Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Курсова робота

Курсова робота





Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6


ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „ УКРАЇНА”


Кафедра журналістики,

видавничої справи

та редагування
КУРСОВА РОБОТА
з предмету:
Редагування газетно-журнальних видань”
на тему:
ЗМІСТ ПОНЯТЬ „РЕДАГУВАННЯ”,

ЛІТЕРАТУРНЕ РЕДАГУВАННЯ”

Виконала:

студентка ІІІ курсу

група ЗВС-42

Микитенко Ф.-К.М.
Перевірив:

Викладач:

Губарець В.В.

Київ. 2007.

Зміст


ВСТУП 3



1. Роль мови у суспільному житті. 3


2. Стильові різновиди української мови. 4

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ПОНЯТЬ РЕДАГУВАННЯ. РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ 6

РОЗДІЛ ІІ. ЛІТЕРАТУРНЕ РЕДАГУВАННЯ 8




ВИСНОВКИ 25




ЛІТЕРАТУРА 28




ВСТУП

Поняття редагування, літературне редагування входять в коло питань редакторської професії /І.Р,2/. Останнім часом посилився інтерес не лише до друкованого слова, до професії літератора, журналіста, редактора, але й сама літературна робота набула суспільної значимості. Праця літератора, журналіста, а особливо політичного журналіста стала частиною загальнодержавної справи. Варто згадати, як після гострої політичної статті можливе аж занадто сильне загострення відносин на політичному Олімпі, в яке, часом, бувають втягнуті великі маси населення держави.

Як і кожна професія, професія редактора має свої виробничі секрети. Має свої усталені прийоми і методику виконання роботи.

Запит на професію редактора, літературного редактора в сучасній Україні доволі широкий. Варто лише відкрити сторінку Інтернету в вікні “Редагування”, “Літературне редагування” і можна побачити довгий список запитів і пропозицій по даній професії. Займатися редагуванням сьогодні можна працюючи вдома. Виховуючи дитину, можна займатися і коректурою і редагуванням. Коректорська праця – виправлення синтаксичних і орфографічних помилок. Редагування – це вже значно складніше: воно буває технічне, літературне, наукове. Часом треба скорочувати текст, знаходити логічні помилки, рецензувати. На сьогодні чимало таких пропозицій, бо правити текст необхідно і в Інтернеті. Тут умови ідеальні для молодої, заклопотаної домашніми справами матусі, але така робота вимагає вродженої або набутої грамотності, навичок правки, уважності та охайності і, як правило, вищої філологічної освіти. Але в цьому випадку роботу краще шукати у видавництвах чи на біржах праці.
Редагування передбачає насамперед досконале знання української мови її стилів.
Коротко торкнемось значення української мови в житті суспільства і дамо характеристику різноманіття її стилів.
РОЛЬ МОВИ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ
Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь. “ В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання…І поки живе мова - житиме й народ, як національність.”(I. Огієнко)
Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжуються мовою.
Мова – найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв’язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер – не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об’єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм – мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.
Літературна мова – це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення.

В Україні державною є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це гарантує Конституція України.
Така важлива роль мови в суспільному житті нашої держави зобов’язує добре знати правила й закономірності її розвитку. Щоб оволодіти нормами сучасної літературної мови, треба глибоко вивчати її лексичний склад, фонетичну систему, граматичну будову і стилістичні властивості. Досконале знання мови є важливим показником розумового розвитку людини та її культурного рівня.
В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого, віками гнобленого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.
СТИЛЬОВІ РІЗНОВИДИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Мова обслуговує усі сфери суспільного життя. В процесі історичного розвитку в мові виробилося багато різноманітних засобів висловлювання, які по-різному використовуються залежно від мети спілкування.

Так, наприклад, мовні засоби художнього твору де в чому відрізняються від наукового твору; мовні засоби ділових документів відрізняються від художніх і наукових творів і т.д.

Літературна мова становить систему стилів. Структура, кількість, характер і співвідношення їх змінюються з розвитком суспільства. Під стилями літературної мови розуміють її різновиди, які обслуговують різноманітні сфери суспільного життя. Усна форма літературної мови має лише один стиль – розмовний. У писемній мові виділяють: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній стилі.
Офіційно-діловий стиль має підстилі: інформаційний, дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський. Ним написані найважливіші документи, в яких відбивається історія народу. Це стиль Конституції країни, законів, постанов, статутів, програм, наказів, звітів та інших ділових паперів. Документи відображають події, зберігають пам’ять через роки, пов’язуючи минуле з сьогоденням.
Тексти в офіційно-діловому стилі повинні бути змістовними, точними. Для офіційно-ділового стилю характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення документів, поділ на частини. В ньому закріпилося чимало специфічних термінів, традиційних форм. Цей стиль позбавлений образності й емоційності. Побудова речень відзначається лаконізмом. Речення чіткі й нескладні.

Стиль законодавчих паперів значно відрізняється від канцелярського. В канцелярсько-діловій мові виразно виявляється безпосередній зв’язок мови з виробничою діяльністю людей.

З роками, від століття до століття, від епохи до епохи змінюються мовні стилі. Ряд термінів і слів виходять з ужитку і виникають нові, а ті, що лишаються змінюють своє значення. Тому стилі української мови на сучасному етапі відрізняється від стилів попередніх років.

Один мудрий філософ сказав: ”Заговори, щоб я тебе побачив.” Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями – залежить рівень його освіченості і культури.

Вміння володіти словом – велика майстерність.

Не секрет, що не завжди на належному рівні виписані тексти, з якими доводиться працювати редактору. І, на жаль, частково огріхи припадають на невдало підібрані слова. Наприклад, у своїх текстах автори часто вживають російські слова в українському варіанті або ж навпаки, тобто калькують їх. Насичують свою мову просторіччям, територіальними діалектами, нехтують вимовою, а іноді й роблять це навмисне, мовляв, для” кращого ефекту”, але досягається зворотній.
Часто можна побачити в тексти, як через мовознавчу некомпетентність порушується граматична й лексична структура слів.

Мова тексту має бути бездоганною, простою, зрозумілою широкому колу читачів. Слід уникати іншомовних слів, якщо є українські відповідники; сполучників типу: тому що; через те, що; у зв’язку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що і т.д.

Важливим є також правильне й доречне використання вставних слів і виразів, обережне послуговування крилатими словами та іншими фразеологізмами.

Теорія і практика редагування входить до наукових дисциплін, які відають редагуванням і складанням текстів.

Тексти, особливо ділові, насамперед характеризуються логічною послідовністю.

Загальна логічна послідовність тексту досягається за допомогою слів на позначення результативності (таким чином, у результаті, отже тощо). Наприклад: «Отже, ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію і нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології (підр.)».

Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовної грамотності редактора.
ОЦІНКА РУКОПИСУ
М. Горький вважав, що оцінюючи рукопис, редактор обов'язково має виходити насамперед з «ідейної, соціально-виховної вагомості літературно-художнього твору».

/1.,76/.
РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ПОНЯТЬ РЕДАГУВАННЯ. РЕДАНУВАННЯ ТЕКСТУ.

Протягом усього періоду радянських часів розглядалися питання преси, ке­рівництва пресою. В наші часи – актуальними стали питання свободи слова. Безперечно, мова йшла і йде про керівництво пресою і перш за все засади редакторської праці. Показовим у цьому плані є підручник М.М.Сікорського "Теория й практика редактирования", в якому розкриті принципи, редакторської праці . Зовсім не дослідженими поки що залиша­ються питання об'єктивності керівництва пресою й працею редактора, доцільності втручання державних органів у роботу редактора над твором тощо.

Поняття редагування (франц. Redaction. лат. Redactus – доведений, упорядкований) – це обробка, підготовка тексту до друку. Редагування – це форма і стиль вираження думки /55,54/. Відредагований текст – варіант твору, який є результатом обробки автором або редактором

Літературне редагування – це літературна обробка тексту, що готується до друку. Редакційно-видавничий процес – надання елементам тексту та іншим матеріалам авторського оригіналу підготовленого до видання, однакової форми, найзручнішої для читання видання і будь-якої іншої роботи з ним (транспорт, зберігання, накопичення в бібліотеках, швидке ознайомлення тощо) /54,14/.

Раїса Іванченко називає редактора “першим читачем” твору /1, 73/.

Після одержання від автора відповідного матеріалу можна розпочинати його редагування. Здебільшого у процесі редагування вирішуються такі основні завдання.

Перевірка фактичної вірогідності матеріалу. Складність вирішення цього завдання може істотно залежати від складності проекту. В будь-якому випадку першочергове значення мають компетентність автора й вірогідність поданого ним матеріалу. Якщо вірогідність матеріалу викликає сумніви, а компетенції редактора недостатньо, то слід залучити до роботи наукового консультанта або наукового редактора.

Установлення власника авторських прав й одержання дозволу на видання. Авторське право э одноосібним правом відтворювати матеріал у будь-якій формі або публікувати його В Україні знак охорони авторського права розміщується у вигляді символу @ у нижньому правому куті звороту титульного аркуша. Одним із завдань при редагуванні майбутнього видання є перевірка наявності прав або запит на одержання дозволу.

У доповнення до прав автора існують також авторські права видавця, які захищають використані у виданні друкарські засоби. Це означає, що дане видання, складене і подане у певному вигляді, захищене від можливості відтворення іншим видавництвом.

Застосування власного стилю. При перегляді тексту в необхідних місцях використовуються особливості стилю, прийнятого для певного виду видань.

Визначення структури. Ця операція включає визначення структурної організації тексту, виділення заголовків та характерних місць, підбір місця для ілюстрацій тощо для надання виданню належного вигляду.
Редагування — вид діяльності; і як будь-який вид діяль­ності, воно має складну системно-структурну організацію, складний механізм діяльності, складну систему факторів, що її зумовлюють. Принаймні, можна виділити такі основні аспекти аналізу редакторської праці: технологічний (організа­ція праці редактора на наукових засадах), діяльнісний (визна­чення структури діяльності, мотиваційно-цільової сфери праці, впливів, що зумовлюють працю, осмисленість праці),

психофізіологічний (визначення механізмів роботи, яку ви­конує людина як літературний редактор). Кожен із цих аспектів передбачає аналіз предмета редакторської діяльнос­ті. Вивчення предмета діяльності редактора — - журналістського твору — теж має різні аспекти аналізу: мовленнєвий, комунікативний, кібернетичний, соціальний, лінгвістичний, соціально-психологічний тощо /1/.

РОЗДІЛ ІІ.

ЛІТЕРАТУРНЕ РЕДАГУВАННЯ
Поняття про літературне редагування
Наука про літературне редагування пройшла відносно короткий шлях. Фактично XX століття було тим періодом, який дав перші дослідження у галузі літературного редагу­вання. До цього літературне редагування існувало як ремесло, праця, творчість /РІ/.

Без знань про твір не можна навчити редагувати твір, як без знань про людину не можна навчити лікувати людину. Немає науки про редагування конкретного твору, як немає науки про лікування конкретної людини. Є наука про твір узагалі, про пси­хологію авторської творчості, про мову, як є наука про будову людини, загальні закони її розвитку тощо. Але маючи відповідні знання, редактор може виправити слово у тексті, а лікар знешкодити нерв у зубі.

Ознакою перетворення ремесла у фах є наявність осми­сленої, усвідомленої системи необхідних операцій, здатних забезпечувати досягнення конкретних виробничих цілей. Ця система будується на наукових засадах, вона передбачає аналіз трудових операцій, відбір найбільш ефективних, технологічноємних дій, що забезпечують працю і швидке досяг­нення оптимального результату.

Таким чином, фахова підготовка з літературного редагу­вання і відповідна професійна діяльність передбачає існуван­ня роботи літературного редактора і науки про неї, в основі якої лежить певна теорія.

Літературне редагування (від лат. redactus – приведення в порядок) є однією з головних дисциплін навчального плану, що забезпечує необхідну підготовку фахівців за спеціальністю “Журналістика”.

Інтенсивний розвиток сучасної видавничої справи зумовлює потребу у знаннях методики аналізу і вдосконалення текстових матеріалів у зв’язку з підготовкою їх до друку. “Літературне редагування” покликане забезпечити редактора прийомами роботи з текстами різних видів і жанрів, їх тематичною і композиційною структурою, фактологічним матеріалом, мовою і стилем відповідно до чинних норм тих наук, з якими взаємодіє редагування (лінгвістика, психолінгвістика, логіка тощо).
Предмет “Літературне редагування”
Літературне редагування – це професійна діяльність, спрямована на аналіз і вдосконалення мовного твору у зв’язку з підготовкою його до друку. Основою цієї діяльності є критичний аналіз твору з метою правильної оцінки та допомога автору в удосконаленні форми і змісту матеріалу. Таким чином, літературне редагування – це своєрідний вид інтелектуального випробування рукопису, в основі якого лежить редакторський аналіз, що допомагає оцінювати рукопис, визначати причини недоліків, підказувати автору шляхи і засоби їх усунення, разом з автором удосконалювати рукопис. 

Досить часто літературне редагування ототожнюють з мовною правкою твору і коректурою, хоча обидва процеси є лише складовими частинами редакторської праці. Літературне редагування – це всебічний багатоаспектний аналіз твору, проникнення у творчу лабораторію автора з метою зрозуміти, що хотів сказати автор, яким був його задум, з якою метою він написав текст.

Предметом “Літературного редагування” як наукової дисципліни є редакторська праця з підготовки до друку текстового матеріалу, яка містить такі складові:

1) аналіз тематичної організації твору (визначення головної і побічних тем, робота над тематичними відхиленнями);

2) аналіз композиційної структури твору, перевірка її логічності;

3) роботу з фактологічним матеріалом, перевірку його точності і достовірності;

4) виявлення і виправлення порушень логічних зв’язків у тексті;

5) мовну правку;

6) редакційно-технічну обробку (робота із зверстаним текстом (виправлення порушень технічних правил набору і верстання).

Літературне редагування необхідно проводити в системі інших видів редакторської діяльності – технічного і художнього редагування, оскільки історично всі ці три види були нероздільними. У цій системі літературне редагування виділяється насамперед як робота над композицією матеріалу, компонентами змісту і тими первинними формами вираження змісту, поза якими він не існує. Хоча літературний редактор не займається макетуванням видань, він аналізує текст, виходячи з передбачуваного розташування його на полосі, а іноді й надає рекомендації щодо доцільності його розташування й оформлення. А відтак знання основ технічного і художнього редагування, правил верстання стає необхідною умовою ефективної роботи літературного редактора в сучасній видавничій справі.

Для опанування технологією редакторської праці редактору необхідно мати знання з суміжних до редагування дисциплін – лінгвістики, логіки, психології тощо. “Літературне редагування” узагальнює знання фахівця з даних дисциплін, формує його мовну культуру і сприяє виробленню практичних навичок роботи з конкретним текстом.

Головні завдання літературного редагування:

1)     визначити особливості аналізу тексту як методу їх об’єктивної характеристики й оцінки, а також визначити шляхи удосконалення рукопису в процесі його підготовки до друку;

2)     бути ознайомленим з нормативною базою редагування;

3)     використовувати методику редагування, прийоми і засоби реалізації рекомендацій, сформульованих упродовж редакторського аналізу: різними видами правки (вичитування, доопрацювання, переробки, скорочення), техніку аналізу тематичної, композиційної і логічної організації тексту, роботу з фактологічним матеріалом, коректурними знаками для виправлення текстової та ілюстраційної частин тексту;

4)      розкрити особливості редагування текстів різних видів і жанрів;

  1. забезпечити методику редакційно-технічної обробки рукопису і коректурних відбитків, методику праці із зверстаним текстом, користуючись загальними і спеціальними нормами верстання.

Природно, що літературний редактор повинен знати:

1)      визначення понять “літературне редагування”, “технічне редагування”, “художнє редагування”, їх відмінності;

2)      основні норми і методи редагування;

3)      сутність логічного аналізу тексту, способи виявлення і перевірки логічних зв’язків у ньому;

4)      особливості різних видів композиційної структури і композиційних шаблонів;

5)      особливості елементарних стилів мовлення і видів тексту, їх зв’язок із жанрами журналістських творів;

6)      визначення поняття “верстання”, особливості загальних і спеціальних норм верстання;

7)      основні методичні вимоги до аналізу мови і стилю твору;

8)      загальну класифікацію помилок;

9)      особливості різних видів правки і коректури;

10)  правила застосування коректурних знаків.

Уміти

1)      застосовувати на практиці набуті теоретичні знання;

2)      здійснювати тематичний аналіз тексту;

3)      перевіряти логічну будову тексту;

4)      перевіряти точність і достовірність фактологічного матеріалу;

5)      аналізувати композиційну структуру тексту;

6)      здійснювати правку тексту, застосовуючи коректурні знаки;

7)      користуватися прийомами видалення типових нормативно-стилістичних помилок;

8)      працювати із зверстаним текстом, контролювати його основні елементи (переноси, “висячі” рядки, виділення тощо).

Літературне редагування як наукова дисципліна

З історії наукових поглядів на літературне редагування. Становлення і розвиток науки про літературне редагуван­ня, як і будь-якої іншої науки, — процес складний та неоднозначний. Чим складніший предмет наукового аналізу, тим більша ймовірність існування навіть протилежних на­укових інтерпретацій цього предмета.

Складність літературного редагування як предмета науко­вого аналізу полягає в тому, що й історично й онтологічно редагування є неоднозначним, багатоаспектним, багаторів­невим процесом, котрий охоплює активність людини одно­часно на різних рівнях свого існування — соціальному, психологічному, лінгвістичному, діяльнісному, кібернетич­ному, філософському тощо /РІ/.

Література:

  1. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – С. 386–390.

  1. Мильчин А. Э., Чельцова Л. К. Справочник издателя и автора. – М.: Олимп, 1999. – С. 3–267.

  1. Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – С. 7–91, 108–126, 130–152, 361–363.

  1. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – С. 76–77, 263–297.

  1. Сурикова Т. И. Язык журналистики 97: Обзор направлений исследования // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 1999. – № 1. – С. 93–98.

3 (С. 6–7, 21), 5 (С. 392, 422), 6 (С. 25–112), 15 (С. 7–12, 58–74), 54.

Норми редагування



Норма – це сукупність загальновизнаних правил. Нормами редагування є множинність простих і складних норм, установлених науками, з якими взаємодіє редагування (логіка, лінгвістика, психолінгвістика тощо). Загальні норми (постулати) редагування повідомлень: нова для реципієнта інформація, визначена модальність, адаптація до місця, часу і ситуації сприйняття, адаптація до тезаурусу реципієнта.
Існує розмаїття класифікацій норм: за формою (граничні значення; константи (літерні, цифрові); списки; шаблони; структури (моделі); положення); за змістом (лінгвістичні, психолінгвістичні, логічні, наукові, композиційні, видавничі, юридичні, політичні, поліграфічні, етичні, естетичні). Зафіксовані і незафіксовані (“видавничий фольклор”) норми. Об’єктивні і суб’єктивні норми. Види зафіксованих об’єктивних норм: настроюванні, ненастроюванні. Загальні і галузеві норми. Встановлені і невстановлені норми.

.Література: 1 (С. 45), 2 (С. 81–92).

1.Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

2. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – 416 с.
  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Курсова робота
Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ. Скидки, оригинальность, контроль плагиата, прямое общение с

Курсова робота
Необхідність докорінної зміни освітньої парадигми на етапі переходу до постіндустріального суспільства, економіка якого базуватиметься...

Методика організації роботи молодших школярів над аплікацією курсова...
...

Курсова робота
Микола Хвильовий – письменник великого таланту І трагічної долі. Народжений у добу революційних перетворень, він здійснив справжній...

Курсова робота на тему: “Фінансове забезпечення
Особливо зростає економічне значення медичної допомоги в умовах дефіциту трудових ресурсів, коли повне вибуття працівників із-за...

Курсова робота на тему: «Характеристика видатків на промисловість...
Розділ теоретичні аспекти видатків зведеного державного бюджету україни на розвиток промисловості та енергетики 6

Курсова робота «Упаковка товарів та операції з нею за матеріалами магазину «Престиж»
Виходячи з цього, варто пам'ятати, що шаблонний підхід до упаковки зводить її ресурс до нуля, тоді як обґрунтовано ризиковані рішення...

Курсова робота з дисципліни: “Політекономія” на тему: «Наймана праця: сутність та еволюція»
Тому свідчення зростання ролі людського фактора в умовах технологічного етапу нтр, коли в наявності є пряма залежність результатів...

«Використання інтерактивн их технологій на уроках української мови»
Стукан Г. В. Використання інтерактивних технологій на уроках української мови: Курсова робота. – Донецьк Донецький обліппо, 2012....

Курсова робота на тему: Лексико-семантичне поле посесивності в сучасній англійській мові
Системна характеристика лексико-семантичного поля посесивності в сучасній англійській мові



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка