Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Методичні рекомендації щодо написання дослідницької роботи Програма факультативу «Ази дебютанта дослідника»

Методичні рекомендації щодо написання дослідницької роботи Програма факультативу «Ази дебютанта дослідника»





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти П`ятихатської районної державної адміністрації

Виноградівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів П`ятихатської районної ради Дніпропетровської області

Розвиток творчого потенціалу школярів

через науково – дослідну роботу
Автор : Бондаренко Анжеліка Юріївна

Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………….3
Розділ І. Розвиток творчого потенціалу школяра як наукова проблема

1.1.Теоретичне обґрунтування питання…………………………………………………5

1.2.Умови та шляхи розвитку творчих здібностей учасників навчально – виховного процесу…………………………………………………………………………………….7

Розділ ІІ. Науково – дослідницька робота як шлях розвитку творчого потенціалу

2.1.Суть, етапи та мотиви дослідницької діяльності……………………………….….10

2.2.Форми пошуково – дослідницької роботи…………………………………………13

2.3. Основні вимоги до оформлення науково-дослідницьких робіт………………....16

Розділ ІІІ. Практична реалізація науково – дослідницької роботи школярів через організацію роботи у творчій лабораторії «Інтелектуал»………………………….…21

3.1.Методичні рекомендації щодо написання дослідницької роботи………………..22

3.2.Програма факультативу «Ази дебютанта – дослідника»………………………….24

Висновки ………………………………………………………………………………...35
Список використаної літератури………………………………………………………..37
Додатки…………………………………………………………………………………...38

Вступ

Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвиток державно-громадської моделі управління.

Головна мета інноваційної діяльності полягає в якісному забезпеченні можливостей педагогів ЗНЗ для досягнення високих освітніх результатів. Інноватика передбачає розвиток творчого потенціалу педагогів і стосується не лише створення та поширення новоутворень у традиційній системі, а і зміни у способі діяльності, стилі мислення.

Проблема творчості стала в наші дні самою актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів у процесі шкільного життя та подальшого навчання у ВУЗі здобуває одне з найважливіших значень.

Творчість не може з’явитися на порожньому місці, її треба культивувати. Кожна дитина є неповторною і водночас індивідуальною. Тому застосовувати одні і ті ж методи та форми навчання до всіх учнів класу не можна. Варто звертатися до особистісно-орієнтованих технологій. Зміст яких полягає у створенні ситуації творчої переробки, узагальнення, експериментування та пошуку. Тут дитина потрапляє у рівноправну позицію з учителем та отримує можливість проявляти самостійність мислення, незалежність та здатність до вибору. Творчий потенціал є універсальним історично еволюційним чинником, який дає людині змогу змінювати довколишнє середовище та своє життя.

Актуальність роботи. У сучасних умовах однією із стратегічних завдань системи освіти стає формування особистості з високим рівнем інтелектуальної культури, орієнтованої на безперервний саморозвиток, що визнає пріоритет загальнолюдських цінностей, здатної забезпечити своєю діяльністю сталий розвиток людства в майбутньому. Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій [8]. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань загальноосвітніх закладів.

Мета. Метою дослідження є обґрунтування одного із шляхів розвитку творчого потенціалу учня у процесі виконання науково-дослідних робіт у період навчання у школі.

Для реалізації поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

  • уточнити наукове поняття “творчий потенціал особистості»;

  • обґрунтувати сутність науково-дослідної діяльності як форми раціональної соціальної взаємодії;

  • дослідити форми організації науково-дослідної роботи як засобу ефективного розвитку творчого потенціалу школяра;

  • розробити структуру виконання науково – дослідницької роботи;

  • виявити провідні мотиваційні фактори науково-дослідної роботи учнів.

Об’єктом дослідження є творчий потенціал учня.

Предметом дослідження є процес розвитку творчого потенціалу особистості школяра засобами науково-дослідної роботи.

Використано наукові методи: аналіз і синтез, моделювання і діяльнісно-структурний аналіз, абстрагування й узагальнення, аналогія, статистика.

Отже, аналіз виявленої й опрацьованої літератури дає можливість при її комплексному використанні дослідити основні питання даної теми.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ І. Розвиток творчого потенціалу школяра як наукова проблема

1.1. Теоретичне обґрунтування питання

Оновлення системи освіти держави значною мірою пов’язане з розробкою та впровадженням у педагогічні практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей особистості, формування її пізнавальної та творчої активності [1].

Проблема розвитку творчого потенціалу особистості цікавила вчених , які представляли різні галузі знань, в усі історичні епохи. Аналіз різних джерел 20-90-х років ХХ століття показує, що проблема розвитку творчого потенціалу досліджувалася з різних сторін. Ідеї розвитку творчих здібностей особистості знайшли відображення в працях А.С.Макаренка, С.Т.Швацького, І.Я.Лернера. У них розглянуті важливі умови ефективності організації цього процесу, філософські та соціологічні аспекти розвитку творчої активності.

Її досліджували такі філософи, педагоги, психологи як Б. Ананьєв, В.Андрєєва, М. Бердяєв, В. Кан–Калік, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Рубінштейн, О. Савченко. Здібності творчої особистості вивчались Л. Виготським, В. Дружиніним, В. Кліменком. Сутність творчості як специфічного виду діяльності розглядалася В. Давидовим, М. Валлахом, Дж.Гілфордом, Л. Коганом, О. Матюшкіним, Я.Пономарьовим. Формування творчої особистості дітей на різних етапах їх навчання вивчали І. Волкова, В. Козленко, М.Лещенко, О. Савченко, С. Сисоєва, Л. Хомич [8].

У ряді досліджень описані умови зародження творчої активності у процесі навчання в школі, засоби та методи розвитку творчого начала особистості (В.Д.Богоявленська, С.Н.Бондаренко). Велику цінність становлять праці М.І.Махмутова про проблемне навчання, де основна увага надається саме творчій активності в усіх її проявах.

Слово творчість в останні десятиліття входить до множини найбільш уживаних слів фахівцями різних галузей. Але, як свідчить практика, використовується воно не завжди коректно. Очевидно, що проблема розвитку творчого потенціалу учнів не може бути розв'язана без чіткого розуміння поняття творчості.

У Філософському словнику дається таке визначення творчості: "Творчість - процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності". Творчість – суто людська діяльність. Природа творчої діяльності, її механізми індивідуальні мають різні варіації творчого процесу і різні прояви творчості. Здібність і творчість оцінюється головним чином за оригінальністю. Творчість - це сукупність різних здібностей людини.

Звідси виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти, державності і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес.

У соціологічній науці склалися два напрямки, що характеризують творчий потенціал особистості: як прояв у процесі творчості сукупності творчих можливостей особистості та як прояв спрямованості, міри й взаємозв’язку творчих можливостей [6].

В.О. Сухомлинський радив виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; бачити причинно-наслідкові зв'язки; самостійно, без зовнішнього тиску оцінювати явища навколишньої дійсності; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки і погляди, прагнення своєю розумовою та іншою працею щось довести, утвердити, відстояти; спостерігати, досліджувати, робити власні висновки з явищ навколишнього життя, на основі прочитаного в довідковій літературі, наукових журналах тощо.

Таким чином, під творчим потенціалом школярів розглядається сукупність властивостей і якостей особистості, які дозволяють здійснювати пошук, використовуючи при цьому нестандартні засоби, здогадку розв'язувати інтелектуальні проблеми з установкою на відкриття нового, невідомого для себе. До того ж, здібності до творчості – універсальна здібність особистості. Універсальність її полягає в тому, що сформовані її компоненти в будь-якому виді творчості, наприклад, художньому, ігровому тощо, можуть проявлятися й здобувати свій подальший розвиток в інших видах творчої діяльності.

1.2. Умови та шляхи розвитку творчих здібностей учасників навчально – виховного процесу

Ефективність роботи щодо розвитку в школярів творчих здібностей залежить від дотримання ряду умов. На схемі виділено сім умов, дотримання яких допоможе розвинути інноваційну особистість, яка стане конкурентно спроможною у час HT-технологій.





Реалізація творчих можливостей особистості здійснюється за допомогою прояву творчих сил, що являють собою сукупність особистісних функцій, спрямованих на розв’язання зовнішніх і внутрішніх проблем особистості з метою перетворення зовнішнього світу й самої себе. Щоб уникнути складнощів у розвитку творчого потенціалу, можна залучити учнів до науково-дослідної діяльності, що безпосередньо пов’язана з проявом творчості.

Шляхи формування творчої особистості



Поурочна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання різнобічної особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку й підтримання талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей. Сучасному суспільству потрібен не виконавець, а творець, людина, яка здатна жити повноцінним життям в інноваційному просторі сьогодення і своєю діяльністю цей простір створювати. Ось чому проектування має виняткове значення на рівні освітньої практики.

Проектне навчання можна вважати проблемним і розвивальним, оскільки воно формує мотивацію до творення і перетворення себе. Проектна діяльність має активізуючий вплив на розвиток творчої спрямованості особистості і забезпечення творчого характеру сприйняття, аналізу об’єктивної дійсності. Працюючи над проектом, учні узагальнюють знання, які отримали під час вивчення матеріалу на уроці. Одночасно школярі набувають власний досвід їх практичного застосування.

Теоретичний аналіз даної проблеми свідчить, що в останні роки більш помітними стали спроби віднайти шляхи стимулювання творчого потенціалу дитини. Встановлено багато фактів впливу на розвиток творчих здібностей учня, серед яких основну роль посідає школа. Але на реалізацію творчого потенціалу значний вплив чинять особистісні якості, такі як працелюбство, воля, наполегливість, прагнення реалізувати задумане.

Таким чином, розвиток творчого потенціалу школяра – це процес прогресивних змін, які відображаються у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей шляхом пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого отримання знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки. Особливо актуальною є проблема вдосконалення форм та методів роботи зі старшокласниками, оскільки старший шкільний вік характеризується активним розвитком пізнавальних і творчих здібностей, становленням наукового світогляду, професійним самовизначенням учня.

Розділ ІІ. Науково – дослідницька робота як шлях розвитку творчого потенціалу

2.1. Суть, етапи та мотиви дослідницької діяльності школярів

Сучасний учитель-професіонал не тільки сам стає дослідником, а й організовує дослідницьку діяльність школярів. Вона допомагає забезпечити активну пізнавальну діяльність учнів, залучає до пошуку вирішення складних, проблемних питань, актуалізуючи знання, виробляючи навички аналізу, уміння абстрагувати, робити висновки, узагальнювати. Готуючи, організовуючи, проводячи дослідницьку діяльність учнів на уроках історії, педагог стимулює творчу активність, емоційне сприйняття, залучає їх у наукову роботу, навчає самостійного пошуку нестандартних рішень, що виникли. Тому в сучасній школі прийомам організації дослідницької діяльності учнів повинна приділятися особлива увага.

Дослідницька діяльність - вища форма самоосвітньої діяльності учня. Формування науково-дослідницьких умінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. Вчитель поступово і методично формує дослідницькі навички, здійснює контроль за виконанням учнями дослідницьких робіт, проводить консультації .

Система занять із дослідної діяльності складається з трьох етапів, які передбачають рух учнів від рівня до рівня.

І (підготовчий) етап починається вже у 5 класі. Учні знайомляться з таким поняттям як наукова організація навчальної праці, запроваджується поняття алгоритмізація навчання, поглиблюються знання про план (простий, складний, цитатний, питальний).

У 6 класі відбувається навчання зі складання конспектів різних видів, формуються вміння працювати з довідковою, критичною, науковою літературою.

ІІ (методологічний) етап реалізується у 7-8 класах. На цьому етапі учні збагачують свій понятійний апарат науковими термінами: дослідження, його види, об’єкт, предмет, мета, завдання, засоби дослідження, гіпотеза.

ІІІ (практичний) етап охоплює 9-11 класи, але повне його втілення відбувається саме в 11 класі, коли учень самостійно вибирає і формулює тему, визначає зони дослідження, планує і реалізує методи дослідження, описує хід роботи , робить висновки.

Мотивами науково – дослідницької діяльності є:

  • самостійний пошук нового матеріалу;

  • інтерес до дослідження;

  • пошук альтернативних засобів і способів розв’язання проблеми;

  • підготовка до майбутньої професії;

  • співпраця з учителем, іншими учнями;

  • відповідальність за результати творчого процесу;

  • практичні результати науково – дослідної діяльності.

Мета організації науково – дослідної діяльності учнів:

  • надання можливості для розвитку особистості та творчої індивідуальності;

  • розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;

  • формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;

  • здобуття глибокої системи знань.

Дослідницьку діяльність можна організувати на всіх етапах уроку і на етапі підготовки до уроку при виконанні випереджального завдання. Вони не тільки стають певною програмою роботи над темою на уроці, а й дозволяють здійснити індивідуальний підхід до учнів, організувати роботу над різнорівневими

завданнями в групах.

При підготовці до відповіді на уроці учням рекомендовано розповісти про хід свого дослідження, використовуючи схему опису експерименту («Якщо ...., То ..., так як ....». Розшифровується ця схема так:« Якщо (передбачувана діяльність) я буду робити те ..., то ..., то як кінцевий результат, отримаю те ... то ..., тому що ... (пояснюється, чому це вийшло)». Очевидно, що при такій формі організації дослідження у вигляді міні-експерименту, крім усього іншого, школярі набувають навичок проведення наукової роботи. А це, у свою чергу, дозволить учням успішніше включитися у вузівську систему навчання.

У психолого – педагогічній літературі пошукова та дослідницька діяльність учнів розглядається як процес включення особистості у самостійне збирання і дослідження інформації, формування в неї на цій основі міцних знань, умінь , навичок пізнавальної та творчої діяльності [1,410].

Мета застосування дослідницької технології у навчанні – набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності; об’єднати розвиток їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу й на цій основі формувати активну, компетентну , творчу особистість.

Пошуково – дослідна діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково – дослідної, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової діяльності [10].

Застосовуючи дослідницькі технології, можна вирішити низку спеціальних педагогічних завдань:

  • використати дослідницькі методи у вивченні учнями предметів шкільної програми;

  • застосувати дослідження під час ознайомлення школярів із окремими явищами, процесами, фактами;

  • допомогти учням у засвоєнні комплексу дослідницьких заходів, формувати їхні дослідницькі уміння та навички;

  • прищеплювати учням інтерес до навчальних і наукових досліджень;

  • формувати у школярів уявлення про дослідницьку стратегію в пізнавальній діяльності;

  • збагачувати творчі спроможності учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;

  • вивчати та аналізувати індивідуальні особливості формування дослідницького досвіду учнів, його впливів на їх інтелектуальний розвиток і виховання;

  • освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту шкільної програми з навчального предмета, до розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів програмного матеріалу, до встановлення між предметних зв’язків, до вибору доцільної методики організації дослідницько – пізнавальної діяльності учнів.
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи містять в собі...
Відокремлений підрозділ «старобільський технікум луганського національного аграрного університету»

Рекомендації до написання курсової роботи для студентів історичного факультету окр «бакалавр»
Рекомендації до написання курсової роботи для студентів історичного факультету окр «Бакалавр» / уклад. Н. Р. Темірова. – Вінниця,...

Методичні рекомендації щодо підготовки І написання наукових досліджень...
Електронна адреса відповідної сторінки офіційного веб-сайту Національного центру „Мала академія наук України”

Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вчителів...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи вчителів образотворчого мистецтва

Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх...
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах області на 2015/2016 н р

Методичні рекомендації до написання контрольної роботи з предмету...
Короткіх В. О. викладач Аграрного коледжу управління І права Полтавської державної аграрної академії

Методичні рекомендації до навчальної програми «Натхнення»
Каталог методичних рекомендацій до навчальної програми (спецкурсу, факультативу, курсу за вибором) варіативної складової навчального...

Програма освітньої діяльності підвищення фахової кваліфікації вихователів...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи вихователів дитячих будинків (гуртожитків)

Методичні рекомендації щодо формування негативного ставлення суспільства
Кабінету Міністрів України від 18. 03. 11 №12384/4/1-11 Міністерство надсилає методичні рекомендації щодо формування негативного...

Методичні рекомендації щодо виконання
Осюнько Н. В. заступник директора з навально-виробничої роботи, днз «Уманський пал»



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка