Пошук по сайту

Історія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Конкурсу

Конкурсу





Шевченківська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Старовірівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

імені двічі Героя Радянського Союзу А. Г. Кравченка

Шевченківської районної ради Харківської області
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Тема конкурсу:
«Гуртуймося , Братове-Українці! Лиш через терни шлях веде до зір»

(В.Шовкошитний)
Номінація: «Література»

«І що ми на Вкраїні – таки український народ…» (В.Баранов)


Автор роботи:

Міщенко Дмитро Володимирович,

27 грудня 1998 року народження,

учень 11 класу

Старовірівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

імені двічі Героя Радянського Союзу

А. Г. Кравченка

Шевченківської районної ради

Харківської області
Домашня адреса:

с. Старовірівка, вул.40 років Перемоги, буд.124

тел. 095 427 13 08
Керівник:

Кунєєва Валентина Михайлівна,

вчитель української мови та літератури

Старовірівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

імені двічі Героя Радянського Союзу

А. Г. Кравченка

Шевченківської районної ради

Харківської області

Старовірівка – 2015




Жахливий дух війни завис над нами. Але сьогодні ще все залежить від нас! Об’єднаймося!

Не забуваймо, що ми - українці. Як не забував ніколи І. Я. Франко, який устами Захара Беркута сказав те, що нашому народу сьогодні так потрібно:

«…Доки будемо жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі один до одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас…»

У нашого народу завжди були люди - патріоти, готові на великі жертви заради свого рідного краю.

Треба було нагадати українцям про їхні історичні корені, героїчні діяння, розповісти сучасникам, що їхні пращури-козаки прагнули звільнитися від «рабства і презренія», які тяжіють над поневоленим українським народом, і повернутися «во первую степень свобод» старої України; що вони боролися за те, аби «не бути рабами неключними і скотом несмисленним», яким, на думку автора «Історії русів», завжди є позбавлена своєї влади нація. Українці мали зупинити масовий відплив своєї інтелектуальної сили в чужу культуру. Як ніколи, ці ідеї дуже актуальні нині, у XXI ст.

Саме такими були і січові стрільці. Їм належить багато пісень, названих стрілецькими, які підтримували бойовий дух оборонців рідної землі, їхню віру в торжество свободи та справедливості.

Для січовиків створив кілька пісень й Іван Франко, зокрема пісню «Гей, Січ іде!», а перу Костянтини Малицької належить також популярна пісня «Не миритись, милі браття»:

Не миритись, милі браття,

А боротись нині нам…

Зміст пісні вже сам по собі досить сміливий. Саме ця пісня протягом кількох десятиліть була для галицьких українців своєрідним національним гімном.

Народ завжди складає пісні про тих, хто віддав своє життя заради вільної і щасливої України. Саме таким був наш земляк Іван Сірко, який закликав боротися проти турецько-татарських завойовників, змушував ворогів тремтіти за морем і за горами, а коли вони насмілювалися йти на Україну по ясир, тобто брати людей у неволю, козацький ватажок разом зі своїми однодумцями гнав їх геть з рідної землі аж у Крим. Рубаючи ворогів-нападників у полі й на морі, він наганяв їм такого переполоху, що грабіжники мусили кидати награбоване й мерщій рятувати своє життя.

В історичній пісні «Максим козак Залізняк» прославляється сила, мужність, рішучість, згуртованість козаків, які дозволять їм подолати будь-якого ворога.

Народ уславляє героїчну вдачу людей із народу, зокрема козака Максима Залізняка, а також віру в неминучу перемогу над ворогом;

перебування Самійла Кішки з козаками в турецькій неволі, їх звитяжна боротьба з ворогом (Дума «Самійло Кішка»).

Народний герой - носій високих моральних та естетичних принципів.

Самійло Кішка -гетьман український, історична особистість, яка любила над усе свою землю. Він мріяв тільки про вільне життя, був непримиренним до будь-якого насильства; людина незламної моральної сили, високого патріотичного обов’язку, йому не властиві вчинки заради особистої вигоди. Це стійкий, розсудливий і кмітливий воїн, якого ніколи не залишає мужність і відвага. Дума гіперболізує силу героя, змальовує його як богатиря, який виходить переможцем у боротьбі з ворогами:

Буде слава славна

Помеж козаками,

Помеж друзями,

Помеж рицарями,

Помеж добрими молодцями!

Найвидатнішою пам’яткою давньоруської літератури вважають «Слово про похід Ігорів», в якому також звучить заклик до єдності хоч і князів, бо тільки в єдності- сила.

Високо підносячи Святослава Київського, перетворюючи його на шанованого патрона всіх руських князів, поет змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у «золотому слові» Святослава.

Високий авторитет Київської Русі в тогочасному світі закріплювався тісними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами. Велику роль у розвитку тогочасної держави відіграли князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. За часів Володимира Великого Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення. Ярослав Мудрий організував походи проти печенігів, відвоював для своєї держави галицькі терени, заснував Київську митрополію, розбудував Київ та інші міста, побудував перлину нашої архітектури – храм святої Софії, інші собори, заснував бібліотеку, було створено перший писаний звід законів Київської Русі – «Руську Правду». Через династичні шлюби своїх дітей налагодив дипломатичні зв’язки з багатьма країнами. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту.

Володимир Мономах, глибоко розуміючи згубність міжкнязівських чвар, доклав зусиль для об’єднання Київської держави. Він, зокрема, став одним з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любичі, під час якої було досягнуто згоди про спільні заходи в боротьбі проти кочівників. Своє ім’я уславив також вдалими походами проти половців. З Мономаха розгорнулося велике будівництво в Києві; було споруджено міст через Дніпро, кілька храмів. Знову почала збагачуватися державна скарбниця. Мудрий володар, Мономах, хай і тимчасово, припинив усобиці та об’єднав більшу частину Київської Русі. Після смерті Ярослава держава була поділена на 6 частин. Це призвело до розладу Київської держави у 30-40-х роках XII ст., а згодом монголо-татарського іга.

Історія України захоплює кожного своїми подіями та героями. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня земля не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробовування, коли гинули не сотні та тисячі, а мільйони її дочок і синів. І потім відроджувалась, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо втішатися та гордитись, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе .

Часто на довгі роки Україна втрачає свою державність. Вона була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Боронитися довелося майже повсякчас. Звідусіль йшли на родючі українські землі незчисленні завойовники, щоб стати власниками щедрої землі. Але усі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його Україна схилялася перед кимсь на коліна, ставала годувальницею нахабних поневолювачів. Тому завжди, за будь-яких обставин, українці намагалися відстояти свої права, захистити рідну землю. Згадаймо слова Василя Кравчини з кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні»: «Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, - за Вкраїну, за єдиний народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторсаний, роздертий».

Єдність нації, на мою думку, починається з мови. Єдина мова, єдине

коріння -фундамент консолідації. Тарас Григорович Шевченко - оберіг

української мови, тож єднання повинне починатися саме з нього.

Бо саме Тарас Григорович мріяв про гуртування українців, їх підняття з колін на нові культурні та економічні щаблі.

Геній Шевченка зробив наддніпрянську селянську говірку мовою в

європейському розумінні. Мовою, створеною народом у його тисячолітній

історії і готовою до викликів нового часу, готовою до формування

новочасної української нації. «На москалів не вважайте, нехай вони собі

пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і

слово. А чиє краще, нехай судять люди».

Насправді його «Кобзар» поставив питання не про українську мову, а про українську державність.

Шевченко звів у своїх поезіях національні символи та моделі поведінки, виокремивши їх в окремому полі, на яке до нього претендували і

російська, і польська культури. Більше того, він продемонстрував, що

українська культура не обернена в минуле, що вона здатна існувати і

приймати виклики сучасності. Найбільший з таких викликів - здатність до

формування нації і держави. Тепер ми знаємо, що окреслені ним мова і

культура змогли їх створити, а настільки потужна, що здатна змінити речі, світ навколо, створити цілу країну – Україну.

Все життя він шукав відповідь на питання, яке вперше поставив у

«Давидових псалмах»: «Хто ж пошле нам спасеніє, верне добру волю?». Тоді

ж він знайшов відповідь: «Обнімітеся, брати мої, молю вас, благаю». І

підтвердив її в кінці життєвого шляху. Дорогу до добра знайде лише

єдиний народ. «Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли», – визріла його

молитва до Бога за рік до смерті.

Великий гуманіст Шевченко, завершуючи поему « Гайдамаки», закликає слов’янські народи до єднання: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря -слов’янська земля».

У Шевченка Прометей-це народ. Безсмертя Прометея- безсмертя народу; це узагальнений символ нескореності, невмирущості прагнень до свободи, волі, державної незалежності:

Борітеся — поборете!

Не вмирає душа наша, не вмирає воля…

Тарас Григорович зробив велетенський внесок у пробудження і формування національної свідомості українського народу, у розвиток української та світової культури. Ідеї, думки, уся творчість Шевченка стали тим живим феноменом, який далі розвивається вже у свідомості українського суспільства.

Велетенський внесок творчості Т. Шевченка і в тому, що мова відбивала національний менталітет українців, впливала на їх національну свідомість у XIX–XXІ ст.

Раціоналісти вважають, що море, яке розступилося, і гори, якими рухає

віра, є лише поетичними образами. Вони ніколи не зрозуміють, що це віра

поета створила незалежність України. Хоча це відбулося через багато

років після смерті Шевченка, що прийшла до нього теж у березні. Спасибі йому за те, що він мав таку віру:

Розкуйтеся, братайтеся!...

…В своїй хаті своя й правда, і сила,і воля.

Українці ще залишаються розпорошеними, розрізненими – культурно,

економічно, політично. Ще далеко до кристалізації нації. Але до цього

потрібно йти. Бо пісок вітер розвіє і нічого від нього не залишиться, а

кристал - один. Він монолітний, він сильний. Він може протистояти і

воді, і вогню, і всім іншим незгодам. А потім засяє сонце- і кристал

діамантоподібно заграє сонячним промінням. Українці варті цього. Хіба не так?

У нас , правда, досить багато внутрішніх проблем , які необхідно вирішувати. Але це наші проблеми , і ми повинні навчитися вирішувати їх.

Українську націю століттями намагаються знищити саме в такий спосіб- забрати мову. Цих спроб не полишають вороги України і сьогодні. Але якщо у часи найбільшого гноблення української мови Україна не мала своєї державності, то тепер, після двадцяти чотирьох років незалежності, здавалося б, рідна мова мала б уже утвердитися остаточно. Але де там! Нині ворогів мови і державності також, на жаль, не бракує.

Не бракувало й у часи написання роману П. Куліша «Чорна рада», у часи, коли нищилася культура українського народу, заборонялися не тільки мова й історія, а навіть сама назва «Україна».

Влучно сказала про такі часи геніальна Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

Звертаючись до української тематики, Куліш не просто аналізує події минулого, а й розмірковує про часи прийдешні, замислюється над тим, яка суспільна сила може стати на сторожі політичної свободи та громадського миру України, відстояти її державність. Це питання у творі залишається відкритим...

Полковник Шрам узявся до зброї, прибувши на Лівобережжя, щоб підтримати Сомка в його благородних намірах. Він, як і Сомко, прихильник об’єднання України.

Іван Шрам- представник кращої частини козацької старшини, патріот, який щиро вболіває за майбутнє України, людина безкорислива.

Одним із найпривабливіших у романі є образ запорозького курінного отамана Кирила Тура, людини бунтарської вдачі й характерника.

Тур- патріот. Це образ національного героя, у якому є щось і від козака Мамая, і від героїв народних дум.

В образі Кирила Тура автор втілив власне розуміння лицарського духу козацтва та його волелюбності.

Правда і те , що у нас немає спільної історії, бо сторіччями Україну четвертували різні імперії. Зате саме це дало загальну генетичну пам’ять : як це – жити під чужим каблуком. Це вона нас з усією силою штовхає сьогодні зберегти єдність держави , щоб чужі чоботища не топтати наші душі.

Уперед проти хижих порядків!

Гине войник чи здобич бере,

Він стежки протира для нащадків

Його діло ніколи не вмре!

Уперед! Не жде поступ всесвітній

На шляху пристаючи лиша,

Інший лад, інший мир заповітній

Виробляє із себе душа»,- у свій час закликав П. А. Грабовський.

Можливо , у нас багато чого немає. Зате у нас є вміння століттями жити в спільному домі , не розділяючи себе на «своїх» і «чужих», бажання жити у вільній незалежній державі. Майдан загартував нас.

Вставай, Україно, вставай,

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

Вставай та кайдани порви,

Дай познак, ясніший від грому,

Що ти не рабиня Москви,

Й рабою не будеш нікому.

(Д. Павличко «Пісня» (Вставай, Україно, вставай…)

Ми усвідомили те, що народ в Україні сам здатний обирати свою долю. Незалежність України - заслуга не лише певних політичних сил та рухів, але й усього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь. Варто згадати, що завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошувалась державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази. 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року в Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року).

Моя Україна все-таки проголосила свою незалежність! Верховна Рада України, виражаючи волю народу України, шануючи національні права народів України проголосила Державний Суверенітет.

Це важливий крок до нашого Національного відродження.

Зроблений він був завдяки зусиллям багатьох поколінь українського народу.

Важко дався нам цей документ, та прагнули його всі:

і схвильований поет, який вигукнув: «Любіть Україну»;

і безвісний селянин, який покірно помирав у бурянах в голодний 33-й рік;

і наказний гетьман Павло Полуботок, який посмів нагадати російському цареві про права, обіцяні Україні і українцям;

і той, кого кинули в ядерний вир реактора.

Україно, ти для мене не домівка, не нічліг –

Ти для мене Храм священний на безмежжі двох доріг!

Скільки ран тобі завдали, недруги -поганці злі!

Скільки ран тобі завдали, а зламати не змогли.

Ми всі, звертаючись до нашої історії, прагнемо осмислити глибину патріотизму нашого великолюбного, волелюбного народу.

Лише завжди пам’ятаймо те, якою ціною і за який час дісталася нам наша державність, бережімо її, як зіницю ока, знаючи й те, що ворогів у неї сьогодні більше ніж достатньо; до всього, як сказав критик В. Липинський: «...Хто не за самостійність, той нищить ідею нації».

Та агресор знайшов момент, коли ми ще такі ослаблені, знесилені, коли серце ще так щемить за Небесною сотнею і запхав свого страшного ножа нам у спину.

І зараз на Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми -єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна - іншого шляху у нас немає.

Хочеться вірити, що все-таки здоровий глузд переможе, що настане мир. Про це мріють усі, про це співає Святослав Вакарчук:

О Боже єдиний, здійсни мою мрію, не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я , в усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов, за неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони, щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав, у віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу, щоб він не проспав України свободу,

Бо звір стоголовий уже не дрімає, і пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати, не дай, щоби брат йшов війною на брата,

Прожени той туман, що укутав усіх, щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна, завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба, а більше для щастя нічого не треба!

Тому, дорогі українці, не відволікаймося, гуртуймося. А ще подякуймо Богові за те, що дає нам безжально-цинічних, високомірних ворогів. Саме ця обставина завжди об’єднувала і допомагала вижити у непрості часи:

Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.
Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ. (Д.Чередниченко «Єдина Україна»)

Вірю, що настане час, коли на березі Дніпра зійдуться представники всіх областей і посадять дерева -Дерева Єдності.

У це вірить і сучасна співачка, патріотка М.Бучинська, котра у пісні «Моя Україна» співає:

Єднаймося, ніхто не зможе нас здолати,

Єднаймося і буде Україна вся для нас.

Безмежно люблячи Україну, пишуть українці свою історію, прокладаючи мости пам’яті між героями Крут і героями Небесної сотні. Плаче бідна Мати -Україна за вірними синами, плаче, але вірить у всіх оборонців, незламних міцних борців за волю України.

Я пишаюся тим, що я син українського народу, який упродовж багатьох років боровся за незалежність і свободу. Скільки страждань випало на його долю! Є такий вислів «ріки страждань». Здається, це якраз про мою Україну...

Але ми живі, бо зародилася з Любові; сильні, бо зросли на Вірі; наше слово віще, бо несе Надію.

Україна має в серці те, що не вмирає,- це одвічна правда і одвічна любов:

Я не окраїна, я не руїна,

Я – Україна, я – Україна!..

Не знаю, хто там у центрі світу,

Я в центрі світла, і в серці світло.

Кличу Вас, люди, зліва і справа,

В святу Державу, в мою Державу.

В країну сонця, добра й свободи

Рушай, народе, рушай, народе!

(Т. Домашенко «Молитва за Україну»)

Ми горді зватися українцями. Нашій країні довелося всього пережити: і підступні зради, і війни, і нелегкі роки поневолення. Але українці не зламалися, все витримали і стали ще міцнішими для того, щоб будувати нову Україну-самостійну державу, здатну бути однією з найкращих та найвеличніших держав світу. Такою, про яку мріяли наші предки. А Україна - це народ.

Гордий за себе, за всіх українців, коли читаєш знайомі рядки:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

(В.Симоненко , «Де зараз ви, кати мого народу?»)

Свій шлях народ України вибрав сам, бо українці - здружений народ - і хочуть жити у мирі. Жити заможно і щасливо, без важкого каменя тривоги і невдоволення на душі, бути впевненим у завтрашньому дні.

Вірю, Україна - воскресне! Її чекають ще не одні випробування, які вона мусить витримати:

Встаньте, сестри, встаньте, браття, час піднятись із землі –

Воскресає наша мати, гине чорний вік в імлі…

…Боже-Отче всемогутній, захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє, мужність і сміливість дай!..

…Хай собори на руїні стануть там, де Ти прорік.

Суверенній Україні - слава нині і повік!

(О. Лупій «Суверенна Україна»)

Зважаючи на доленосні та бурхливі події в Україні, відчуваю, що українське «Слава Україні»- «Героям слава!» живе посеред нас, додає сміливості в боротьбі з відвертими та прихованими ворогами.

Ми повинні пам’ятати, що і соціальний, і національний, і державний інтереси можливо і необхідно відстоювати і захищати, сповідуючи і загальнолюдські цінності, і будучи просто свідомим українцем.

«...Європейство на грунті українському - то нехай буде написано на нашому стягові. Яко українці ви повинні працювати коло народу українського - то перша умова поступу, але пам’ятайте: зміст вашої праці мусе бути загальнолюдським, бо народ, не піднятий до загальнолюдської культури, не забезпечений економічно - мусить врешті загинути, яко нація, - йому не буде місця в ряду інших народів... Така наша ціль - рятування власної народності через ужиття здобутків загальнолюдського поступу, народ наш мусить піднятись у розвитку до освічених народів, остаючись тим часом народом українським». (П. Грабовський, «Вибрані твори»)

Одна у нас земля і одна доля. Україна небо прихиляє дітям своїм, єднає всіх, бо козацькому роду нема переводу.

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. (Гімн України)

Українському народу не потрібно співчуття - потрібні патріоти. Потрібен ти! Бережімо рідну землю, національну гідність.


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конкурс проводиться під егідою Вроцлавського Природничого Університету....
Міжнародного екологічного конкурсу, що проходить в цьому році під гаслом „Веломанія. Учасниками конкурсу, згідно його умов, могли...

Конкурсні матеріали
Витяг з протоколу засідання оргкомітету другого туру Конкурсу про висунення кандидатури на участь у ІІ турі Конкурсу

Порядок проведення Всеукраїнського конкурсу
Цей Порядок визначає умови проведення Всеукраїнського конкурсу «український патріотичний плакат – 2015» (далі Конкурс)

Результати І етапу конкурсу- захисту науково дослідницьких робіт
Відповідно наказу відділу освіти Сокальської рда №28/од від 20. 01. 2015 року «Про проведення І етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту...

Конкурс 2007-2008 рр
Крим, та визнала, що роботи відповідають вимогам умов конкурсу. Ґрунтовний аналіз конкурсних робіт членами конкурсної комісії, їх...

Наказ
Всеукраїнського конкурсу-захисту показали, що наукові роботи учнів району носять дослідницький, експериментальний, конструкторський...

Інформаційно-методичні матеріали організації та проведення обласного...
Обласний етап Всеукраїнського гуманітарного конкурсу «Космічні фантазії» (далі – Конкурс) проводиться департаментом освіти І науки...

Інформаційно-методичні матеріали організації та проведення обласного...
Обласний етап Всеукраїнського гуманітарного конкурсу «Космічні фантазії» (далі – Конкурс) проводиться департаментом освіти І науки...

Керівництво та організація проведення конкурсу Організація та проведення...
Збільшення інтересу учнів до історії країни, історії розвитку авіації, автомобілебудування, суднобудування, ракетобудування, бронетехніки,...

Відділ освіти
Провести І етап конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів загальноосвітніх шкіл району та Будинку дитячої та юнацької творчості...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




i.ocvita.com.ua
Головна сторінка