Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Інтегровані уроки біології як засіб формування креативності та розумової діяльності учнів

Інтегровані уроки біології як засіб формування креативності та розумової діяльності учнів





Сторінка1/2
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Криворізький державний педагогічний університет

Центр довузівської та післявузівської підготовки

Реєстраційний №_______


Інтегровані уроки біології як засіб формування креативності та розумової діяльності учнів
Кваліфікаційна робота

вчителя біології

КЗШ І-ІІІ ступенів № 112

Мороз Катерини Юріївни

Кривий Ріг – 2011

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Теоретичний аспект проблеми використання інтегрованих уроків у процесі навчання

1.1. Сутніть поняття «інтеграція», «інтегровані уроки», «інтегровані знання» 6

1.2. Застосування міжпредметних зв’язків, як основи інтегрованого навчання в процесі формування креативності та розумової діяльності учнів 9

Розділ ІІ. Особливості практичного застосування міжпредметних зв’язків під час розробки інтегрованих уроків з біології

2.1. Ефективність впровадження інтегрованих уроків на заняттях з біології 13

2.2. Методичні рекомендації, щодо підготовки та проведення інтегрованих уроків з біології 16

Висновки 21

Список використаної літератури 24


Вступ

Актуальність дослідження. Утвердження в Україні демократичних засад суверенності й ціннісно-правових орієнтирів при виборі суспільних цілей стимулює оптимальний розвиток людського потенціалу, актуалізує складні соціально-економічні та ідейно-політичні чинники розвитку національної системи освіти, вимагає переходу від директивної до особистісно-орієнтованої її моделі. Першочергового значення у цьому зв’язку набуває проблема формування особистості, якій властиві високі морально-духовні цінності, достатня теоретична і практична підготовка, творча активність та конкурентоспроможність.

Основна засада, на якій грунтується загальна орієнтація навчальної роботи – скерованість на розвиток особистості. Це означає, що центром педагогічних проблематик є не школа як навчальний заклад, не навчальні програми і навіть не вчитель, а учень. Система навчальної та виховної роботи спрямовується на те, щоб виявити буттєвий потенціал особистості учня, створити сприятливі умови для його розгортання в школі та подальшому самостійному житті.

Зміна цілей і функцій шкільної освіти, особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання учнів значною мірою вимагають потребу переосмислення ідеї навчання в контексті виховання та формуванню креативності та розумової діяльності зокрема, для вирішення проблем гуманізації освіти, яка має ґрунтуватися на принципах гуманітаризації, диференціації та інтеграції.

Ідея інтегрованого навчання передбачає досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої цілі, творчо самоутверджуватися у різних соціальних сферах.

Однак інтеграція як дидактичний засіб чи система має при цьому втілитися у навчальні предмети, у формі їх об’єднання і представлення єдиним цілим. Реалізація ідеї створення інтегрованих уроків виявляється не дуже легкою. Проблема інтеграції у психолого-педагогічній теорії досліджувалася науковцями в різні періоди і з різних позицій.

Ідея інтегрованого підходу до навчання, енциклопедичності та взаємозв’язку знань була започаткована у роботах основоположників педагогіки Й. Гербарта, А. Дістервега, Я. Коменського, Дж. Локка, Г. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо.

Психологічні основи процесу інтеграції в системі шкільного навчання розкриті в дослідженнях Л.С. Виготського, В.В. Давидова, В.П. Зінченка, Е.Л. Носенко, Ю.А. Самаріна. Питанням формування креативності та розумової діяльності учнів, розкриття особистісно-розвивальних можливостей інтеграції змісту навчально-виховного процесу присвячені роботи психологів О.В. Запорожця, І.Ю. Кулагіна, М.С. Лейтеса, О.М. Леонтьєва, І.Я. Лернера, С.Л. Рубінштейна.

Сутність інтеграції, як цілісного впливу на становлення особистості, її форми і види розкриті в працях О.Л. Алєксєєнко, С.У. Гончаренка, М.С. Вашуленка, С.В. Загв’язінського, В.П. Тименка, С.І. Якименка.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє стверджувати, що втілення в освітню практику інтегрованого підходу створює сприятливі умови для формування цілісного образу світу, прояву творчості дитини й учителя. Інтегроване навчання дає свободу вибору теми, змісту, засобів, які використовуються в організації навчання школярів. Інтегроване навчання надзвичайно актуальне. Воно передбачає створення нової навчальної інформації відповідно до нових технологій. Суть полягає в тому, що дитина сприймає предмети та явища цілісно, системно, емоційно.

Таким чином, ми виховуємо і готуємо до життя компетентісну особистість – кваліфікованого, конкуренто спроможного на ринку праці громадянина, що в умовах щорічно зростаючих стандартів до якості учня – випускника дуже важливо.

Мета даної роботи - теоретично обґрунтувати та виявити потенціал інтегрованих уроків в формуванні учнів креативності та розумової діяльності при вивченні шкільного курсу біології.

Визначена мета зумовила постановку таких завдань:

  • дослідити стан розробленості методики проведення інтегрованих уроків в педагогічній теорії й практиці;

  • розмежувати поняття інтеграція, інтегровані уроки, інтегровані знання.

  • встановити особливості та закономірності формуванні інтегрованих знань школярів в процесі вивчення загальної біології;

  • розробити методичні рекомендації щодо підготовки та проведення інтегрованих уроків з біології.

Слід зазначити, що інтегровані процеси в освіті останніми роками посідають досить важливе місце, оскільки вони спрямовані на реалізацію нових освітніх ідеалів – формування креативності та розумової діяльності, розвиток творчих здібностей учнів.

Отже, значущість проблеми набуття інтегрованих знань школярами в процесі вивчення біології та відсутність дидактико-методичних засобів використання інтегрованих підходів у викладанні біології в школі і обумовили вибір теми: "Інтегровані уроки біології як засіб формування креативності та розумової діяльноств учнів".

Наука - це єдине ціле, а поділ її на окремі галузі зумовлений лише обмеженістю людського пізнання, а не природною необхідністю

М. Планк

Розділ І. Теоретичний аспект проблеми використання інтегрованих уроків у процесі навчання.

    1. Сутніть поняття «інтеграція», «інтегровані уроки», «інтегровані знання».

Інтеграція знань – це аналіз найскладніших, багатоаспектних проблем сучасності, яка включає психологічні, педагогічні та частково соціальні аспекти. На сьогодні велика увага приділяється дидактичному аспекту інтеграції: зміст інтегрованих знань учнів і використання форм інтегрованого навчання.

З метою чіткого однозначного використання терміна «інтеграція»

І. Козловською проаналізовано походження однокореневих слів і розрізнено терміни:

- інтегральний – цілісний, єдиний, неподільний стан (пов’язаний з інтегралом або інтеграцією, специфічний спосіб пізнання);

- інтегративний – процес, у якому реалізується зовнішня та внутрішня, змістовна та процесуальна сторони інтеграції;

- інтегрований – цілісний, без внутрішніх суперечностей стан. Що задається ззовні;

- інтеграційний – процес, який реалізується за допомогою інтегративних засобів [14,34].

У широкому розумінні під інтеграцією розуміють процес взаємопроникнення структурних елементів різних галузей навчання, який супроводжується узагальненням та комплекснітю знань. Інтерактивний підхід не порушує логіки кожного навчального предметуі в той же час забезпечує потенційну можливу взаємодію між ними.

Інтеграція (від лат. "повний, цілісний") - це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів діяльності тощо).

Отже, під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату шкільної освіти.

Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

  • доступності;

  • науковості;

  • послідовності;

  • системності;

  • цілісності;

  • логічності;

  • вертикального тематизму [10, 10].

Природно, що можна виділити і “принцип інтеграції”, який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом розливального навчання.

Проблема інтегрованого навчання в школах різних типів є предметом наукового інтересу багатьох дослідників. На думку Т. Усатенка, "реалізація ідей інтеграції і гуманітаризації передбачає докорінну перебудову не лише педагогічного мислення, а й усієї системи освіти - вихід учителя за межі власного предмета. Настав час осмислювати фактичний матеріал з позиції філософії, здійснювати міжпредметні зв’язки, усвідомивши місце своєї дисципліни в загальній системі культури" [2, 34].

Словосполучення «інтеграція навчання» у Педагогічному словнику тлумачиться як «відбір та об’єднання навчального матеріалу з різних предметів з метою цілісного, системного й різнобічного вивчення важливих наскрізних тем; це створення інтегрованого змісту навчання – предметів, які об’єднували б у єдине ціле знання з різних галузей» [12].

Якісно новий рівень синтезу знань дітей - це інтегровані заняття, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять. Інтегрованим є таке заняття, яке має за мету синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, розділів програми або видів діяльності навколо однієї теми, тобто правильніше визначити, що це серія (цикл, система) занять, проведення яких зумовлено пошуками шляхів формування у дитини цілісного світогляду, який важко розвивати в умовах предметної системи навчання.

На сучасному етапі значне місце відводиться інтегрованим урокам. Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.

Суть інтегрованого уроку з біології полягає в розвитку компетентністного ставлення до свого здоров’я, сформувати принципи безпечної життєдіяльності.

Особливість інтегрованих уроків у тому, що один викладач одночасно застосовує навчальний матеріал споріднених тем кількох предметів. Потенціал інтегрованих уроків реалізується за таких умов: правильне виділення міждисциплінарних об’єктів вивчення; раціонально організована робота вчителів у процесі підготовки до занять; узгодженість дій учителів та учнів у процесі проведення уроків, активізація пізнавальної діяльності учнів на всіх етапах уроку, використання різних форм навчальної діяльності й забезпечення послідовності між ними; оперативне використання зворотного зв’язку з метою регулювання педагогічного процесу.

Отже, інтегроване навчання - це навчання, яке цілісно забезпечує пізнавальну спрямованість особистості школяра, формує креативну та розумову діяльність учня, створюючи умови для самореалізації особистісного потенціалу та саморозвитку.

1.2. Застосування міжпредметних зв’язків, як основи інтегрованого навчання в процесі формування креативності та розумової діяльності учнів.

Першим кроком до інтеграції знань учнів можна вважати міжпредметні зв’язки. Трактування поняття «міжпредметні зв’язки» в педагогічній літературі не є однозначними. Але цю різноманітність можна все-таки звести до кількох визначень: міжпредметні зв'язки трактуються як "дидактична умова" (Ф. Соколова, В. Федорова, Д. Кірюшкін, П. Новиков та ін), як "виявлення принципу систематичності" (К. Корольова, І. Звєрев), як "дидактичний принцип" (Н. Лошкарьова, В. Максимова, С. Рашкова), нарешті, як "дидактична категорія" (Г. Федорець) [1, 162].У 80-х роках спостерігалося прагнення педагогів уточнити поняття "міжпредметні зв'язки". Н. Лошкарьова, досліджуючи визначення цього поняття в педагогічній літературі, зводить їх до двох основних - міжпредметні зв'язки як дидактична форма відображення в навчально-виховному процесі зв'язків об'єктивної дійсності та міжпредметні зв'язки як педагогічний принцип [15, 67].

У педагогічних словниках міжпредметні зв’язки тлумачаться як «взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою. Міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними предметами» [18]. На думку авторів словника, міжпредметні зв'язки на будь-якому етапі навчання виконують виховну, розвивальну й детермінуючу функції завдяки інтеграції знань, оскільки підвищують продуктивність перебігу психічних процесів.

Міжпредметні зв'язки розглядалися в різних аспектах:

  • як дидактичний засіб підвищення ефективності навчання;

  • як умова розвитку пізнавальної активності та самостійності учнів у навчальній діяльності;

  • як засіб реалізації принципів науковості.

Аналіз літературних джерел показав, що у XX столітті багато вчених працювало над проблемою міжпредметних зв'язків. Значний вклад у розвиток теорії міжпредметних зв'язків внесли психологи Ю. Самарін, Б. Ананьєв, педагоги Ю. Бабинський, І. Лернер, В. Онищук, М. Скаткін [11, 142].

Найбільш повною класифікацією міжпредметних зв'язків є класифікація, у якій виділено три основні типи міжпредметних зв'язків ( І.Д. Звєрєва, В.М.Максимова):

  • змістово-інформаційні;

  • операційно-діяльні;

  • організаційно-методичні.

Певну систему реалізації міжпредметних зв'язків пропонує П.Г. Кулагін: побудова взаємозв'язків між навчальними предметами; узгоджена система використання на уроках знань, умінь і навичок, набутих учнями на заняттях із суміжних дисциплін; специфічні прийоми здійснення міжпредметних зв'язків на уроках [11, 82].

Одним із факторів оптимізації навчання, який викликає в учителів найбільші труднощі, є організація навчальної діяльності з використанням міжпредметних зв'язків. Причини труднощів практичного здійснення міжпредметних зв'язків носять як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Об'єктивна причина - це недостатність методичних рекомендацій у цій галузі, координації діяльності вчителів-предметників. Суб'єктивні причини - це необізнаність у змісті програм із суміжних предметів, недостатність знань та умінь, відсутність досвіду в реалізації зв'язків між предметами, здійснення міжпредметних зв'язків у шкільній практиці не в повній мірі. Наприклад, із зарубіжної та української літератури вчителі мало проводять підсумкових уроків (значно менше запланованих програмою), а на таких уроках із найбільшою ефективністю можна здійснювати міжпредметні зв'язки.

У рекомендаціях педагогів знаходимо перелік уроків, на яких можна реалізувати міжпредметні зв'язки:

  • так звані "фрагментарні" - з елементами міжпредметних зв'язків, які використовуються для розкриття окремих питань теми уроку;

  • "вузлові", що включають міжпредметні зв'язки як органічну складову частину всього змісту теми уроку;

  • синтезовані - спеціально організовані, підсумкові, на яких концентруються знання учнів із метою розкриття загальних законів і принципів.

Особливого значення міжпредметні зв'язки набувають у процесі проблемного навчання, хоч вони можуть реалізовуватися і на рівні передачі вже набутих знань. Міжпредметний і проблемний підходи до організації навчального процесу стали розглядатися у взаємозв'язку. Об'єктами пізнавальної діяльності учнів стають питання суміжного характеру: загальні для ряду предметів ідеї, теорії, закони, факти, комплексні проблеми.

На основі експериментальних даних педагоги дійшли висновку, що систематичне використання міжпредметних зв'язків виробляє в учнів уміння критично осмислювати матеріал, що вивчається. Новий матеріал школярі порівнюють із тими знаннями, які їм відомі, зіставляють їх, аналізують, додають із відомого раніше, і ця активна розумова діяльність по узагальненню нового під впливом раніше відомого із суміжних дисциплін сприяє більш міцному засвоєнню програмного матеріалу.

Крім того, систематичне використання в навчальному процесі міжпредметних зв'язків позитивно змінює діапазон застосування знань та умінь, сприяє формуванню в дітей широких пізнавальних інтересів.

У педагогічних і методичних дослідженнях 90-х років можна прослідкувати тенденцію до більш тісних взаємозв'язків суміжних наук у процесі навчання. Педагоги ставлять питання про необхідність інтеграції навчальних предметів у навчанні, роблять спроби обґрунтувати поняття "дидактична інтеграція". Так, у статті І. Козловської та Я. Собко "Принципи дидактики в контексті інтегративного навчання" читаємо: "Центральна ідея концепції дидактичної інтеграції - можливість побудови моделі навчання на базі одного з профільних загальноосвітніх предметів" [13, 48]. Варто, однак, врахувати застереження С. Гончаренко та І. Козловської: "… найболючішою є проблема ізольованості вивчення окремих дисциплін та протилежна їй тенденція інтегрувати все підряд, що призводить до повної відміни предметного навчання" [9, 3].

Сукупність функцій міжпредметних зв'язків реалізуються в процесі навчання, коли вчитель біології застосовує всю різноманітність їх видів.Це і внутрішньоциклові зв'язки з хімією, фізикою, математикою, географією, а також міжциклові – з історією, літературою, трудовим навчанням та ін.. Інтеграція біології з іншими предметами сприяє перспективі метапредметного навчання біології (сприйняття понять у надпредметному значенні – філософському, діалектичному).

Таким чином, набуття школярами інтегрованих знань стало насущним завданням школи, не менш важливим, ніж засвоєння знань у галузі конкретних наук.


Всі знання виростають з одного коріння –

навколишньої дійсності, мають між собою зв'язки,а тому повинні вивчатися у зв'язках.

Я.А. Коменський
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Уроки психології в умовах музейного середовища ефективний засіб формування...
Навчальна діяльність в музейному середовищі ефективний засіб формування духовної культури учнів

Уроки-тренінги як засіб активізації навчальної діяльності учнів
Сучасні психологічні та дидактичні дослідження підтверджують важливість питання активізації навчального процесу, де навчання виступало...

Формування
Формування основ креативності дітей через інтерактивні форми роботи з батьками – Укл. Мелетич І. М., с. Новопілля, 2015. с. 61

Затверджено директор Узгоджено мзш І-ІІІ ступенів №86 заступник директора...
Особистісно орієнтований підхід у навчально-виховній діяльності як засіб творчого розвитку вчителя й учнів та формування загальнолюдських,...

Засідання шкільного методичного об’єднання вчителів
Науково-методична тема: Активізація розумової діяльності та розвиток комунікативних якостей учнів шляхом використання інноваційних...

«Актуалізація розумової діяльності учнів за допомогою інтелектуальних ігор»
...

Уроку. Організаційний момент
Мета: узагальнити І систематизувати знання учнів з теми; розвивати прийоми розумової діяльності, логічне мислення та творчість, культуру...

Анотований список літератури з теми: «Художньо-естетичне виховання...
Збірка матеріалів науково-практичної конференції вчителів художньо-естетичного циклу, трудового навчання «Художньо-естетичне виховання...

Методичний посібник «Ігрові форми навчання як засіб розвитку творчої...
Мета педагогічної діяльності: формування всебічно розвиненої, високо інтелектуальної, духовно багатої, творчої особистості

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із поглибленим вивченням біології 8-9 клас
Школи (класи) з поглибленим вивченням біології мають на меті розвивати в учнів здібності до біології, задовольнити інтерес учнів...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка