Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 5 клас 12-річної школи юрій ковбасенко

Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 5 клас 12-річної школи юрій ковбасенко





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5


Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 5 клас 12-річної школи
ЮРІЙ КОВБАСЕНКО,

директор Гуманітарного інституту

КМПУ ім..Б.Д.Грінченка,

кандидат філологічних наук, доцент
І. Вступ,

або Викладання “Зарубіжної літератури”

у контексті вимог Болонського процесу
“Дорожня карта” (тобто чіткий план, конкретна послідовність дій) – популярна нині і доволі влучна метафора. Адже будь-яку діяльність можна порівняти з подоланням певного шляху. А коли цей шлях новий, то дійсно доречно вивчити його “карту” якомога детальніше, бо тоді й долатиметься він легше, і мета стане ближчою.

А з приєднанням України до Болонського процесу (19.05.2005) перед нашою освітою відкрилося багато нових шляхів, подолання яких вимагає значних зусиль усього суспільства. Уповні це стосується і предмета “Зарубіжна література”, який з 1 вересня 2006 року в 5 класі викладатиметься за новою програмою для 12-річної школи. Тож, аби вчителям, які розпочнуть цю роботу, було легше долати шлях викладання і шлях до сердець п’ятикласників, спробую дати деякі коментарі до нашої програми, запропонувати колегам своєрідну “дорожню карту”.

Передовсім підкреслю, що новизну програми не можна зводити виключно до того, що:

а) замість 7 років (5-11 класи) предмет “Зарубіжна література” вивчатиметься впродовж 8 років (5-12 класи);

б) вимоги до знань і вмінь учнів (прикінцеві розділи “Учні повинні знати” і “Учні повинні вміти”) усіх старих програм для 11-річки у новій програмі замінені розділом “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”, який є вже не прикінцевим, як раніше, а стрижневим, тобто він, мов стрижень, пронизує програму від початку до кінця.

Чому ж не можна зводити новизну програми до цих помітних навіть неозброєному оку новацій? Тому що змінилася сама філософія програм: замість “програми змісту”, традиційної для освіти СРСР і успадкованої від нього Україною, ми розробили “програму результату”, звичнішу для Західної Європи та США1, але абсолютно нову для нашої освіти. За великим рахунком, найголовнішою зміною у викладанні зарубіжної літератури є те, що, починаючи з наступного навчального року, в 12-річці головна увага приділятиметься не тільки і не стільки тому, що і як повинен викладати вчитель, а передовсім тому, що конкретно у результаті цього викладання повинен знати і вміти учень. Інакше кажучи, за усієї важливості традиційного розділу “Зміст навчального матеріалу” кардинально зростає вага нового розділу “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”.

Колись ми традиційно пишалися: мовляв, радянська освіта – найкраща в світі. Бо й дійсно пишатися було чим: перший політ людини в космос – радянський; приборкання ядерної енергії, розробка новітньої електронно-обчислювальної техніки, – і тут напівголодний післявоєнний СРСР наступає на п’яти багатим США… Відтак: “Хвала радянській науці!”, “Слава радянській школі!” Але що це: хіба не радянській освіті (а від неї у спадок – і українській) стали притаманними процентоманія, “красива” звітність нагору, “липові”, а не золоті й срібні медалі і т.д., і т.п. Випускники наших шкіл уже не те що твору, а й переказу самостійно написати не в змозі, – класний керівник завчасно купує всім учням свого класу ручки однакового кольору, аби потім, в короткий термін між іспитом і поданням медальних робот “нагору”, не бігати в пошуках пасти “ідентичного” кольору. По телевізору, прямо на камеру в прямому ефірі, цьогорічна медалістка цинічно каже, за скільки “у.о.” вчителі підказали їй номер екзаменаційного білету, і навіть називає цей номер (!). А через мить (незбагненна сила TV!) її вчителька на цю ж камеру обурюється недовірою суспільства до освітян, бо, бачте, обласний відділ освіти насмілився ще раз перевірити випускні роботи медалістів. А ось цьогорічне враження пересічних вчителів від зовнішнього моніторингу залишкових знань старшокласників із зарубіжної літератури: “Учні навіть прізвищ таких письменників не чули, але якість знань – 102 %”. То кому це потрібно? Може годі “самим собі аплодувати”?

Звичайно, більшість освітян України працюють сумлінно і дають глибокі знання, і є сила-силенна насправді розумних, освічених і вихованих дітей. Але ж, з другого боку, із фактами сперечатися важко, вони – співрозмовники вперті. Водночас підозрюю, що згадані педагогічні негаразди не є виключно українським явищем, адже кожна людина, незалежно від національної приналежності, хоче виглядати якомога краще, тим більше, якщо від цього залежать її кар’єра й доля: “Оглядачі освітніх реформ виявили цікаве глобальне явище…, що все більшою мірою набуває статусу офіційної загальноприйнятності. Основні компоненти цього: …непряма підзвітність, коли показники школи і особливо підвищення якості навчання тісно пов’язані з процесами акредитації, просування, інспектування і, нарешті, фінансування та винагороди (або покарання)” (Сальберг, с.2).

Зокрема, саме в процесі перевірок (як зараз модно казати – “моніторингу”) виявилося, що, образно кажучи, деякі з королів є “голими”: “…Нещодавно запроваджена Програма міжнародної оцінки учнів (PISA) показала, що багато освітніх систем, які довгий час вважалися високоякісними з точки зору академічних досягнень учнів, функціонують набагато гірше, ніж ті системи освіти, які вважалися середніми або нижчими за міжнародними стандартами” (т.с.).

Ось тому і з’явилася вимога до освітніх систем країн-учасниць Болонського процесу: моніторинг і ще раз моніторинг, і передовсім, – зовнішній, не залежний ані від керівників навчальних закладів, ані від учителів-предметників.

Тому і Міністерство освіти і науки України, збираючи нас на установчий семінар із розробки шкільних програм нового типу, поставило вимогу: старі програми змісту обов’язково повинні змінитися новими програмами результату, інакше ці програми просто не будуть допущені до конкурсу2.

І тут хочу зразу попередити колег: у декого може виникнути спокуса вчинити “геніально просто” – почати “натаскування” учнів на виконання “Державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учня”, адже ці вимоги так детально розписані, що гріх би було не скористатися зручною нагодою. “Логіка” тут може бути такою: якщо вам треба, щоб учень “називав…”, “розпізнавав…”, “порівнював…”, то він і буде конкретно “називати…”, “розпізнавати…”, “порівнювати…”. Крок ліворуч, крок праворуч, – жодних гарантій не даємо, але на тести учень відповість. Ви кажете, що саме за моніторингом, за зовнішнім тестуванням суспільство буде оцінювати роботу вчителя? То буде вам моніторинг!

До слова, така хвороба вже вразила багатьох освітян на Заході, де “оцінка фактично стає навчальною програмою і завдання викладання полягає у підготовці учнів до складання тестів… Лише останнім часом почалося обговорення цієї дилеми…Для вирішення цього питання знадобиться багато зусиль, особливо в тих системах освіти, де учні часто проходять тести і де результати цих тестів оприлюднюються (наприклад, в Англії)” (Сальберг, с.8). Дійсно, у Англії наприкінці кожного навчального року результати підсумкового тестування усіх без винятку (sic!) випускників країни, разом із прізвищами їхніх вчителів і номерами шкіл, публікуються в усіх центральних газетах, які спеціально резервують для цього свої передові полоси. Самі англійські вчителі називають таку практику свого освітянського керівництва “називати і ганьбити”. І обурюються: як можна встановлювати зарплату вчителеві за підсумками результатів моніторингу знань і вмінь учнів, якщо ані рік на рік, ані клас на клас, ані учень на учня не схожі? Цікаво, які б зарплати мали однаково працюючі вчителі, якби у одного в класі вчився Прометей, а в другого – Епіметей. А це ж рідні брати!

Ось і виникає в учителя спокуса: програма програмою, а, як мінімум, на виконання тестів я своїх “епіметеїв” натаскаю! Як бачимо, та сама показуха, тільки в “західних” шатах. То чи варто нашу рідну “ангіну” міняти на чужий “грип”? Правда, заради справедливості зауважу, що у їхніх випускників все-таки в голові залишається хоч щось (хоч у обсязі тестів), а в наших “проффесорів” – навряд. Он уже депутати в прямому ефірі “примушують” бідолаху Івана Сусаніна боротися не лише проти поляків, а й проти французів…

Тому наш колектив поставив собі за мету не сліпо копіювати закордонний досвід, а розробити оптимальну саме для наших, українських умов програму, яка б водночас: 1) “була критерієм для планування викладання і навчання в школах” і 2) “надавала об’єктивні критерії для оцінки” (Сальберг, с.8). Тому й прагнули укласти програму так, щоб, з одного боку, на уроках домінував дух справжнього навчання (хоч і на різноманітні “феєрверки”: шоу, КВК, інсценізації і т.д. часу вистачить), з другого – щоб програма була своєрідним “страховим полісом” того вчителя, який чесно працює, тобто, щоб “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів” абсолютно реально, а не віртуально, можна було виконати3.

  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

І. Літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства
Зарубіжна література Українська мова та література, зарубіжна література (за вибором)

«Структурно-стильовий аналіз художнього тексту в старших класах загальноосвітньої...
Захистила кандидатську дисертацію на тему: «Структурно-стильовий аналіз художнього тексту в старших класах загальноосвітньої школи»...

Узяти участь у створенні «Порадника методиста» люб’язно погодився...
Узяти участь у створенні «Порадника методиста» люб’язно погодився Юрій Іванович Ковбасенко – директор Гуманітарного інституту кмпу...

Література романтизму 90-ті роки XVІІІ ст. І
Даний посібник-хрестоматію укладено відповідно до чинних програм «Зарубіжна література 5 – 11 кл.» (За редакцією Д. В. Затонського,...

Література 11 клас Тема
Тема: Юрій Яновський. Роман «Вершники» як соцреалістичний твір. Своєрідність композиції І жанру. Проблематика, романтичне змалювання...

Зарубіжна література. 7 клас: методична лоція
Отже те, оберуть чи не оберуть семикласники в старшій школі саме філологічний напрям (а звідси – чи матимуть повноцінне виробниче...

Програма з зарубіжної літератури для 5-9 класів загальноосвітньої спеціальної школи
Літературна освіта є однією з найдавніших традицій української духовної культури. Предмет «Зарубіжна література», належить до основних...

Зарубіжна література. 2-4 класи
Перелік програм спецкурсів та факультативів, рекомендованих до використання у навчально-виховному процесі

Романтизм у літературі. Байрон І Шевченко «володарі дум» цілої доби
Вид уроку: інтегрований (українська та зарубіжна література), літературно – детективне агентство

Література, 8 клас календарно тематичне планування
Література І культура. Роди літератури (епос, лірика, драма), їхні характерні ознаки



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка