.

Уроки вчителя вищої кваліфікаційної категорії, старшого учителя Піварчук В.М. характеризуються різноманітністю видів роботи та високим темпом. На уроках мовленнєвого циклу вчителька велику увагу приділяє активізації словника та формуванню зв’язного мовлення школярів. Робота зі словом займає важливе місце чи не на кожному уроці української мови: пояснення нових та незрозумілих слів, добір спільнокореневих, слів-синонімів, антонімів, омонімів (застосовуючи випереджуюче навчання знайомить дітей ї з термінологією); постійно пропонує дітям вправи на вдосконалення орфографії. Завдання добирає таким чином, щоб вони несли одночасно кілька навантажень. Так на уроці укр.мови у 3-А класі, тема «Звертання, розділові знаки при звертанні», Віра Михайлівна пропонує дітям каліграфічне списування з деформованих слів (за Едігеєм). Діти не тільки повинні записати слова правильно, а й пояснити їх значення, визначити, що їх об’єднує (виднокіл, небокрай, горизонт, обрій). Складання речень та невеличких текстів-описів чи розповідей, робота з фразеологізмами, прислів’ями, загадками – все це не тільки дає уявлення про багатство мови, а й прищеплює любов до рідного слова, виховує громадянські та патріотичні почуття. Дуже часто на уроках вчителька використовує дидактичні ігри, опорні схеми, таблиці, роздавальний матеріал.

Гулій С.В., вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вдало поєднує групові та індивідуальні форми роботи на уроці, прихильник осмисленої діяльності учнів, привчає дітей шляхом застосування коментованих вправ до чіткого аргументування своїх дій та висновків. Приділяє велику увагу формуванню спеціальних вмінь та навичок, вчить працювати з табличним матеріалом, опрацьовувати текст підручника, використовувати предметні картинки та іншу наочність, розвиває мовлення учнів, збагачує їх словниковий запас. Приділяє належну увагу формуванню грамотного писемного мовлення. Так на уроці в 3-Б класі з теми «Перенос слів із префіксами» вчителька не лише закцентувала увагу на усіх вивчених правилах правопису, але й використовуючи картки оперативного контролю змогла швиденько проконтролювати рівень засвоєння знань про вживання апострофа після префіксів. Постійно повторює правила переносу слів. Значне місце відводиться на поліпшення каліграфії письма.

Уроки мовленнєвого циклу, які проводить вчитель вищої кваліфікаційної категорії Трач І.Б. вирізняються чіткою структурованістю навчального матеріалу. В той час, коли переважно кожний урок в початковій школі є комбінованим і, частково, інтегрованим (настільки активно використовуються різноманітні міжпредметні зв’язки), уроки Ірини Богданівни мають чітке конкретне спрямування – розкрити тему. Щоб досягти усвідомленості виучуваного, вчить аналізувати мовні явища і робити висновки. На уроках української мови та літературного читання підбирає такі види роботи, щоб учням було цікаво: ігри, подорожі разом з казковими героями. Лічилки, скоромовки, сприяють розвитку мовного апарату. Працюючи над вивченням нового матеріалу вчить виділяти нове, пояснювати написання, визначати морфеми в словах, аналізувати мовний матеріал. Словникові диктанти та вправи на списування, які часто застосовує вчителька, покликані не лише підвищити рівень грамотності учнів, а й розвивати увагу, зосередженість. Прикладом культури мовлення для дітей є правильна літературна мова вчительки.

Вчитель другої кваліфікаційної категорії Рекрутяк Л.П. до своїх уроків підходить творчо. Використовуючи інформаційні технології вчителька до кожного уроку готує велику кількість демонстраційного та ілюстративного матеріалу: опорні схеми, словники, різноманітні таблиці. Так на уроці укр. мови з теми «Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї» Лідія Петрівна багато уваги приділила формуванню стійких знань з правопису слів з префіксами роз-, без-, с- перед коренм, що починається на глухий приголосний звук. Засвоюючи знання про написання слів з апострофом після префіксів вчителька не ставить собі за мету вивчити з дітьми правило, а підводить до висновку, що апостроф ставиться лише у тому випадку, коли префікс закінчується твердим приголосним звуком, а корінь починається зі звуків [йа, йе, йу, йі]. Багато уваги вчителька приділяє словниковій роботі (значення слів, синоніми, антоніми, спільнокореневі слова), має місце на уроках і робота з формування усного та писемного зв’язного мовлення. Практично на кожному уроці Лідія Петрівна використовує роздавальний матеріал, ігрову діяльність. Багато уваги приділяє як колективній, груповій так і самостійній роботі учнів на уроках. Вчителька добре обізнана з технологіями інтерактивного навчання.

Вчитель 4-А класу, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії Юркевич О.Й. у проведенні уроків мовленнєвого циклу велику увагу приділяє опорі дітей на раніше набутий досвід. Під час актуалізації опорних знань на уроках української мови вчителька ставить перед дітьми проблему таким чином, щоб вони згадали, що вже їм відомо з даної проблеми з попередніх уроків, з вивченого у попередніх класах, аналізуючи відомі і щойно отримані нові факти, діти самостійно доходять висновку, вчаться узагальнювати. Багато уваги вчителька приділяє розвиткові зв’язного мовлення. Опрацювання навчального матеріалу постійно супроводжується запитаннями: «Чому…?», «Навіщо…?», «Як ти це розумієш…?», «Доведи свою думку…» і т.п. Уроки наповненні різноманітними самостійними завданнями, які виконуються, як в групах, так і окремими учнями. Так на уроці української мови «Однорідні члени речення» вчителька акцентує увагу дітей на будові речення, взаємозв’язках між членами речення, інтонації, з якою речення промовляються тим самим підводячи дітей до висновку коли і чому у реченнях з однорідними членами треба ставити коми. Багато уваги вчителька приділяє розвиткові зв’язного мовлення.

Уроки вчителя 4Б класу, вчителя вищої кваліфікаційної категорії Іванчишин О.Й. вирізняються позитивним мікрокліматом, спокійною атмосферою, які створює вчитель. Попри все – діти жваві і активні, мають добре розвинене мовлення. Застосовуючи інтерактивні методи навчання вчителька віддає учням право вести урок, а сама тільки керує процесом. Вчителька постійно проводить словникову роботу, пояснює значення нових чи незрозумілих слів (часто пропонує дітям пояснити нові слова), практикує випереджувальні диктанти. На уроках всі види роботи взаємопов’язані і носять творчий і розвиваючий характер. Учні вже самі спостерігають за мовними явищами і роблять висновки, опрацьовують навчальні інструкції. Вчителька вдало організовує колективну роботу, індивідуальну та роботу в парах: складання діалогу та взаємоперевірка робіт. До уроків Оксана Йосипівна добирає цікавий ілюстративний матеріал, використовує міжпредметні зв’язки та виховний потенціал кожного уроку.

Учні початкових класів є активними учасниками всіх конкурсів та олімпіад з української мови, що проходять в школі та районі. Беруть активну участь у Всеукраїнській грі «Соняшник» (Додаток 4).

Результати перевірки стану ведення зошитів учнями 2-х класів засвідчили, що у напрямку формування красивого, правильного та грамотного письма теж ведеться цілеспрямована та послідовна робота: практично на кожному уроці мають місце каліграфічні хвилинки, ведеться робота з попередження орфографічних помилок, багато уваги приділяється розвитку писемного зв’язного мовлення. Зошити перевіряються систематично, вчителі оцінюють якість виконаних робіт як в балах так і вербально, роблять зауваження щодо культури письма та ведення зошитів.

Результати перевірки стану ведення зошитів учнями 3-х класів показали, що ще не всі учні готові до письма в зошитах з широкою лінійкою (перехід до письма у широку лінійку розпочато лише в 3-А класі, вч. Піварчук В.М.). Каліграфічні хвилинки вже не є систематичними, хоча частина учнів не дотримується затверджених норм щодо розмірів та нахилу прописних літер. Вчителі систематично перевіряють якість виконання письмових робіт та стан ведення зошитів, роблять відповідні зауваження щодо правильності, охайності та каліграфічності письма. Обсяги класних і домашніх робіт в основному відповідають нормативним.

Результати перевірки стану ведення робочих зошитів з української мови учнями 4-х класів засвідчують, що всі учні оволоділи графічними навичками письма. Проаналізовані письмові класні та домашні роботи засвідчують, що вчителі 4-х класів багато уваги приділяють роботі зі словом як частиною мови, у дітей на достатньому рівні сформоване уявлення про фонетичну структуру мови, вміють скласти речення, написати невеличке власне висловлювання. Вчителі систематично перевіряють якість виконаних робіт та стан ведення зошитів, роблять відповідні зауваження та заохочення. Всі учні 4-х класів перейшли до письма в широку лінійку.

Перевірка рівня сформованості орфографічних знань, умінь та навичок учнів 2-4 класів засвідчила, що в основному діти добре оволоділи на своєму рівні навичками грамотного письма. (Додаток 2,3). Дітям було запропоновано диктанти з використанням усіх вивчених орфограм:

  • 2 класи - велика літера у власних назвах, слова з апострофом, слова з подовженими приголосними, позначення початку та кінця речення;

  • 3 класи – ненаголошені [е, и], слова з апострофом, слова з префіксами, слова з подовженими приголосними, слова з літерами «й» ат «ь» вкінці слова;

  • 4 класи - ненаголошені [е, и], слова з подовженими приголосними, слова з буквосполученням –ться-, слова, правопис яких треба запам’ятати (прислівники), однорідні члени речення, речення за метою висловлювань.

Контрольний диктант писало 233 учнів 2-4 класів. З об’єктивних причин рівень грамотності не було перевірено в учнів 4-Б класу. Середні показники якості знань:

  • у 2-х класах – 84.09 %;

  • у 3-х класах – 81.05 %;

  • у 4-х класах – 74 %.

Як бачимо, робота з формування такої мовленнєвої компетенції молодших школярів як грамотність загалом ведеться на належному рівні. Та це зовсім не означає, що недоліки відсутні. Найчастіші упущення у підготовці та проведенні уроків мовленнєвого циклу саме в початковій школі у окремих вчителів – це відсутність опори на наочний спосіб сприймання інформації. Маленькі діти ще не мають розвиненого абстрактного мислення, тому засвоєння нового матеріалу без опори на малюнок, схему чи таблицю відбуватиметься поверхово, без глибокого розуміння того чи іншого мовленнєвого явища. Так, ніхто не відміняв дошку і крейду, але розбурхати дитячу уяву, творчість, збудити мислення, спонукати до активної праці добровільно, а не з примусу ніяка дошка (якою б коричневою вона не була) і ніяка крейда (навіть ідеальної білизни) не зможуть. За останні два роки матеріальна база початкової школи поповнилась сучасними засобами навчання. Такі вчителі як Угринчук М.В., Мельник І.М., Трач І.Б. та Рекрутяк Л.П. мають змогу використовувати на уроках сучасні досягнення інформаційно-комунікаційних технологій: батьки придбали плазмові екрани, а вчителі – персональні ноутбуки. Звичайно, школа має мультимедійну систему, але вона здебільшого у початковій школі використовується лише під час проведення відкритих уроків. Використовує персональний ноутбук у своїй роботі і Піварчук В.М., але без проектора демонстрований матеріал за розмірами не зовсім відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Вчителі 1-х класів Хоміцька Н.Р., Тимчишин М.П., Бубна О.Н., Угринчук М.В. не оминають у своїй роботі використання різноманітних демонстраційних (таблиці, схеми, каси букв, звукові моделі) та ілюстративних матеріалів. Але вже починаючи з 2 класу наочності на уроках стає все менше. А всі ми добре знаєм, що якщо дитина не включиться у процес сприймання (а щоб вона включилась – подразник має бути цікавим в першу чергу), то й сприймати нічого не буде, в кращому випадку – тихо відбуде (відсидить) урок.

Другий вагомий недолік – характер письмових робіт, особливо домашніх. Знаю, що цю проблему часто порушують і на курсах підвищення кваліфікації, і на засіданнях методичних об’єднань, та вона не перестає існувати. Що я маю на увазі? Домашні твори. Переглядаючи стан ведення зошитів звернула увагу, що домашніми творчими роботами грішить значна частина вчителів початкових класів. Навчити дитину писати творчу роботу, розвивати зв’язне писемне мовлення – це наше з вами завдання, а не завдання батьків чи вихователя групи продовженого дня.

Заслуговує на критику і відсутність диференціації як у класних (але там здебільшого переважає колективна робота), так і в домашніх завданнях. Домашнє завдання для дитини має бути розраховане на її самостійну роботу. Але чи всі діти в класі мають одинаковий рівень засвоєння знань, чи всі в однаковій мірі можуть самостійно справитись з тим чи іншим завданням? Де врахування зон найближчого розвитку дитини? Де індивідуалізація навчання?

Ще одна проблема – так звані каліграфічні хвилинки, які зовсім не є каліграфічними. Каліграфічна хвилинка потрібна для того, щоб відпрацювати, довести до досконалості графічне зображення букв, їх окремих елементів, з’єднань у відповідності з нормативними вимогами до письма. А на уроках часто спостерігаєш формальний вид роботи: «Каліграфічно спишіть речення». Постає питання: «А що, інші завдання можна писати як-небудь?»

Недостатньою і несистематичною є робота в зошитах з формування грамотності письма. Вчителями рідко застосовуються вправи, які б сприяли орфографічній і пунктуаційній зіркості, умінню бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки, усвідомлювати їх роль у реченні, а також умінню самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Словникові чи текстові диктанти на робочих уроках часто не несуть жодного орфографічного навантаження. Крім 4-Б класу більше у жодному не використовується як постійна таблиця «Слова, правопис яких треба запам’ятати». Порожніми є і змінні словнички, або ж слова у них давно втратили колір та чіткість. На жодному з відвіданих уроків не використовувалась робота з орфографічним чи тлумачним словником.

І насамкінець хочу зауважити, що грамотність, культура усного та писемного мовлення не формується виключно на уроках мовленнєвого циклу. Дуже багато нових слів у нашу мову вносять такі предмети як природознавство, основи здоров’я, сходинки до інформатики. То ж і на цих уроках потрібно не припиняти роботу ні із збагачення лексичного запасу молодших школярів, ані з вдосконалення орфоепії та орфографії.

Найголовнішою особою у вирішенні завдань початкової школи є вчитель. Працюючи з учнями свого класу протягом усього періоду, коли здійснюється їхня початкова освіта, він формує у них знання і навички, без яких неможливий інтелектуальний і моральний розвиток. Система знань і навичок, яку має сформувати вчитель початкових класів, досить широка і вимагає від нього відповідної широти інтересів, культури, глибоких і різнобічних знань, високої загальної ерудиції. Не пригадую хто з древніх сказав: «Якщо я перестав вчитися, - я не маю права вчити інших». Тому такою вагомою сьогодні постає проблема самоосвіти і самовдосконалення вчителя. А найважливішим засобом, основним "інструментом" професійної діяльності вчителя є слово, його мовлення.

Від рівня культури мовлення вчителя значною мірою залежить не тільки мовленнєвий розвиток учнів його класу, а й їхня успішність у цілому, бо чим досконаліше мовлення школярів, тим краще вони виражають свої думки і сприймають висловлювання інших.
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Рішення 12. 03. 2014 №1/3
Про стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з історії у навчальних закладах району

Урок української мови у 6 класі Займенник. Сім чудес Кременівки Мета:...
Учитель української мови І літератури загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені братів Зосіма с. Кременівка Володарського району...

II. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи
...

Пояснювальна записка до навчального плану Кремінської загальноосвітньої школи
Кремінська загальноосвітня школа I-III ступенів №4 є загальноосвітнім навчальним закладом комунальної форми власності. Станом на...

Технології блочно-консультативного навчання на уроках української мови
Автор: Котляр Раїса Павлівна, вчитель української мови та літератури Огульцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, спеціаліст...

1. Освітня галузь "Мови І літератури" Мета формування комунікативної...
Зміст освітньої галузі ґрунтується на принципі наступності між початковою, основною І старшою школою, враховує мовну та літературну...

Довідка про стан реалізації Закону України «Про мови»
Українська мова є державною мовою в Україні (згідно ст. 1). Педагогічний колектив активно працює над впровадженням регіональної Програми...

Рішення колегії відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації...
Днз колегія відзначає, що відповідно до плану роботи відділу освіти Конотопської районної державної адміністрації у порядку контролю...

В ній гримлять громи в негоду
Сьогодні ми зібралися на свято української писемності та мови. Упродовж невеликого проміжку часу ми з вами гортатимемо сторінки усного...

З теми «краса І сила української мови» 9 листопада день української мови та писемності. Мета
Мета. Показати красу рідної мови; згадати історію виникнення писемності; виховувати любов І пошану до української мови



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка