Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Для дітей середнього шкільного віку

Для дітей середнього шкільного віку





Презентація

книги Ф. Левітаса

«Князі України»

Для дітей середнього шкільного віку

ТОВ «Казка», 2012
c:\users\admin\desktop\князі україни\image_52052_1.jpg

Підготувала бібліотекар

Осинська Г.Л.

КЗ «НСЗШ №2»

f:\116___04\img_1519.jpg
Бібліотекар: шановні діти, я сьогодні хочу познайомити вас з книгою Ф. Левітаса «Князі України». Для багатьох із вас це буде перша подорож історичними стежками нашої країни. Гортаючи сторінку за сторінкою, ви дізнаєтесь багато цікавого: як жили і боролися за свободу наші предки - слов’яни, про мудрих і непереможних князів Русі - України та про їхні великі державні й військові справи. Герої цієї книжки – державотворці, полководці, прості воїни – реальні історичні постаті.

Під час створення текстів переказів використано багату історичну спадщину, передусім літопису. Літопис – це історичний твір, у якому опис подій здійснювали за роками. Згодом з кількох літописів робили один – звід, який постійно доповнювали й доопрацьовували.

Князівська слава завжди починалася з Києва – «матері міст руських». Тому більшість подій, про які йдеться в легендах і переказах, відбувалися в нашій давній столиці. Київ для Русі – України – це місто символ. Тут містилася резиденція великих князів, здіймалися в небо неперевершені храми, народжувалися безсмертні книги, гуртувалося до далеких походів українське військо.

На кожній сторінці чути дзвін Святої Софії, гомін народного віча, стук ремісничих молотків, кресання мечів і посвист стріл.

Крізь товщі століть дійшли до нас слова народної: «Тримайтесь, браття наші, плем’я за плем’я, рід за рід і бийтеся за себе на землі нашій, яка належить нам і нікому іншому, се ж бо ми є русичі…»

Про князів – видатних діячів української історії, справи яких тісно переплелися з долею нашого нараду, - ця книжка.

Ілюстрації до книги підготував художник Олександр Кононученко. Зараз ми полистаємо книгу і я разом з моїми помічниками поведу вас шляхами сивої давнини.

Показ слайдів.

1.Стародавні грецькі історики називали слов’ян антами та венедами. Еліни вважали, що назва слов'янин походить від слова sclave, що означає раб, невільник. У прадавні часи римські та грецькі війська іноді захоплювали в полон слов’ян та обертали їх на рабів.

2. Проте це тільки припущення. Ми знаємо з історичних джерел, що слов’яни були мужніми, хоробрими та вправними вояками, самі часто здійснювали походи на грецькі землі, беручи в полон багатьох греків.

3. Найголовнішим для слов’ян було хліборобство. Вони сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Оброблялась земля тоді дуже важко, адже спочатку треба було відвоювати її в лісу.

4-5. Наші пращури були дуже гостинні. Чужинців та мандрівників вони зустрічали з великою шаною.

1.Учень читає вірш:

Над Дніпром широким, вільним,

Де луги й степи цвіли,

Наші прадіди поляни

Оселились і жили.

Хлібороб робив у полі,

Пас пастух корів, овець,

З луком, з стрілами гнучкими

По лісах ходив ловець.

Пишно квітла Україна,

Повна всякого добра.

Як в раю, жили поляни

Понад хвилями Дніпра.

Все своє вони любили,

Шанували і чуже,

Хай, мовляв, Перун і Волос

Всіх від лиха стереже.

А коли сусід лінивий

Заздрив силі багача,

Вміли наші показати

Обосічного меча.

І віки нога ворожа

Не ступала на наш лан.

Всі сусіди шанували

І боялися полян.

О. Олесь

6-7. Коли та як виник наш золотоверхий Київ – одне з найкращих міст на планеті, давня столиця Русі – України та сучасної України – ви дізнаєтесь, прочитавши другу частину книги.

2. Учень читає вірш:

...Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора,

Жив там першим Кий з Хоривом,

Щек та Лебідь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,

Огороджений з боків

Ровом, мурами, валами,

Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,

Наче батько, став Дніпро,

Наче батько сину, ніс він

З півдня й півночі добро.

І здавалось, Україна

Буде квітнути віки,

І здавалось, всі народи

Їй сплітатимуть вінки.

О. Олесь

8-9. Після смерті засновників Києва (Кия, Щека, Хорива) важко жилося киянам. Доводилося платити данину хозарам. Але ось з’явилися два новгородських лицарі: Аскольд і Дір. Зібрали велике військо, довели до ладу життя із сусідніми племенами, відігнали хозар, примусили деревлян платити Києву данину. А от що було далі дізнаєтесь прочитавши третій розділ « Князі Аскольд і Дір»

10. Незвичайним і загадковим було життя київського князя Олега. Ніхто не знав, якого він роду, але за розум і військові успіхи назвав його народ Віщим.

11.Існує багато легенд про ратні подвиги князя Олега та його таємничу смерть. Одну з таких легенд переповідає О. С. Пушкін.

Учень читає напам’ять «Смерть Олега»

Смерть Олега

Після славного походу

На далекий Царгород

Князь в палатах бенкетує

І частує воєвод.

На столах у вазах грецьких

Дивні овочі цвітуть,

Золоті, пахучі вина

Струмнем сонячним течуть.

Навкруги шумлять розмови

Про походи, про бої

Та про лицарів, що склали

Буйні голови свої,

Як колись човни у морі

Наплили на ланцюги,

Як стояли перед ними

І трусились вороги.

“О, ще нас не кинув Волос,

Ще нас змилує Перун”.

Коли зирк — в палати входить

Сивий згорблений віщун.

“Князю, знову перемогу

Пророкую я тобі.

Знову ти з хоробрим військом

Переможеш в боротьбі. —

“Слава князеві й вояцтву!

Хай навік щастить війна!” —

Воєводи закричали

І частують віщуна.

Князь встає і йде до діда.

“А чи знає мій віщун,

У якім бою стрілою

В мене кине бог Перун?”

“Не на крилах стріл Перуна

Принесеться смерть твоя,

Ти загинеш, славний князю,

Від коханого коня”.

І замовкли враз розмови,

Опустилися чарки,

І з палат, схилившись, вийшли

Воєводи й вояки.

І сказав Олег уранці:

“Не сідлайте більш коня!

Хай стоїть і їсть у стайні

До мого страшного дня”.

Знов то тихо, то тривожно

Потекли за днями дні.

П’ятий рік уже минає

То в походах, то в війні.

Знов бенкет в палатах княжих,

Знов старшини й вояки

З запашним вином і медом

Держать підняті чарки.

Князь згадав бенкет колишній

І коханого коня…

“Приведіть його, — сказав він, —

Хоч на його гляну я”.

Вже давно дощі змивають

І обсушують вітри

Його кості в чистім полі

Біля Лисої гори”.

Князь помовчав і всміхнувся:

“Брешуть, дурять віщуни!

Бач: кістки… Коня! Поїду:

Подивлюсь хоч, де вони!”

І Олег у поле їде.

Вгледів кості, зліз з коня

І ногою став на череп…

Нагло виповзла змія.

Обвилась, вп’ялася в ногу!..

Скрикнув князь, і на коні

Він летить в свої палати,

Щоб погаснути в огні.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

На високу Щекавицю

Князь зібрався у поход…

Йде, схилившись, за труною

Його військо і народ.

А якщо ви хочете дізнатись більше, то читайте четвертий розділ книги.

12-13. Після смерті Олега київським володарем став Ігор. Але справжньою господинею Київської землі була Ольга – дружина Олега. Княгиня давала лад державі, а її чоловік весь час перебував у походах.

Учень читає вірш:

Княгиня Ольга

Тихий, теплий літній ранок.

Сонце встало. Вітер спить.

Вийшла дівчина на річку,

Сіла в човен і сидить.

Чарівка сама, як ранок,

Задивилася на світ…

Білий шус на синіх хвилях,

На деревах — білий цвіт.

Любо жити на цім світі,

Щастя любого ждучи…

Ах, коли б лише згадати

Сон, що снився уночі.

Дивний сон… Якісь палати,

Лицар в зброї на коні…

Ліс такий страшний, таємний…

Поле… Море вдалині.

Далі хмари, грім, пожежа,

Плач і стогін з-під землі.

Лицар-велетень в кайданах,

Кров на білому чолі.

І замислилась красуня…

Згадка в серце їй вп’ялась…

Нагло шелест… Обернулась:

Перед нею — Ігор-князь.

На йому убрання просте,

Без оздоби, без відзнак,

Лук з залізними кінцями,

Збоку страли, сагайдак.

Привітався з нею Ігор,

Попросив перевезти…

Загойдавсь на хвилях човен

І поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор:

Що за дівчина-краса!

Заговорить: думка — сонце;

Очі — сині небеса.

Хто вона, чия і звідки,

Князь докладно розпитав,

А на другий день по неї

І сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміж

Проста дівчина з села

І до смерті вірним другом

Князю Ігорю була.

14-15-16. Про трагічне завершення Ігорового життя, і про те, як помстилася Ольга за свого чоловіка, йдеться у п’ятому розділі книги «Княгиня Ольга».

17-18-19. «Мужній, хоробрий, спритний як барс» - так говорили літописці про Святослава. Чимало помилок було у житті князя, але в людській пам’яті закарбовано образ Святослава як великого героя, славного лицаря, вірного товариша, що заповідав своїм нащадкам: «Поляжемо, але не осоромимо землі нашої».

Учень читає вірш:

Історія велична і кривава

Для щастя не кувала нам підков.

Згадаймо, браття, князя Святослава

І подвиги язичницьких полків.

Ще сурем засурмить срібноголосся,

Ще війську не забракне голови.

Ми Святославів поклик чуєм досі:

Іду на Ви! Іду на Ви!
20-21-22. Відважним захисником Київської Держави став син князя Святослава Володимир. Нелегко було після батька керувати слов’янськими племенами й тримати їх навколо Києва, але саме за Володимира в державі запанували мир і спокій. Минуть роки, а пам'ять про князя та його справи доживе до наших днів. Народ із вдячністю назве його Красним Сонечком РуськоЇ Землі.

Учень:

Володимир - князь великий

Охрестив киян в Дніпрі,

Потім церкву Десятинну

Він поставив на Горі.

23-24-25. На відміну від своїх попередників, Ярослав Мудрий не любив військових походів, а більше уваги приділяв державним справам. З його ім’ям пов’язана велика розбудова Києва. Ярославове місто так розрослося, що перебільшувало місто князя Володимира в сім разів. Головним в’їздом до Києва були Золоті ворота.

Учень читає вірш:

Ярослав Мудрий.

За князя, за Ярослава,

Київ — Царгородом став*.

Як про друга, як про сина,

дбав про нього Ярослав.

Оточив його валами,

ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

і розкішний двір завів.

До палат ішли невпинно

чужоземні посланці,

князь сидів на пишнім троні

з грізним берлом* у руці.

І, допущені до князя,

низько кланялись посли

і до ніг дари складали,

що з чужини принесли.

У Європі честю мали

королі, князі, царі

поріднитись з Ярославом,

побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава

вся була в його ділах,

у державнім будівництві,

владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу

і народного майна,

не хотів він воювати,

не тягла його війна.

Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

всіх своїх синів покликав

і з любов'ю проказав:

«Вас я, діти, покидаю,

йду я в ліпшу сторону,

але, діти, пам'ятайте мою заповідь одну:

не сваріться, живіте* в згоді:

тільки мир збере усе,

а незгода, наче вітер,

все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

йти до спільної мети,

ви, державу зруйнувавши,

подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,

що придбали вам батьки,

і тинятиметесь всюди,

як вигнанці й жебраки».

Олександр Олесь
26-27.Про Золоті ворота, Софійський собор, першу бібліотеку і багато інших розбудов часів Ярослава Мудрого ви дізнаєтесь із розділу «Ярослав Мудрий».

Чимало великих земних справ для Давньої Русі – України зробив князь Ярослав. Залишаючи земний світ, наказував своїм дітям любити один одного, жити в мирі і злагоді між собою та берегти найдорожче – рідну землю, про яку він дбав понад усе.

28-29. Не виконали сини заповіту Ярослава Мудрого. Після смерті почала розпадатися на окремі князівства Руська Земля. І сказав один князь: «Це - моє», а інший: «Це – моє». І спалахнула кривава війна між рідними братами за Ярославову спадщину.

Тим часом на Русь – Україну напали нові страшні вороги – кочівники половці. «І не було їм ліку, - писав літописець, - палили вони й грабували наш край». І захлинулася від крові й плакала через них уся Русь – Україна.

30. І тільки онукові Ярослава Мудрого, Володимиру Мономаху, вдалося оборонити і заспокоїти Русь. Його влада досягла могутності, як колись за Ярослава Мудрого. Князь зібрав усі руські землі й припинив ворожнечу між князями. Про це та багато іншого читайте в розділі «Володимир Мономах».
31. Справжнім лихом для Руської Землі стала монголо-татарська навала. Нові кочівники прийшли з Азії, величезне військо приступом брало укріплені міста, нищило й старих, і малих, грабувало українські землі. Узимку 1240 року татари підійшли до Києва. Героїчно билися кияни з ворогами, але сили були не рівні. Зруйнувавши столицю Давньої Русі, ординці рушили на галицькі й волинські землі.

Учень читає вірш:

ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ

Данило Галицький - князь, котрий Львів возвів.

Про нього слід сьогодні нам згадати.

Багато міст побудував він, звів,

Церков, щоб у них Бога величати.

Корону із рук Папи він узяв,

Щоб силу, мудрість й честь свої зміцнити .

Успішно з ворогами воював.

Батьківську землю прагнув захистити.

Єдність землі старався зберегти,

Немов свою цнотливість Артеміда.

З татарами, монголами на ти

Вів мову, як і з лівим теж сусідом.

Держави незалежність відстояв.

Дім вичищав свій від усього злого.

Заклик до розбрату – у корені стинав.

Цього б і нам навчитися від нього.

Данило Галицький - князь понад всіх князів.

Нам слід його вивчати і вивчати,

Щоб не згубить дароване з віків,

Щоби зміцнить його й розбудувати!

32. Не маючи великого війська, князь Данило був змушений визнати над собою владу Золотої Орди – таку назву мала монголо-татарська держава. Йому навіть довелося здійснити принизливу подорож до хана, щоб засвідчити покору. Проте ніколи князь Данило не кидав думки вигнати геть загарбників.

33. Як це було, читайте в останньому розділі книги «Князі України».
c:\documents and settings\admin\рабочий стол\фото 1\s7301606.jpg

.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

«Добре тобі – добре планеті» урок з екології в 1-д класі, вчитель Неволова ом
В збірці представлені розробки уроків для молодшого та середнього шкільного віку

Палац дитячої та юнацької творчості «істок» харківської міської ради...
Естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку засобами народної хореографії

Таблиці ббк для дітей молодшого шкільного віку

Довідник з історії України(а-я)/ За заг ред. І. Підкови, Р. Шуста....
Довідник з історії України(а-я)/ За заг ред. І. Підкови, Р. Шуста. К.: Генеза, 2001

Методичні рекомендації для вихователів. Л. Шульга «Розвиток творчих...
Суть: основна ідея — «малювання — діяльність, що сприяє появі й розвитку почуттів». Вона полягає в тому, що діти зображають навколишнє...

«бібліотечні уроки для учнів молодшого шкільного віку» за темою «роль...

Конспект інтегрованого заняття за темою “чайний посуд ” для дітей...
Конспект інтегрованого заняття за темою “чайний посуд ” для дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку

Програма з правового виховання дітей дошкільного віку Пояснювальна записка
Програма я — маленька людина розкриває систему роботи педагогів із дітьми, починаючи з молодшого віку, та їхніми батьками з правової...

В ідділ освіти виконкому тернівської районної у місті ради комунальний...
«Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку засобами народознавства» (методичні рекомендації)/ 31 сторінка

Добірка матеріалів для роботи із здібними та обдарованими дітьми
Добірка матеріалів призначена для роботи із здібними та обдарованими дітьми молодшого шкільного віку



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка