Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Міністерство освіти І науки України

Міністерство освіти І науки України







Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти Дніпропетровської облдержадміністрації

Відділ освіти Васильківської райдержадміністрації

http://files.b-bl-otjeka-f-l-ja-3.webnode.com.ua/200000069-2fa1e319b3/logo.jpg

Бібліотека – море книг,
Бібліотека – храм науки.
Переступайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки!http://files.b-bl-otjeka-f-l-ja-3.webnode.com.ua/200000127-4d0e54f076/imagescar2hvxt.jpg


http://files.b-bl-otjeka-f-l-ja-3.webnode.com.ua/200000125-a02cda1668/50000000.jpg

Одним з головних напрямків роботи літературного гуртка «Лірик» виступає висвітлення історії рідного краю , повернення людей, особливо молодого покоління, до споконвічних духовних цінностей, традицій, звичаїв і обрядів нашого краю, формування у молодого покоління почуття національної гордості, за рідний край, який багатий важливими подіями, колоритними історичними постатями, зразками великої культури, а головне талановитими та  працьовитими людьми.

У Великоолександрівському НВК діє літературний гурток під назвою«Лірик»,де вже кілька років майбутні письменники та поети збираються для приємного спілкування та обміну думками, враженнями…. І, звичайно, ми часто  беремо участь у проведенні районних та , коли пощастить , то і у обласних літературних конкурсах дитячої та юнацької творчості.

Головним завданням гуртка є:

- об’єднати любителів поетичного слова, передавати дітям красу і велич української культури,

  • розкрити інтерес до українського слова, звеличити літературне життя Васильківщини,

- створити умови для розкриття літературних здібностей наших талановитих дітей,

  • допомогти їм у вдосконаленні творчої майстерності,

- шляхом проведення масових заходів з молоддю збагатити їх знання з історії рідного краю, його видатними постатями, знайомити з сьогоденням Васильківщини

- плекати любов до рідного краю.

http://4.bp.blogspot.com/-xrd4ppizyes/udpncyt8zui/aaaaaaaagro/xahzrxmlnra/s200/%d0%95%d0%9c%d0%91%d0%9b%d0%95%d0%9c%d0%90+-%d0%94%d0%98%d0%92%d0%9e%d0%a1%d0%9b%d0%9e%d0%92%d0%90..jpg


        Літературний гурток за інтересами «Лірик» об’єднав  творчих особистостей,  учні Великоолександрівського НВК -  шанувальників   літературного  слова.

          Цікава  та  різноманітна  його робота. Склад  гуртка  постійно поповнюється  новими  членами, він працює  над  пошуком  нових талантів,  збирає, накопичує  все, що виходить з-під пера  малих любителів пера...

       Щомісяця  зустрічаються  любителі  літературного  слова,  читають свої нові  твори,  обговорюють,  сперечаються,  радяться,  гурток проводить творчі лабораторії, майстер – класи,  на засідання приходять вчителі – пенсіонери ,батьки учнів .   А  щоквартально  проводиться  масовий захід, презентації  та  вечори –презентації чи  літературні вечори  до ювілеїв відомих письменників країни та світу.
 c:\documents and settings\admin\my documents\мои рисунки\изображение\изображение 001.jpg c:\documents and settings\admin\my documents\мои рисунки\изображение\изображение.jpg


http://metodist.ucoz.com/_si/0/82087985.jpg

  1. Багач Аліна, 10 клас;

  2. Богач Вікторія, 8 клас;

  3. Помазан Олексій, 9 клас;

  4. Сіньогіна Єлизавета, 8 клас;

  5. Козельський Олександр, 10 клас;

  6. Марюха Дар’я, 10 клас;

  7. Подольна Ілона, 7 клас;http://tusovka.kr.ua/data/events/000188/images/171/big-38995526_lira.jpg

  8. Кухарчук Єлизавета, 7 клас;

  9. Алексєєнко Катерина, 7 клас;

  10. Головко Єлизавета, 8 клас;

  11. Козельська І.М.,вчитель укр..мови і літератури;





Назва та форма заходу

Термін викона

ння

1.

«Моє село,природо рідна…»

Акція «Напиши листа невідомому воїну АТО»

23.09

2.

«Рядки,опалені війною…»Поетичні читання віршів про війну. Читання та обговорення авторських віршів провійну(до 71-річчя визволення села від фашистів)

15.10.

3.

«Красива осінь вишиває золотом клени…».Осіння палітра дитячої душі.

15.11.

4.

«Про часи козацькі ми не забуваємо!»Тема козаччини,славного минулого нашої України у поезії та прозі.

19.12.

5.

Новорічно – поетичний вогник для любителів поезії.

28.12.

6.

«Від Різдва до посипання…» Поезія і проза про зимові святки у творах дітей.

22.01.

7.

Вечір авторської пісні. «Бард – це на все життя…»

19.02.

8.

«І ім’я цієї святині – жінка!» Твори про Жінку.

19.03.

9.

«З теплом і ніжністю до мами…»(до Дня Матері). Творча майстерня.

21.05

http://metodist.ucoz.com/_si/0/87924994.jpg

d:\рабочий стол\класс\новый коллаж.jpg

/album/fotogaljerjeja/sam-2979-jpg/http://libr.rv.ua/images/news/richpush_1sm.jpg

http://bibliotekabor.blox.ua/resource/k640_img_1096.jpg

http://libr.rv.ua/images/news/richpush_3sm.jpg

d:\рабочий стол\класс\•робота\work\новая папка (2)\img_3039.jpg

http://sorada.gov.ua/cache/preview/d2ff60e06ba34bd3e26ed4bf202a4c9d.jpghttp://sorada.gov.ua/cache/preview/6f7c162d07d689f89a8d2b86472325e8.jpg

http://sorada.gov.ua/cache/preview/771fe70173fb333fd4ec2c5273b2f8c4.jpg












Засідання літературного гуртка


      23 вересня 2014 року приміщенні Великоолександрівського НВК відбулось чергове засідання літературного гуртка.http://tusovka.kr.ua/data/events/000188/images/171/big-38995526_lira.jpg

Мета засідання : розвивати творчі здібності дітей, формувати в них власний погляд на життя, виховувати любов до рідного краю, до поезії, прози. Необхідно прививати любов до життєвих цінностей , що є актуальним у наш час.

Тематичне  засідання було присвячене пейзажній ліриці. Свої вірші про осінь , красу рідного села представила Богач Віка, учениця 8 класу. Вона прочитала декілька своїх віршів, розповіла про себе та відповіла на питання.

     Краса рідної землі не залишила байдужими й інших членів клубу. Свої вірші прочитали Сіньогіна Є, Багач Аліна, Головко Є, Подольна І. У обговоренні виступів прийняли участь всі присутні на засіданні члени клубу. Вдалими були малюнки учнів школи , на яких змальовано пейзажі рідного села. 


c:\documents and settings\admin\my documents\мои рисунки\изображение\изображение 002.jpg

У віночку з рути – м’яти,

Із піснями солов’я,

Сонцем,щедрістю багата ,

Рідна мова ти моя.

Ти дзвениш у чистім полі

Спиш в вишневому гіллі, c:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd21313_.gifc:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd21313_.gifc:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd21313_.gif

Розливаєшся на воліc:\program files\microsoft office\media\office12\lines\bd21313_.gif

І береш силу від землі

В колосках із достиглого поля,

У блакитних хвилях Дніпра

Нас с тобою зв’язала доля,d:\мои рисунки\изображение 069.jpg

Моя мрійна і ніжна сестра

У тобі я шукаю відради,

Коли туга на серце впаде

Ти даєш і надію й пораду

Більш такої немає ніде.

П’ю я мудрість твою,як воду

Ти всім світиш,немов зоря

Ти опора й надія народу,

Віще слово,дитя Кобзаря.

Рідна мова нестримна ,крилата

Все рідніша мені ти з роками,

В ній мудрість і сила тата

Й колискова пісня мами.

Козельський Олександр,

Минуле мого народу

Минуле нашого народу-

Це мудрість, приказки, казки.

П’ю мудрість цю я , наче воду,

І все читаю залюбки.

Якби не знали ми минуле,

Були б наче пуста трава,

Яка завжди гонима вітром,

В якої й кореня нема.

Історію потрібно всім вивчати,

І своїх предків шанувати.

Давно відоме всім повір’я:

Ті , хто в цю мудрість не повірить,

Будуть блукати і світі вічно,

І спокій їм не буде звичним.d:\мои рисунки\изображение 156.jpg

Без минулого не буде роду,

Ми теж – частиночка народу.

Богач Вікторія, учениця 8 класу

Світанокd:\мои рисунки\картинка-42.jpg

Встану я раненько і піду я боса

По пахучих травах, по зоряних росах.

Спущуся до річки, змию сну останок,

Бо дуже я хочу зустріти світанок!

Зорі повтікали, річка ще дрімає,

Сонця перший промінь її зігріває…

Річечка рум’яна вся порожевіла,

Це її кохання – так я зрозуміла.

Сонце її любить, гріє та голубить,

А вона замріяно грається перлинами.

Щоб їх не сполохати, я піду додому,

А про те, що бачила, не скажу нікому.

Та ще раз з горбочка гляну наостанок:

Ой який чарівний перший мій світанок!d:\мои рисунки\картинка-28.jpg

Богач Вікторія, учениця 8 класу

Останній дзвінок у школі.

Останній дзвоник – він для них останній,

Уже дорослі, та для батьків малі.

Завмерли в урочистому чеканні

Неначе все затихло на землі.

Дівчата, мов перлини,всі красиві,

А хлопці стримані милуються на них,

В цю мить урочисту всі розуміють,

За школою в душі жалкує кожен з них.

Ось музика звучить, хоч кожен чув не раз

Мотив цей чарівний – шкільний прощальний вальс…

А я замріяна стою у стороні,

Закрила очі – і вже мариться мені,

Немов доросла я, і це мій випускний,

Востаннє тут танцюю вальс шкільний.

У білій сукні, вся струнка, красива,

Усміхнена, з квітками запашними.

… та це поки лиш мрії, тільки мрії!

І так багато мені треба вчитись.

А вам , випускники, у світ чудовий,

В майбутнє двері школи вже відкрились!

Богач Вікторія, учениця 8 класу

Посадила я вербичку,

Кругом неї квіти,

І чекатиму терпляче,

Коли все розквітне.

Поливала, доглядала, і одного ранкуd:\мои рисунки\изображение 223.jpg

Встала, вийшла на подвір’я
й застигла на ганку.

Я вам передать не можу, яка це краса,

Віти на моїй вербичці,

Мов у дівчат коса.

А зелені ці листочки, мов яскраві стрічечки,

Я прислухалась - вона говорить, мов річечка.

Видно, з вітром розмовляє,

І йому розповідає, як їй тут живеться.

Я постояла тихенько, може, він озветься.

Обізвався,похвалив, що вона красива,

Запишалася вербичка, а я зрозуміла,

Що такою справою , що я почала,

Я частинку серця природі віддала.

Ця краса, що навкруги, лиш від нас залежить,

Тож давайте ми природі віддамо належне.

Не ламайте деревця, треба їх саджати,

Якщо хочемо ми чисте повітря вдихати.

Богач Вікторія, учениця 8 класу

d:\мои рисунки\изображение 154.jpg

Осіння пісня пролунала-

Така щемка вона мені.

До школи рідної позвала.

Отак ідуть за днями дні.

Хмаринки невеселі в’ються,

А вітерець- все холодніш.

Здається , в квітів сльози ллються,

Бо влітку було ж веселіш.

Природа мовчки засинає,

Тихіше стало у садку,

Остання пташка пролітає,

Минаючи хати, ріку…

Здалося, щось вона сказала-

Чи то в уяві пролунало?

Помазан Олексій, учень 9 класу

« Я люблю вас», - говорила мати.

В цих словах – і щирість,і печаль.

Завжди нам дає вона поради,

Та не часто бачимось, на жаль.

Маминих обіймів перехрестя

Відчуваєм на життя шляхах.

Ідеал любові, правди, честі –

Образ Ваш не згасне у віках!



Помазан Олексій, учень 9 класу

d:\мои рисунки\изображение 061.jpg

Прийшла весна ,весела і ясна,

Проміння сонця грало і бриніло.

Вона всім щедро щастя принесла,

Теплом природу- матінку зігріла.

Пташки співали дзвінко навкруги,

І на гілках зелене листя миготіло.

І квіти рясно – рясно так цвіли,

Бо ця весна - мов чарівниця мила.

d:\мои рисунки\изображение 262.png

Помазан Олексій, учень 9 класу

Багато на світі різних пташок,

І квітів пахучих, як в небі зірок.

Тварини цікаві живуть у лісах,

Птахи літають ясних небесах.

На все це з любов’ю, дитино, дивись,

Хочеш зламати щось? Зупинись!

Природа на всіх нас єдина- одна,

Завжди про людину дбає вона.

Зламати - це швидко, довго будувати,

Знищити легко – важко доглядати.d:\мои рисунки\изображение 084.jpg

Про природу ,як про матір

Треба завжди дбати!

Помазан Олексій, учень 9 класу

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\мои рисунки\изображение 031.jpg

Щасливий той, хто народився на Вкраїні,

На цій землі чудовій, як в раю,

На волі легко дихати людині

І прославляти доленьку свою.

Усе тут рідне – гори і степи,

Навколо злотом поле колоситься,

Це справжнє щастя – гідно понести

Сніп власноручно зібраний пшениці.

В річках вода прозора , як сльозина,

Об берег б’ється дзвінко , як кришталь.

Щаслива справді завжди та людина,

Що дивиться без остраху удаль.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\мои рисунки\изображение 026.jpg

Хто впевнено крокує у майбутнє,

У кого сила і натхнення є,

Хай серцем сприйме слово це напутнє,

Бо ера світла й щастя настає.

Козельський Олександр , учень 10 класу

Оповідання з обрамленням

I місце в обласному літературному конкурсі «Розповім про подвиг» на приз газети «Зоря».

У нас велика і дружна сім’я. Особливо це відчувається на чийсь день народження ,або на Великдень, або 8 березня. Тоді за столом збираються всі родичі ,і мені здається, що тут святкують величезне весілля ,де збираються три покоління нашої сім’ї : три сестри моєї бабусі з чоловіками, їх діти, онуки, скоро вже і правнуки будуть. Я дуже люблю такі свята. Тоді відчуваєш , що ми всі - сім’я, ми разом і потрібні одне одному , і ніякі випробування долі нам не страшні.

Якось на шістдесятип’ятиріччя моєї бабусі всі ми , як завжди, зібралися у нас вдома. Бабуся була просто щаслива бачити рідних людей, метушилася, пригощала всіх. Під вечір , обговоривши всі новини, ми всілися у вітальні і бабуся з сестрами почала розглядати сімейний альбом, згадувати минулі молоді роки. Іноді сміялися, а іноді і сльози витирали. Приємно , навіть радісно було дивитися на чотирьох сестер, які до похилих років залишилися дружними, рідними. Допомагали одне одній , і дітей , і онуків виховали такими ж , як самі – працьовитими , а головне – дружними.

Потроху сімейні альбоми переходили з рук в руки, ми всі розглядали старі чорно – білі світлини , де наші бабусі та дідусі були ще молоді, чубаті, хвацько позували з гітарою, біля старенького трактора , біля машини. Мій тато був маленький, кирпатий, такий смішний, дуже схожий на мого молодшого братика, тільки дуже смішно одягнений у шкільний темний костюм і на шиї у нього був червоний піонерський галстук.

Раптом найменший наш Назарчик вигукнув : « Бабуню, а чого бабусі Галя, Віра і Таня такі білі на фотках, а ти така чорна?! Ти що не милася довго?» Ми всі засміялися з дитячої витівки, Назарчик почервонів і надув губки. Та всім якось запали в думку його слова. Правду казали древні мудреці : «Устами младенца глаголет истина». Маленький братик помітив разючу відмінність між сестрами, що якось нам не приходило на думку раніше. Справді, сестри бабусі були на світлинах русокосі, світлошкірі, очі блакитні ,а моя бабуня Зоя була смаглява, кароока, а по плечах , мов дві змії, сповзали чорні кучеряві коси. І в похилі роки бабусі так різнилися з бабцею Зоєю : поміж собою були дуже схожі, а бабуня Зоя була зовсім іншою.

Помітивши наші зацікавлені погляди, бабуся почала переглянулася з сестрами і почала розповідь :

- Коли почалася Велика Вітчизняна війна, мені не було й року. Звичайно, сама я цього не пам’ятаю , та з розповідей мами і тата дізналася багато про страшні події тих років.

В роки війни фашисти оголошували євреям, щоб вони збирали цінні речі ( ніби – то будуть відправляти їх на роботу та проживання в інше місце), а самі вивозили їх у ліс, грабували, розстрілювали і , мов скажену худобу , закопували в братських могилах. Наша мама, ваша прабабуся Марія, розповідала, що через їх околиці Києва, де ми жили, майже кожен день проганяли сотні приречених на смерть людей. Їх вели під дулами автоматів, били, забороняли місцевому населенню давати полоненим їжу, навіть розстрілювали на місці. Багато односельців загинули від куль загарбників лише за те, що намагалися дати нещасним євреям буханці хліба . Тих, хто намагався вийти з колони, одразу ж розстрілювали.

Мама згадували, що коли по вулиці вели натовп нещасних євреїв, то над селом стояв нелюдський лемент : бранці плакали від страху, а селяни – від безсилля і жалю, що нічим не можуть зарадити.

Одного разу мама стояли обабіч дороги разом з трьома донечками. Вони поверталися з лісочка з хмизом. Дівчатка були ще маленькими, швидко втомлювалися і часто ставали перепочити. Так їх і зупинила колона нещасних, яких гнали в напрямі до Бабиного Яру.

Мама стояла і витирала гіркі сльози краєчком хустини, міцно пригорнувши до себе своїх донечок. Всі вдивлялися в нещасні обличчя приречених людей, які, напевно, давно зрозуміли, що їх життя скоро закінчиться ось тут , у яру , і закінчиться дуже страшно.

Раптом натовп з одного боку наче трохи поширшав , мамі здалося, що бранці пройшли майже поруч з нею. Одна з жінок несла на руках маленький згорточок. Втомлена дорогою, побита, знеможена до відчаю, вона ледве пленталася по дорозі. А очі… Очі не просто вразили маму, вони обпекли її жахом і відчаєм. Мама не пам’ятають точно, як вони в одну мить вихопили згорточок у жінки з рук і швидко запхнули його собі під рясну спідницю. В ту ж хвилину, ніби змовившись, дівчатка ще тісніше притулилися до мами, підсуваючи згорточок далі

ногами. Німці щось гелготіли по – своєму, кричали на натовп, штовхали прикладами. Мама пам’ятають, що нещасна жінка один раз обернулася і спробувала посміхнутися, мабуть, від вдячності до незнайомої людини, яка тільки що , ризикуючи життям власних дітей врятувала від смерті її дитя.

Натовп повели далі. Десь там , у Бабинім Яру обірвалося життя моєї рідної матусі. Може, і тата теж. А мама Марія залищила маленьку сирітку, виховувала, мов рідну і довго боялася, щоб ніхто не доніс німцям про її вчинок. Адже за таку провину німці виносили один вирок - смерть. Я довго не знала правди. Підростала , як усі діти того важкого часу, старші сестрички любили і жалували мене. Повернувся тато з фронту. Пам’ятаю його сильні руки, які підкидали мене високо в саму стелю . Я була такою ж рідною дитиною, як мої сестрички.

Коли стала підростати, то діти піддразнювали мене , що я не схожа на сестер, називали «циганкою». І лише коли я виросла і порозумнішала, тато і мама розповіли мені правду. Вона вразила мене до глибини душі, та я вдячна долі за те, що подарувала мені таких батьків і сестер. Я ніколи не відчувала себе чужою в нашій сім’ї, люблю своїх сестричок і відчуваю їх любов. Це моя сім’я, найрідніші люди і за кожного з них я віддала б своє життя без вагання. Так , як колись це довела наша покійна матуся…

Коли бабуся закінчила розповідь, у хаті панувала тиша. В жінок на очах блищали сльози, а на чоло чоловіків лягла глибока задума. Кожен думав, мабуть, про те, яка химерна штука - життя. Іноді воно посилає людям випробування, які не кожен здатен витримати. Головне в такій ситуації – залишитися людиною і не злякатися, не відступити.

А я подумав ось про що. Я читав багато книг про війну, дивився сотні кінофільмів. З уроків історії дізнався чимало нового. Та був упевнений , що всі подвиги творили герої на фронті. Там вони закривали амбразури власними грудьми, підіймалися в атаку, підривали ворожі мости, горіли в танках і літаках, ризикували власним життям на полі бою. І ось тепер збагнув, що моя прабабуся Марія, звичайна сільська жінка - мати, звершила справжній подвиг - ризикуючи життям дітей і своїм власним, врятувала від пазурів фашистів життя незнайомої дитини. І вона ніколи не вимагала за це нагороди, визнання. Правду знала лише її родина. Завдяки їй народився мій тато, я, мій брат . Немає вже серед живих бабусі Марії і дідуся Івана, та вони й досі живуть у своїй родині, як живий подвиг моєї прабабусі. Низький їй за це уклін! Низький доземний уклін всім жінкам, які народжені для того, щоб оберігати і народжувати!

Козельський Олександр Олександрович, учень 9 класу

d:\мои рисунки\изображение 081.jpg

А над селом моїм лунає малиновий дзвінd:\мои рисунки\изображение 069.jpg

Дзвін малиновий лунає, і село враз оживає,

Сонце променями сяє, в гнізді пташеня співає.

Квіти зелено буяють, кольори веселки грають,

Цей дзвін солодкий, мов нектар, весни закоханої дар.

Він - пісні солов’їної дитя, поринув у небесне небуття,

Цей дзвін малиновий щоночі до сну схиляє наші очі.

Тепло у серце заселяє,і струнами душі твоєї грає.

Він у сердечні дзвони б’є тривожно,

Говорячи: «Живи, кохай безбожно!»

То до гармонії й спокою скликає піснею сумною.

Дзвін малиновий - це зорі,хвилі в озері і в морі,

Це кущ калини біля хати, усміхнена й весела мати.

Від цього дзвону подих завмирає,

А серце вічним полум’ям палає.

Тому чекаю і не знаю, де ще цей дзвін я відшукаю…

Багач Аліна, учениця 10 класd:\мои рисунки\изображение 050.jpg

d:\мои рисунки\изображение 086.jpg

За що я люблю Україну?

За що я люблю Україну?Люблю її я за те,

Що в спокої просинаюсь, за сонечко золоте.

За чарівнії місячні ночі, за безкрайні пшеничні поля,

І за зими сніжні і люті, і за пісеньку солов’я.

За свою рідненьку хату, за своїх матусю і тата,

За братів, сестричку милу, і за те,що мама вчила

Свого роду не цуратись, міцно – міцно всім триматись.

Коли держимось ми кучі, тоді дружні і могучі.

За що ще її люблю ? За школу світлую свою,

Де я вчусь, де цікаво,де квіти цвітуть яскраво,

Де я з учнями дружу і дружбою дорожу.

Все оце – моя країна, така рідна і єдина.

Вона нас усіх зростила, і дає для льоту крила

Всім, хто любить і шанує, Батьківщину хто цінує.

Богач Вікторія , учениця 8 класуd:\мои рисунки\изображение 081.jpg



Є в кожного з нас найдорожча людина,d:\мои рисунки\изображение 081.jpgd:\мои рисунки\изображение 081.jpg

З нею нас доля зв’язала повік.

Любить його і маленька дитина,

І вже дорослий зовсім чоловік.

Кожного дня він невтомно працює,d:\мои рисунки\изображение 081.jpg

Бо в нашій сім’ї він – голова.

Лагодить все, ремонтує, будує

І не кидає на вітер слова.

Йому все вдається, він сильний і дужий,d:\мои рисунки\изображение 043.jpg

Немає проблем у сім’ї нашій дружній.

Свого татуся ми любимо дуже,

І ти бережи свого батька, мій друже!

Він жертвує всім заради родини,

Віддасть і життя для своєї дитини. d:\мои рисунки\изображение 081.jpgd:\мои рисунки\изображение 081.jpg

Лиш татко мене, як ніхто, зрозуміє,

Мудро порадить, душу зігріє.

У вирій життєвий летіти зберусь,

Щоб підкоряти далекі маршрути,

До хати батьківської знов повернусь,d:\мои рисунки\изображение 081.jpgd:\мои рисунки\изображение 081.jpg

Щоб до плеча татуся пригорнутись.

В далекій дорозі щодень і щоночі,

Коли від домівки я віддаляюсь,

Гріють мене татуся мого очі,

Його я люблю і на нього рівняюсь.

Фоменко Анжеліка, учениця 11 класу

У кожного вона одна, d:\мои рисунки\изображение 064.jpg

Колисана вітрами в полі,

Розлита ріками на волі,

Ах, як свою Вкраїну я люблю!

ї ім’ям планету б я назвав,

Назвав би найяскравішу зорю,

А ще б поему їй безсмертну написав.

Радію з того, що вона у мене є,

Іде мене не закидала доля,

До неї лиш горнусь і повертаюсь,

На неї в щасті й горі сподіваюсь.

А як її майбутнє уявляю?

d:\мои рисунки\изображение 085.jpg

Майбутнє її світле. Я це знаю,

Одна Вкраїна в пишнім вінку з квітів,

Як вічна зірка в небесній орбіті!



Козельський Владислав, учень 11 кл.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство освіти І науки України
...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової І повної загальної середньої освіти Міністерство освіти І науки...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
З метою організованого переходу на новий Державний стандарт базової І повної загальної середньої освіти Міністерство освіти І науки...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
З метою організованого переходу на нові Державні стандарти Міністерство освіти І науки надсилає для практичного використання орієнтовний...

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» вмго студентів-інвалідів...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
...

Міністерство освіти І науки україни
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти І науки обласних, Київської...

Міністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерству освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти І науки обласних, Київської...

Міністерство освіти україни міністерство охорони здоров'я україни нака з
Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства освіти І науки, молоді та спорту n 72/78 від 01. 02. 2013

Міністерство освіти І науки україни наказ
Міністерства освіти І науки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року за №628/15319 (із змінами...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка