Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Лекція 1 Тема: Вступ. Ознайомлення студентів із завданням І структурою курсу. Основні цінності та здобутки людства на початку ХХ ст

Лекція 1 Тема: Вступ. Ознайомлення студентів із завданням І структурою курсу. Основні цінності та здобутки людства на початку ХХ ст





Лекція 1

Тема: Вступ. Ознайомлення студентів із завданням і структурою курсу. Основні цінності та здобутки людства на початку ХХ ст..


Час – 2 год.

Конспект

План

  1. Періодизація світового розвитку першої половини ХХ ст. Завдання курсу.

  2. Тенденції світового розвитку початку ХХ ст.




  1. Періодизація світового розвитку першої половини ХХ ст. Завдання курсу.

Новітня історія – період з 1900 р. по сьогодення – один з найскладніших та найтрагічніших та найтрагічніших у світовій історії. Це час нечуваного технічного прогресу в розвинутих країнах світу, і морального занепаду людства, коли країни світу були втягнуті у дві світові війни, пережили важкі економічні кризи, а в ряді країн установлені антигуманні тоталітарні режими. Це період розпаду колоніальних імперій, розколу світу на комуністичний та капіталістичний у першій половині ХХ – на початку ХХІ століття.

Історики розрізняють календарні століття, які дійсно тягнуть сто років й «історичні століття». «історичні століття» бувають і довшими, і коротшими за цей термін. Так ХІХ століття європейські історики часто називають «довгим», оскільки воно охоплює європейські події від кінця XVIII століття до початку ХХ ст.. від Французької революції, що розпочалася 1789 р. до початку Першої світової війни (1914 р.), а це дійсно більше ніж сто років. На зміну «довгому» ХІХ ст. прийшло «коротке» ХХ століття, вікопомних подій якого, вистачило б не на одне календарне століття з попередньої історії людства.

В історичній науці немає єдиного підходу щодо чіткого визначення початку Новітнього

часу. Одні історики стверджують, що Новітня історія розпочинається наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст., інші – з 1914 р. (з початком Першої світової), треті – з 1918 р. із завершенням Першої світової війни.

Коли ж закінчилося «історичне» ХХ ст.? Або в грудні 1991 р., як вважають одні історики, з падінням «останньої імперії» - Радянського Союзу, або 11 вересня 2001 р., коли літаки, захоплені арабськими терористами, здійснили повітряну атаку на США і на всю планету заявив про себе міжнародний тероризм…

Сама ж періодизація світового розвитку в Новітній час, з 1900 р. по 1945 р., є досить сталою. Традиційно історики поділяють Новітню історію на дві частини:

  • Перша – з 1900 до 1939 р., (від початку ХХ ст. до початку Другої світової війни);

  • Друга – після 1939 р.

Періодизація першої частини Новітньої історії може виглядати наступним чином:

  • 1900-1914 рр.. – назрівання Першої світової війни;

  • 1914-1918 рр.. – Перша світова війна;

  • 1918-1923 рр.. – період післявоєнної нестабільності;

  • 1924-1929 рр.. – період економічної стабілізації;

  • 1929-1933 рр.. - період економічної кризи («Велика депресія»);

  • 1933-1939 рр.. – період назрівання Другої світової війни;

  • З 1 вересня 1939 р. по 2 вересня 1945 р. – Друга світова війна.

Перша світова війна 1914-1918 рр.. була розв’язана країнами Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) проти країн блоку Антанти (Англія, Франція,
Росія, з 1917 р. на боці блоку виступили США та ін..). Війна змінила політичну карту світу не тільки Європи, а й цілого світу, вона забрала життя майже 10 млн. вояків і 5 млн. мирних жителів, завдала суттєвих руйнувань і економічних збитків, призвела до розпаду Австро-Угорської, Німецької, Османської та Російської імперії. В ході війни державна влада стала активно втручатися в економічне життя країн Європи та США.

Період 1918-1923 рр.. – перехід від Першої світової війни до повоєнного миру характеризувався для Європи такими процесами:

  • Укладання мирних договорів з переможеними країнами;

  • Завершення формування нових держав у Східній Європі і стабілізація кордонів;

  • Завершення громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії; тимчасова відмова більшовиків від експорту соціалістичної революції на багнетах Червоної армії;

  • Початок нормалізації відносин між Радянською Росією і країнами Заходу; завершення переведення економіки на мирні рейки.

Криза посилила революційні процеси в Європі, загострила класову боротьбу, активізувала демократичні та робітничі рухи, у цей період створено Соціалістичний та Комуністичний Інтернаціонали (Соцінтерн, Комінтерн) тощо. У таких країнах Європи, як Італія, Угорщина, СРСР, щоправда, у дещо урізаному за територією вигляді. Створено Версальсько вашингтонську систему повоєнного врегулювання, що закріпили новий переділ світу між провідними країнами світу. У цей час зміцнилися позиції США. У Німеччині, Угорщині, Фінляндії відбулися революції. Крайні ліві партії в Німеччині та Угорщині прагнули встановити диктатуру пролетаріату, як у Росії, але зазнали поразки. Активний антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії та Франції.

Початок 20-х рр...- період загострення кризи, варіантами виходу з якої були:

  • Реформи існуючих партійно-політичних структур (Франція, Англія, Німеччина);

  • Зміни політичних режимів (Італія, країни Східної Європи) – встановлення тоталітарних та авторитарних режимів;

  • Посилення консервативних тенденцій.

У країнах Західної Європи політичної стабілізації вдалося досягти за рахунок політичних реформ: введення загального виборчого права і надання права голосу жінкам, включення соціалістичних, соціал-демократичних партій до урядових коаліцій, надання ім. права формувати уряди ( у Франції – 1924-1926 рр.. «Лівий блок», в Англії – 1924 р. перший лейбористський уряд, у Німеччині – соціал-демократи стали опорою Веймарської республіки). Слабкі демократичні традиції і структури у деяких країнах Європи не змогли протистояти новому явищу у політичному житті Європи – фашизму.

Стабілізація в Італії відбулася на основі встановлення фашистської диктатури, а в країнах Східної Європи – на основі авторитарних режимів (режим М. Хорті в Угорщині, режим «санації» Ю. Пілсудського в Польщі та ін..)

У США, країні з стійкими демократичними традиціями і політичними структурами, в період стабілізації стали домінувати консервативні традиції і забезпечення будь-яких реформ.

Характерними рисами «золотих двадцятих» (1924-1929 рр..) стали:

  • Спад революційного руху;

  • Економічне піднесення;

  • Послаблення зовнішньополітичних суперечностей між державами;

  • Подолано наслідки війни: стабілізовані фінанси, модернізовано виробництво, запроваджені нові методи виробництва – конвеєр і стандартизацію деталей.

Важливими особливостями політичного життя у період стабілізації стали:

  • Залежність політичної стабільності від економіки;

  • Залежність прийняття важливих політичних рішень від громадської думки;

  • Формування нових лідерів, які вміють маніпулювати суспільної думки;

  • Зростання ролі робітничих, антивоєнних, жіночих та інших рухів;

  • Зростання ролі засобів масової інформації (преса, радіо, кіно).

У 20-і рр.. швидше всього стабілізація настала в країнах-переможницях у Першій світовій війні (США, Англії, Франції), а також у Скандинавських країнах. В країнах Європи і США розпочався період стійкого економічного зростання, причиною якого стала структурна перебудова економік європейських держав і США. Складові частини зростання:

  • Вихід на перший план галузей масового виробництва – автомобільна, електротехнічна, авіаційна,хімічна;

  • Ефективні методи управління і організації праці, що дозволили різко підвищити продуктивності праці, ефективність і прибутковість виробництва; зросла більше ніж на третину порівняно з довоєнними кількість товарів і послуг;

  • Зростання у деяких європейських державах державного регулювання, яке доповнило ринкові механізми економічного розвитку.

Наслідки економічного зростання: у другій половині 20-х рр.. всі провідні країни відновили і потім перевищили довоєнний рівень виробництва; зросла більше ніж на третину світова торгівля. Економічний розвиток відбувався нерівномірно: США, Франція, Німеччина, розвивались відносно швидко, а Англія, країни Південно-Східної Європи відставали.

Економічне зростання мало і негативні риси:

  • Непропорційне зростання розриву між масовим виробництвом товарів і низькою купівельною спроможністю населення;

  • Назрівала криза збуту товарів, який накопичувався на складах;

  • Нетривкість фінансової системи.

Завдання курсу:

  • навчитися об’єктивно оцінювати природу історичного процесу

  • об’єктивно аналізувати вплив історичних постатей

  • аналіз зв’язків між історичними процесами

  1. Тенденції світового розвитку початку ХХ ст.

Демографічна ситуація. На початку XX ст. найбільш населеною країною був Китай. Там проживало 467 млн. осіб, в Америці - 178 млн., Африці - 13,5 млн. і в Австралії та Новій Зеландії майже півмільйона. У пошуках кращого життя в США та інші країни Америки переїхало чимало емігрантів з Європи та Азії. Колонії переселенців розширилися в Австралії та Латинській Америці. Протягом XX ст. населення країн Америки й Африки зростало швидкими темпами і нині значно перевищує населення Європи.

Цивілізація. XX ст. продовжувався бурхливий розвиток індустріальної цивілізації. Привласнюючи господарство і відтворююча економіка служили головними засадами суспільного прогресу і кардинально змінили обличчя світу. Ринок став головним регулятором товарного виробництва. Індустріальна цивілізація, прийшовши на зміну аграрній, зумовила панування машинного виробництва й істотне поглиблення поділу праці. Вона вивела Європу в лідери світового розвитку, а перегодом високо піднесла роль США.

Під впливом економічних досягнень, загальної інтелектуалізації суспільства зароджувалось прагнення до демократизації держави, національної само ідентифікації й духовного розкріпачення. Однак у рамках індустріальної цивілізації перехід до правової держави й громадянського суспільства здійснювався поступово, через революції й реформи, які охопили світ від початку століття і продовжуються до сьогоднішніх днів. Феноменом XX ст. став тоталітаризм.

На відміну від Європи, на азіатському й африканському континентах народи зберігали традиційну цивілізацію. Повторення життя предків вважалось вищим смислом життя. З покоління в покоління передавались вчення, звичаї, система духовних цінностей, мало зрозумілих представникам інших народів. Взаємодія цивілізацій протягом попередніх століть виявилась на ділі вторгненням у традиційне суспільство і його руйнуванням, нав'язуванням власної моделі існування.

Політична карта. У XIX ст. наймогутнішою державою світу була Британська імперія. її влада поширювалась на третину суші Землі. Другою за величиною колоніальною імперією була Франція. На початку XX ст. у них були серйозні конкуренти - США й Німеччина.

Розвинені держави поділили світ на сфери впливу. Апогею досягла колоніальна політика. У колоніях та напівколоніях проживало 1367 млн. чол. або 79% населення землі. Британська, Французька, Російська, Оттоманська, Австро-Угорська, Німецька, Португальська імперії набрали класичних рис, які їх об'єднували і водночас породжували гострі нездоланні суперечності. Виняток становили Швейцарія, Швеція, Норвегія, деякі латиноамериканські країни, де намагалась знайти притулок трудова й політична еміграція поневолених народів.

Політичне життя. У політичному устрої простежувались дві тенденції - розвиток держав унітарного й федеративного типу. Прикладом унітарних держав на початку століття є Великобританія, Франція, Італія. Влада тут знаходилась в центральних органах, на місцях самостійно могли вирішувати лише другорядні питання. З одного боку, це сприяло національній консолідації, а з іншого боку, легко могло викликати незадоволення через недостатнє врахування особливостей регіонів. При федеративному устрої влада поділяється між центральним і регіональним урядами. Засади федералізму найпослідовніше втілювали Сполучені Штати Америки.

Абсолютних монархій на європейському континенті на зламі століть майже не залишилось. Парламентський режим встановився і в республіках, і в конституційних монархіях. Республіки, залежно від того, кому належала вся повнота влади в країні, були президентськими або парламентськими.

У провідних країнах відбулась структуризація суспільства. Масові політичні партії консерваторів і лібералів здобули досвід і виробили гнучку тактику й стратегію боротьби за вплив на суспільство. Перехопити владу намагалися Лейбористська партія (Англія), соціал-демократичні партії (Росія, Австрія, Угорщина, Бельгія, Польща, Голландія та ін.).

Соціально-економічний розвиток. За своїм соціально-економічним розвитком країни, в яких на початку XX ст. інтенсивно йшов процес індустріалізації, умовно можна поділити на три групи (''ешелони''). Передову групу очолювали Англія, Франція, США, далі йшли країни Центральної і Південно-Східної Європи, Іспанія, Росія, останніми були держави Латинської Америки, Азії й Африки. Такі країни, як Німеччина, Італія, Японія, випереджали країни ''другого ешелону'', але і в першому їх не визнавали рівними. Вони відверто вимагали собі ''місце під сонцем''.

У 1900-1903 pp.. відбулась світова економічна криза. Вона дала поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На передові позиції впевнено виходить машинобудівна промисловість. Значно зросли обсяги виплавки сталі; першість у її виробництві захопили США. Все більшого поширення набували нові джерела енергії - електрика й нафта. За допомогою транспорту і зв'язку світ поступово об'єднувався, хоча до повної гармонії було ще дуже далеко.

Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспільства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім прогресом приховувались складні політичні, соціальні и економічні процеси, які створювали об'єктивні й суб'єктивні передумови визрівання міждержавних конфліктів і воєн.

Соціальна й політична атмосфера на початку XX ст. була напруженою. Великі держави увійшли в союзи. 1882 р. був підписаний таємний союзницький договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною й Італією (Троїстий союз). їм протистояв альянс Англії, Франції і Росії, так звана Антанта (1907 p.).

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Лекція 11: Листопадова революція в Німеччині 1918 р. Революція в...
Лекція 1: Вступ. Ознайомлення студентів із завданням І структурою курсу. Основні цінності та здобутки людства на початку ХХ ст

Уроку Дата Тема, зміст уроку
Вступ. Ознайомлення учнів із завданнями І структу­рою курсу та підручником. Вступ до історії старода­внього світу. Періодизація історії...

Тема уроку
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Що І як вивчає історія Середніх

Кодекси Наполеона. Війни Наполеона. Континентальна блокада
Вступ. Світ наприкінці XVIII – y xixст. Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна...

Уроку
Основні цінності та здобутки індустріальної цивілізації. Періодизація світового розвитку. Людство у 1900—1939 рр

6 клас
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Методологія побудови підручника з предмету, додаткова навчальна література та...

Тема уроку
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями на Східну (Російську) І західну...

Великі географічні відкриття: зустріч цивілізацій відкриття європейців
Ознайомлення учнів із завданнями й структурою курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні ресурси

Тема, зміст уроку
Вступ (спільно з історією середніх віків). Ознайом­лення учнів із завданнями І структурою курсу. Що І як вивчає історія середніх...

Українські землі в ХVІ ст
Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу. Нова доба в історії України: хронологічні рамки. Становище українських земель...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка